Постанова

від 16.07.2013 по справі 802/2132/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/2132/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Побережської Влади Валеріївни,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Бачинської Я.А.,

представника третьої особи 1 Розгонюка Г.М.,

представника третьої особи 2 Павловської О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Вінницької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга", управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_5 ( далі - позивач, ОСОБА_5 ) до Вінницької районної державної адміністрації (далі - відповідач, Вінницька РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга" (далі - третя особа 1, ТОВ "Ольга"), управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області ( далі - третя особа 2 ) про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області, розпорядженням від 04 грудня 2012 року №1522 "Про передачу в оренду земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Ольга" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокрушлинецької сільської ради, за межами населеного пункту" ( далі - Розпорядження ), передано в оренду ТОВ "Ольга" 67 земельних ділянок загальною площею 123,8640 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 10 років, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - не переоформлених земельних часток ( паїв ) на території Малокрушлинецької сільської ради, за межами населеного пункту.

Позивач вважає вказане розпорядження протиправним, виходячи з наступного.

На думку позивача, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що передані, на підставі вищезазначеного Розпорядження, земельні ділянки загальною площею 123,8640 га є не витребуваними і на них поширюються норми ст. 13 Закону України "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Позивач зазначає, що оскаржуваним Розпорядженням відповідача було передано в оренду третій особі 1 земельні ділянки громадян, право власності на які посвідчено Державними актами на право приватної власності на землю. В тому числі, було передано в оренду земельну ділянку НОМЕР_1 загальною площею 1,7153 га, розташовану на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, яка, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом та Державного акту на землю, належить позивачу. Враховуючи викладене позивач вважає, що спірним Розпорядженням відповідача порушено її права та інтереси, з метою захисту яких позивач звернулась до суду з даним позовом.

В судовому засіданні 04.06.2013 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області №1522 від 04.12.2012 року "Про передачу в оренду земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Ольга" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокрушлинецької сільської ради, за межами населеного пункту";

- скасувати запис у поземельній книзі щодо державної реєстрації договору оренди землі від 05.12.2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26.12.2012 року за №052060004003072 по Малокрушлинецькій сільській раді Вінницького району Вінницької області ( а.с. 37 - 43 ).

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях, та просила в задоволенні адміністративного позову відмовити ( а.с. 69 - 71 ). Додатково зазначила, що Вінницька РДА при наданні земельних ділянок в оренду третій особі 1 керувалась ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", відповідно до якого вона має право передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку.

Представник третьої особи 1 заперечував щодо задоволення адміністративного позову, вважав його необґрунтованим та безпідставним.

Представник третьої особи 2 щодо вирішення заявленого позову покладалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області, розпорядженням від 04 грудня 2012 року №1522 "Про передачу в оренду земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Ольга" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокрушлинецької сільської ради, за межами населеного пункту" ( далі - Розпорядження ), передано в оренду ТОВ "Ольга" 67 земельних ділянок загальною площею 123,8640 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 10 років, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - не переоформлених земельних часток ( паїв ) на території Малокрушлинецької сільської ради, за межами населеного пункту (а.с 8-9).

На підставі вказаного Розпорядження між Вінницькою районною державною адміністрацією ( орендодавець ) та товариством з обмеженою відповідальністю « Ольга » (орендар ) укладено договір оренди землі від 05 грудня 2012 року (а.с. 10-12), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну частку ( пай ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту. Кадастровий номер земельної ділянки 0520683500010050075, земельна ділянка НОМЕР_1.

Відповідно до зазначеного договору, об'єктом оренди є нерозподілена (невитребувана) земельна частка (пай) загальною площею 1,7153 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницької області, за межами населеного пункту.

На виконання умов договору складено акт прийому-передачі земельної ділянки ( а.с. 12 об. ).

Надаючи оцінку спірному Розпорядженню Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 04 грудня 2012 року № 1522 та доводам позивача щодо його протиправності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії ); добросовісно.

Пунктом 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та пунктом "а" ст. 17 Земельного кодексу України, передбачено, що місцеві державні адміністрації уповноважені розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

В силу п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах 2 та 4 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Як встановлено судом, саме вважаючи земельні ділянки нерозподіленими (не витребуваними) відповідач прийняв оскаржуване Розпорядження про передачу в оренду 67 земельних ділянок загальною площею 123,8640 га.

Проте, суд не погоджується з висновком відповідача, що всі вказані у Розпорядженні земельні ділянки є нерозподіленими (не витребуваними), з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон), підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно ст. 7 Закону, проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

В силу ст. 8 Закону, документація з землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Державна землевпорядна експертиза документації із землеустрою здійснюється до моменту розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у строк, що не перевищує 20 днів.

