Постанова

від 01.08.2014 по справі 922/2589/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р. Справа № 922/2589/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., судді Бондаренко В.П., Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю прокурора - Хряк О.О. (посв. №013774 від 06.12.2012 р.), Маматов М.О.

та представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Харкова (вх. №1886Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2013 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авилан", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Авилан", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 622,4 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2013 р. у справі №922/2589/13 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю.

Перший заступник прокурора міста Харкова з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надали, в судове засідання своїх представників не направили, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення. Копія ухвали суду від 17.07.2014 р., що була направлена позивачу за адресою зазначеною в апеляційній скарзі, повернулась 31.07.2014 р. з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.20002 р. за №75, тому вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурорів, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, самочинно, за власні кошти збудував нежитлову будівлю за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160.

ТОВ "Харківське бюро технічної інвентаризації" на вказану будівлю 22.04.2013 р. виготовлено технічний паспорт (а. с. 9-12).

Загальна площа побудованого нерухомого майна (літера "М-1") згідно паспорту БТІ становить 622,4 кв. м.

На замовлення позивача ТОВ "НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ" складено технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. "М-1" по вул. Академіка Павлова, 160 в м. Харкові (а.с.13-18).

За результатами проведення технічного обстеження встановлено: вищезазначена нежитлова будівля, її несучі та огороджувальні конструкції, знаходяться в задовільному технічному стані (стан конструкцій - П); будівля відповідає вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації; існуючі на момент обстеження внутрішні інженерні мережі підключені до зовнішніх мереж, працюють та знаходяться в задовільному технічному стані, і на час обстеження відповідають вимогам надійності і безпечності в експлуатації; конструктивні елементи та планування обстеженої будівлі в цілому не протирічать будівельно-технічним, протипожежним, та санітарно-гігієнічним вимогам, а також умовам, необхідним для прийняття об'єкту в експлуатацію.

З метою оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "М-1" по вул. Академіка Павлова, 160 в м. Харкові.

Розглядаючи даний позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та, застосувавши до даних правовідносин п. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, відповідно до якого право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду, задовольнив його повністю.

Колегія суддів погоджується погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, внаслідок створення майна, ці права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

З матеріалів справи вбачається, що спірна будівля відповідає всім ознакам самочинного будівництва в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надав суду жодного документу, які би спростовували викладене у позові.

Враховуючи наведене та проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що в дотримання вимог чинного законодавства позивачем доведено та підтверджено належними доказами правомірність вимоги про визнання за ним права власності на вищевказане нерухоме майно.

Вважаючи, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено вимоги статей 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, вимоги Закону України "Про архітектурну діяльність", Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, зокрема зазначивши, що вказане рішення порушує права та інтереси Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.

Колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не доведено, що оскаржуване ним рішення стосується прав та обов'язків Інспекції ДАБК, з огляду на наступне.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту норма ст.91 Господарського процесуального кодексу України надає право на звернення з апеляційною скаргою особам, яких не було залучено до участі у справі, що стосується їх прав і обов'язків.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для надання певній не залученій до участі у справі особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору в справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.

Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з матеріалів справи спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядався спір про матеріальне право.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов'язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується її матеріальних прав або права на судовий захист.

Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу з прийняттям в експлуатацію об'єктів нерухомості у правовідносинах власності.

Мотивувальна та резолютивна частини рішення від 11.07.2013 р. господарського суду Харківської області у даній справі не містить жодних посилань, які б стосувались прав та обов'язків Інспекції ДАБК, яка також не є особою, що претендує на право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Згідно з положеннями пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою КМУ від 18.10.2006 р. за №1434, основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Однак питання, пов'язані з діяльністю Інспекції ДАБК, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об'єкта.

Крім того, відповідно до п. 5 Положення вона (Інспекція) має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з п. 1 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, затвердженого 06.12.2007 р. начальником Держархбудінспекції, є територіальним органом Держархбудінспекції та у випадку виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, має сам звертатись з відповідним позовом до суду.

Таким чином, оскаржуване судове рішення зі справи не стосується прав і обов'язків Інспекції ДАБК.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що прокурор в апеляційній скарзі не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами того, що господарський суд своїм рішенням порушив права і охоронювані законом інтереси Інспекції ДАБК.

Крім того, апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, тому, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2013 р. у справі №922/2589/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга заступника прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2013 р. у справі №922/2589/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 01.08.2014 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Тихий П.В.