Постанова

від 23.07.2013 по справі 914/923/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 914/923/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль - Інформ" від 07.06.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р.

у справі № 914/923/13-г

за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль-Інформ", м.Червоноград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Львівського музею історії релігії, м. Львів

про стягнення заборгованості у сумі 7 976,32 грн. та повернення займаних приміщень,

за участю представників:

від позивача - Кисельова І.М. (представник, довіреність №59 від 14.01.2013р.);

від відповідача - Мокрій В.М. (директор товариства); Стасів Р.З. (представник, довіреність б/н від 18.07.2013р.);

від третьої особи - Мельникович А.М. (представник, доручення б/н від 01.07.2013р.).

Представникам сторін та третьої особи роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27, 29 ГПК України.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/923/13-г замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Краєвську М.В. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у справі №914/923/13-г (суддя О.Шпакович) позовні вимоги Управління майном спільної власності Львівської обласної ради задоволено частково - зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль - Інформ" у 20-денний строк повернути (за Актом) Львівському музею історії релігії нежитлові приміщення загальною площею 191,7м 2 (№№1-15), які знаходяться у будинку №10, на вулиці Пушкіна міста Червонограда (Львівська область); позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у сумі 7 976,32 грн. - залишено без розгляду; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1147,00грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського в частині задоволення позовних вимог Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль - Інформ" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у даній справі в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль - Інформ" у 20-денний строк повернути Львівському музею історії релігії нежитлові приміщення загальною площею 191,7м 2 (№№1-15), які знаходяться у будинку №10 на вулиці Пушкіна міста Червонограда скасувати у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, зокрема, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано до відносин між сторонами п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні". Апелянт вважає, що строк дії договору оренди від 30.05.2008р. автоматично продовжений до п'яти років (з дня укладення правочину), тобто до 01.02.2013р., оскільки відповідач (суб'єкт малого підприємництва) не надав пропозицій про менший строк. Окрім того, скаржник зазначає, що оскільки повідомлення орендодавця від 28.12.2012р. та від 04.01.2013р. не були надіслані на юридичну адресу орендаря, договір оренди вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

У відзиві на апеляційну скаргу №891 від 03.07.2013р. Управління майном спільної власності Львівської обласної ради просить рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акту.

Львівський музей історії релігії подав до суду письмове пояснення на апеляційну скаргу від 01.07.2013р., в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судових засіданнях представники сторін та третьої особи підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі, відзиві та письмових поясненнях на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Відповідно до. ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль - Інформ" - без задоволення, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2008р. між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - орендодавець та позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль-Інформ" (далі - орендар та відповідач по справі) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області №48/08 (далі - договір) (а.с. 21-22).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходиться на балансі Львівського музею історії релігії, загальною площею 217,4м 2 , розміщене за адресою Львівська область, м. Червоноград, вул. Пушкіна,10 з індексами приміщень згідно поверхового плану БТІ, відповідно до акту приймання-передачі.

Згідно з умовами п.1.2. Договору, цільове призначення орендованих приміщень - для розміщення бару (з продажем товарів підакцизної групи).

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх його істотних умов і підписання ними тексту договору. Початок перебігу терміну дії договору починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п.2.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди - нежитлові приміщення за адресою Львівська область, м. Червоноград, вул. Пушкіна у будинку №10 (№№1-10 і 16-20 загальною площею 217,4м 2 ) переданий орендодавцем та прийнятий орендарем 01.02.2008р. згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с.24).

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що умови договору оренди застосовуються до фактичних орендних відносин між сторонами з 01.02.2008р. (з часу фактичного передання майна у строкове платне користування).

Відповідно до умов п.8.1. договору, строк дії такого визначено сторонами 2 роки 11 місяців: з 01.02.2008р. по 31.12.2010р.

28 грудня 2010р. між сторонами було укладено договір №104-48/08-10, згідно з умовами якого строк дії договору оренди №48/08 від 30.05.2008р. встановлено до 31.12.2012р. (а.с. 25).

20 серпня 2012 року між сторонами було укладено договір №136-48/08-12 про внесення змін до договору оренди від 30 травня 2008року №48/08, згідно з умовами якого (п.3) усі умови договору оренди визнано незмінними, крім умов пунктів 1.1., 1.2., які викладено у новій редакції: зменшено площі найманих приміщень до 191,7м 2 та змінено розмір орендної плати (3 858,80грн. за базовий місяць, яким є квітень місяць 2012 року) (а.с.42). Нежитлові приміщення за адресою Львівська область, м. Червоноград, вул. Пушкіна,10 (№№1-15 загальною площею 191,7м 2 ) передані орендодавцем та прийняті орендарем 01.04.2012р. згідно з актом приймання-передачі (а.с. 43).

2 січня 2013 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Кристинопіль-Інформ" лист №2092 від 28.12.2012р., яким повідомило відповідача, що договір оренди від 30.05.2008р. №48/08 нежитлових приміщень за адресою: м.Червоноград, вул. Пушкіна,10 припиняє свою дію 31.12.2012року і надалі продовжуватись не буде. Поряд з цим, позивач зобов'язав відповідача в термін до 04.01.2013р. звільнити займані приміщення, провести повний розрахунок з орендної плати та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Львівському музею історії релігії (а.с.26). У зв'язку з невиконанням зазначеного листа орендарем, 04.01.2013р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою в термін до 08.01.2013р. звільнити займані приміщення, провести повний розрахунок з орендної плати та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу (а.с. 27).