Частинами 1 та 4 ст. 9 Закону передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

З вищенаведених правових норм, закріплених в Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", вбачається, що процедура виділення земельних ділянок, включає такі стадії:

1) звернення суб'єкта права на земельну частку (пай) із заявою до місцевої ради або районної державної адміністрації про виділення земельної частки (паю) в натурі;

2) у разі подання заяв більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідний орган приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

3) розроблення документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

4) погодження та державну землевпорядну експертизу документації із землеустрою;

5) розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

6) затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідною радою чи районною державною адміністрацією;

7) прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

8) видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Отже, невитребувана земельна частка (пай) може переходити в статус нерозподілених земельних ділянок лише після затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та розподілу земельних ділянок.

Відповідно, нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - земельна ділянка, що була запроектована, проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб-власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців.

Статус же нерозподілених (невитребуваних) земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Абзацом 1 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" передбачено право власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення.

Із комплексного аналізу змісту вказаних положень законодавства України вбачається, що земельна частка (пай) залишається нерозподіленою (невитребуваною), коли не закінчено процедуру виділення земельних ділянок в натурі й особа, якій належить зазначене право, не реалізує його іншим чином.

Отже, нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками можна вважати лише ті земельні ділянки щодо яких не оформлено державний акт або сертифікат на земельну частку (пай). При цьому, за наявності сертифіката на земельну частку (пай), правовий режим нерозподілених (невитрибуваних) земельні ділянки матимуть лише за умови, якщо розподіл земельних ділянок, передбачений ст. 9 Закону, відбувся без участі власника земельної частки (паю) чи його спадкоємців, за умови, що останні повідомленні про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 являється спадкоємцем майна ОСОБА_6, зокрема, земельної ділянки НОМЕР_1, площею 1,7153 га у межах згідно з планом, розташованої на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.04.2013 року (а.с. 14). Вищевказана земельна ділянка належала спадкодавцю на праві приватної власності, згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №4845 (а.с. 15), виданого Малокрушлинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області 30.03.2002 року, на підставі розпорядження Вінницької РДА від 22.03.2002 року №147, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №253. Зазначена земельна ділянка має кадастровий номер 0520683500:01:005:0075.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2013 року серія БАА №461913 підтверджується наявність у позивача на праві приватної власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7153 га, розташованої на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520683500:01:005:0075 (а.с. 13).

В судовому засіданні та в наданих письмових запереченнях на позов представник відповідача зазначила, що Вінницька РДА, надаючи зазначену земельну ділянку в оренду ТОВ "Ольга", керувалась ст. 125 Земельного кодексу України та ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Враховуючи, що право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за позивачем лише на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 квітня 2013 року та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 17.04.2013 року, Вінницькою РДА щодо вищезазначеної земельної ділянки правомірно, на підставі ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", 05.12.2012 року укладено договір оренди з ТОВ "Ольга" терміном на 10 років або до моменту витребування земельної частки (паю) власником.

Суд не погоджується з вищезазначеним, оскільки ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що саме нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Із Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122 вбачається, що земельна частка (пай) залишається не витребуваною, коли особа, якій належить зазначене право, не реалізує його. Виходячи з цього, не витребувана земельна ділянка - це ділянка, щодо якої її власник або користувач не реалізує належні йому права, тобто не оформлює право власності на неї шляхом виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю) і отримання державного акта на право приватної власності на землю.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка ( пай ) є умовною часткою земель, які належать колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарсьеим кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Отже, земельна частка ( пай ) не відноситься до об"єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України " Про порядок виділення в натурі ( на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних ділянок ( паїв )" основним документом, що посвідчує право на земельну частку ( пай ) є сертифікат на право на земельну частку ( пай ), виданий районною ( міською ) державною адміністрацією.

Відповідно до згаданої статті 13 вищезазначеного Закону, сільські, селищні, міські ради чи районні державні адміністрації виступають орендодавцями саме невитребуваних земельних часток ( паїв ).

В той же час, згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Пункт " б " частини 2 ст.126 Земельного кодексу України, передбачає, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до ст.140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Судом встановлено, що жодна з вищезазначених обставин не мала місця.

Як вже зазначалось, на земельну ділянку НОМЕР_1 загальною площею 1,7153 га, у межах згідно з планом, розташовану на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, ще 30.03.2002 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН №4845, згідно якого зазначену земельну ділянку, на підставі розпорядження Вінницької РДА №147 від 22.03.2002 року передано в приватну власність гр. ОСОБА_6. Ця земельна ділянка і була успадкована позивачем.

Таким чином, зазначена земельна ділянка на момент прийняття відповідачем спірного Розпорядження не перебувала в статусі нерозподіленої ( невитребуваної ), а належала громадянину на праві приватної власності.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу ) її в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як встановлено судом, право власності на вказану земельну ділянку не припинялось та вона не вилучалась ( викупалась ), у встановленому законом порядку.

Щодо доводів відповідача, що з моменту смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вказана земельна ділянка набула статусу невитребуваної, то суд, крім вищенаведеного, зазначає також наступне.

Згідно ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадщина, незалежно від часу її прийняття, належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, зазначена земельна ділянка, як спадщина, належить позивачу - ОСОБА_5, яка є дружиною померлого ОСОБА_6, з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, зазначена спадщина не визнавалась відумерлою, в порядку передбаченому ст.1277 ЦК України.