Зазначені вище листи орендодавця залишені орендарем без відповіді та належного виконання, що і слугувало підставою для звернення Управління майном спільної власності Львівської обласної ради з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль - Інформ" повернути Львівському музею історії релігії орендовані нежитлові приміщення місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що підписавши за власним бажанням договір №104-48/08-10 від 28.12.2010 року про внесення змін до договору оренди від 30.05.2008р. №48/08 в частині строку його дії, відповідач, як орендар, шляхом волевиявлення реалізував своє право запропонувати менший термін, ніж встановлено п.5 Перехідних положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", тому дія договору оренди спірних приміщень тривала до 31.12.2012р.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як уже зазначено вище, відповідно до умов п.8.1. договору строк дії такого визначено сторонами 2 роки 11 місяців: з 01.02.2008р. по 31.12.2010р.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 року).

Згідно пункту 5 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI, прийнятого Верховною Радою України - 15.12.2009 року, з метою створення сприятливих умов для започаткування та ведення бізнесу в Україні, передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін

Згідно ч.1 Розділу II Закону, даний правовий акт набрав чинності 30.12.2009 р., тобто після укладення спірного договору оренди.

З матеріалів справи, зокрема, зі свідоцтв про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою (а.с. 100-102), вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „Кристинопіль-Інформ" є суб'єктом малого підприємництва. Відтак, на правовідносини між сторонами поширюється дія пункту 5 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні".

Обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі сторонами у справі, імперативних приписів вказаного закону не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем (суб'єктом малого підприємництва) меншого, ніж 5 років, терміну продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Відтак, мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом (до 30.12.2009 року), в тому числі договору оренди нерухомого майна №48/08 від 30.05.2008 року , є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року №1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону.

Факт укладення сторонами додаткової угоди на менший термін, ніж зазначено у п.5 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", не є підставою для висновку, що укладення такої додаткової угоди відбулось внаслідок пропозиції саме позивача продовжити договір оренди на менший термін, оскільки заяви (письмової пропозиції) укласти договір на менший, ніж зазначено у Законі термін, відповідачем не подавалось. Саме по собі укладення сторонами додаткової угоди на менший термін, ніж зазначено у Законі, після набрання останнім чинності, не свідчить про існування письмової самостійної пропозиції орендаря укласти Договір оренди на менший термін .

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у своїй постанові від 21.01.2013р. у справі №5011-1/5571-2012.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія договору оренди спірних приміщень тривала до 31.12.2012р. та вважає, що договір оренди №48/08 від 30.05.2008р. в силу вимог Закону вважається продовженим до 31.01.2013р .

Разом з тим колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що неправильність висновків місцевого господарського суду про те, що дія договору оренди №48/08 від 30.05.2008р. тривала до 31.12.2012р., не призвела до неправильного вирішення спору по суті, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічне положення викладене сторонами і в п.8.6. договору оренди №48/08 від 30.05.2008р., відповідно до якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (п.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Як зазначалось вище, 2 січня 2013 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Кристинопіль-Інформ" лист №2092 від 28.12.2012р., яким повідомило орендаря, що договір оренди від 30.05.2008р. №48/08 нежитлових приміщень за адресою: м.Червоноград, вул. Пушкіна,10 припиняє свою дію 31.12.2012року і надалі продовжуватись не буде. Поряд з цим, позивач зобов'язав відповідача в термін до 04.01.2013р. звільнити займані приміщення, провести повний розрахунок з орендної плати та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Львівському музею історії релігії (а.с.26). У зв'язку з невиконанням зазначеного листа орендарем, 04.01.2013р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою в термін до 08.01.2013р. звільнити займані приміщення, провести повний розрахунок з орендної плати та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу (а.с. 27). Докази надіслання вказаних листів позивачем на адресу відповідача долучено до матеріалів справи (фіскальні чеки від 02.01.2013р. та від 04.01.2013р., а.с. 113-114). Твердження ж скаржника про відправлення зазначених вище листів позивача не на юридичну адресу відповідача розцінюються колегією суддів як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.66-67) місцезнаходження юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль-Інформ" Львівська область, м. Червоноград, вул. Шашкевича, буд.1, кв.4. Саме на вказану адресу позивач і надсилав відповідачу свої заперечення щодо продовження дії договору оренди на новий строк, що підтверджується листами Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №2092 від 28.12.2012р. та №26 від 04.01.2013р. (а.с.26-27).

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що орендодавець належним чином, в порядку вимог ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив орендаря про небажання продовжувати термін дії спірного договору оренди а, відтак, договір оренди №48/08 від 30.05.2008р. припинив свою дію 01.02.2013р.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 785 Цивільного кодексу України та ст. 291 Господарського кодексу України, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про повернення товариством з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль - Інформ" Львівському музею історії релігії нежитлових приміщень загальною площею 191,7м 2 (№№1-15), які знаходяться у будинку №10, на вулиці Пушкіна міста Червонограда (Львівська область).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком місцевого господарського суду про залишення без розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №48/08 від 30.05.2008р. у сумі 7 976,32 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними тільки тоді, коли про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошеня перерви в судовому засіданні, - в протоколі судового засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Львівської області ухвалами від 07.03.2013р. (а.с. 1-3), від 09.04.2013р. (а.с. 49-51) та від 23.04.2013р. (а.с. 120-122) зобов'язував сторони провести звіряння розрахунків за договором оренди. Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем вимог зазначених вище ухвал та подання акту звіряння взаєморозрахунків з відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на те, що позивачем не подано суду документів стосовно здійснення орендарем оплат за найм орендованого майна, а відповідач заперечує наявність боргу, визначити суму заборгованості відповідача перед позивачем не вбачається можливим.

Отже, згідно з положеннями п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, місцевий господарський суд підставно та обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 976, 32 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль-Інформ" не надало суду апеляційної інстанції доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у даній справі.

Отже, враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обгрунтовані матеріалам справи, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013 року у справі №914/923/13-г в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у справі №914/923/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кристинопіль-Інформ" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 25 липня 2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.