Оцінивши встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване Розпорядження від 04 грудня 2012 року № 1522 "Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ "Ольга"" щодо спірної земельної ділянки відповідач діяв не у межах наданих законом повноважень, протиправно, оскільки розпорядився земельною ділянкою, яка належала громадянину на праві приватної власності.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що оскаржуване Розпорядження стосується передачі в оренду певної кількості земельних ділянок, а саме - 67, частина з яких знаходиться в приватній власності інших громадян, на підставі Державних актів на право приватної власності на землю, а на іншу частину земельних ділянок видано лише Сертифікати на право на земельну частку ( пай ), тобто зазначені земельні ділянки підпадають під норми ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Оскільки, як встановлено судом, власники решти ( 66 ) зазначених земельних ділянок померли, а їх спадкоємці не звертались до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення відповідача, суд вважає за неможливе за таких обставин вирішити питання щодо порушення чиїх - небудь прав або відсутності такого з боку відповідача, а, відповідно, суд не може прийняти рішення про протиправність чи правомірність Розпорядження відповідача в частині передачі в оренду ТОВ " Ольга " решти земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 04 грудня 2012 року №1522 "Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ "Ольга" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокрушлинецької сільської ради, за межами населеного пункту" є протиправним та підлягає скасуванню лише в частині передачі в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 площею 1,7153 га, розташованої на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520683500:01:005:0075.

Стосовно вимоги позивача про скасування запису у Поземельній книзі щодо державної реєстрації договору оренди землі від 05.12.2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, було затверджено Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Пунктом 1 Порядку ведення Поземельної книги ( далі - Порядок ) встановлено, що даний порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь. Поземельна книга є власністю держави.

Відповідно до пункту 5 Порядку, інструкція з внесення відомостей до Поземельної книги затверджується Держземагенством.

Згідно з п.п. 13-1, 13-2 Порядку, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви: 1) органу, який здійснює розпорядження землями державної або комунальної власності - у разі формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності; 2) набувача права на земельну ділянку, спадкоємця громадянина України, щодо якого прийнято рішення про передачу безоплатно в приватну власність земельної ділянки, прийняте відповідно до законодавства; 4)власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності - у разі формування земельної ділянки шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

За правилами, визначеними п.п. 27 - 29 Порядку, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держземагентства на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої система відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення ), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства.

Посадова особа протягом трьох робочих днів письмово повідомляє власника (користувача ) земельної ділянки про скасування ( поновлення ) запису.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи та вищенаведені положення законодавства України, суд вважає, що запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію договору оренди землі від 05.12.2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області 26.12.2012 року, щодо земельної ділянки площею 1,7153 га розташованої на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520683500:01:005:0075, підлягає скасуванню, як такий, що вчинений на підставі неправомірно прийнятого (в частині) Розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області №1522 від 04.12.2012 року.

В той же час, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вищезазначеної вимоги про скасування запису в Поземельній книзі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В п. 9 ч.1 ст. 3 КАС України наведено визначення поняття "відповідач", а саме: це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суд зауважує, що вимоги позивача звернені лише до Вінницької районної державної адміністрації, лише вона є відповідачем у справі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи, що управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд зауважує, що будь-які вимоги не можуть бути звернені до третьої особи, а, відповідно, суд не може зобов'язати третю особу - управління Держземагенства у Вінницькому районі вчинити певні дії.

Відмовляючи позивачу в задоволенні вимоги про скасування запису у Поземельній книзі щодо державної реєстрації договору оренди землі від 05.12.2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області, суд виходить також з того, що судовий орган не може підміняти державний орган, рішення чи дії якого оскаржуються, приймаючи замість такого органу інше рішення, яке б відповідало закону.

Таким чином, враховуючи, що запис у Поземельній книзі, згідно вищенаведених законодавчих норм, скасовується посадовою особою територіального органу Держземагентства, суд не вбачає правових підстав для скасування даного запису власне судом, в той же час, враховуючи вищевикладені обставини, не може зобов'язати управління Держземагенства у Вінницькому районі скасувати спірний запис.

Суд вважає, що стосовно даної вимоги позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Виходячи з встановлених обставин справи та вищенаведених норм законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного рішення, в той час, як позивачем доведено наявність обставин, що обґрунтовують заявлену вимогу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 04 грудня 2012 року №1522 "Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ "Ольга" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокрушлинецької сільської ради, за межами населеного пункту", в частині передачі в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 площею 1,7153 га, розташованої на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520683500:01:005:0075.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з вищенаведених мотивів.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені ( а.с. 1а ) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 17,21 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області № 1522 від 04 грудня 2012 року " Про передачу в оренду земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю " Ольга " для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокрушинецької сільської ради, за межами населеного пункту " в частині передачі в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 площею 1,7153 га, розташованої на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520683500:01:005:0075.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 17, 21 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна