Ухвала

від 10.07.2013 по справі 817/696/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"10" липня 2013 р. Справа № 817/696/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Грибок Л.Т.,

від відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" березня 2013 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" (далі - ПАТ "Агроресурс") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року №0000092342 , №0000082342, №0000112342 та №0000122342 .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне Рівненської області ДПС від 10.01.2013 року №0000092342, №0000082342, №0000112342 та №0000122342.

Присуджено на користь Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у м. Рівному звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З 23.11.2012 року по 20.12. 2012 року ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Агроресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлені актом №711/22-200/24175498 від 27.12.2012 року. Актом перевірки констатовано наступні порушення з боку платника податків:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами і доповненнями, п.44.1 ст.44 розділу 11, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 837 047 гривень, у тому числі за 1 кв. 2011 року - 39 760 грн., за 11 кв. - ІУ 2011р. - 491 964 грн., за 9 міс. 2012 року - 305 323 грн.

- п.44.1 ст.44 розд.1 п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 розділу У Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 із змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення за відповідні періоди та завищення бюджетного відшкодування за відповідні періоди, заниження позитивного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 1241 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за грудень 2011 року у розмірі 1241 грн.

В розділі 3.1.2 акта перевірки №№711/22-200/24175498 від 27.12.2012 року зазначено, що загальна сума завищення валових витрат за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. складає 3781834 грн., відповідно сума заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток: 837047 грн.

На підставі вказаних висновків 10 січня 2013 року ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби винесла податкові повідомлення-рішення:

- №0000092342 від 10 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1241 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 621 грн.

- №0000082342 від 10 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 837047 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 152664 грн.

- № 0000112342 від 10 січня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 37977 грн.

- №0000122342 від 10 січня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 438451 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 177019 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Рівненській області, рішенням якого за №109/10с/10-210/15 від 15.03.2013 року скарга платника податків залишена без розгляду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 ( із змінами та доповненнями), передбачено таке: "не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Таким чином, за змістом наведеної норми Податкового кодексу України передбачають як підставу не включення до валових витрат лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що одним із основних видів діяльності ПАТ "Агроресурс" є торгівля опалювальною технікою та супутніми товарами, виробництво опалювальних котлів.

03.01.2011 року позивачем було укладено договір №26-Р (доповнення №2 від 30.12.2011 року) та договір №43-Р від 02.01.2012 року (доповнення №1 до договору №43-Р від 29.06.2012р.) з ТОВ "Торговий Дім "Фініст" (Російська Федерація), за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання надати позивачу послуги по просуванню на російському ринку опалювальної техніки торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" (а.с. 220-227, том 1 ).

Відповідно до умов даного договору виконавець надає такі послуги, як - вивчення попиту на товар, що поставляється замовником, проведення спільних навчальних по номенклатурі, роботі і експлуатації товарів торгових марок "Данко" та "Рівнетерм" на російському ринку опалювальної техніки, проведення акцій, спільних семінарів, виставок по просуванні товару через виготовлення і розповсюдження рекламних матеріалів.

На виконання умов договору сторонами підписано акти виконаних робіт: №1 від 27.04.2011 року, №2 від 19.07.2011 р., №3 від 11.10.2011 р., №4 від 30.12.2011 р., №1 від 12.04.2012 р., №1 від 11.07.2012р., №3 від 25.09.2012 року на такі види послуг як: виготовлення та розповсюдження рекламних друкованих матеріалів, а саме (буклети, листівки, брошури ), розміщення реклами в засобах масової інформації, виготовлення та розповсюдження об'єктів зовнішньої реклами.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, (Правила ведення податкового обліку) не встановлювала вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт має містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в ході проведення перевірки були надані акти виконаних ТОВ "Торговий Дім "Фініст" послуг. Вказані акти, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити, в тому числі, повністю розкривають зміст і обсяг господарських операцій. Докази того, що вказані акти не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Позивачем також надані рахунки-фактури та докази оплати контрагенту послуг, які додані до матеріалів справи.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких послуг матеріальними результатами робіт, є протиправною, позаяк обов'язку по фіксуванню послуг з розповсюдження рекламних матеріалів на паперових чи інших носіях, законодавство на платників податку не покладає.

Судом оглянуті кольорові буклети, плакати, листівки з рекламними написами "Данко" та "Рівнетерм", а також сувенірна продукція (блокноти з ручкою, наклейки) з логотипами "Данко" та "Рівнетерм", які виготовлялися та розповсюджувалися ТОВ "Торговий Дім "Фініст" на території Російської Федерації.

На виконання умов договору виконавцем також проводилися презентації, виставки продукції, семінари, конференції серед продавців опалювальної техніки і менеджерів відділів продажу, про що свідчать переписка з ТОВ "Торговий Дім "Фініст" (а.с. 3-7, том3 ).

При цьому, позивач також надав докази на підтвердження того, що укладення договору №26-Р від 03.01.2011 року та договору №43-Р від 02.01.2012 року з ТОВ "Торговий Дім "Фініст" про надання послуг по просуванню на російському ринку опалювальної техніки торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" було обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність. Так, зокрема, позивач доводив, а податковий орган не спростував той факт, що динаміка реалізації котлів торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" на території Російської Федерації постійно зростає, зокрема процент реалізації опалювальної техніки по Росії в загальному об'ємі реалізації склав в 2011 році -55,9%, у 2012 році - 60,7%. Позивачем надано належні і допустимі докази того, що ТОВ "Торговий Дім "Фініст" закуповує оптові партії опалювальної техніки (опалювальні котли та конвектори торгової марки "Данко" та "Рівнетерм"), що виготовляються ПАТ "Агроресурс".

За таких обставин суд приходить до висновку про реальний характер отриманих послуг від ТОВ "Торговий Дім "Фініст"- та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача. Із урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не порушив вимоги п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2255-У1 ( із змінами та доповненнями) тобто правомірно включив до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ "Торговий Дім "Фініст" в сум 1365 549, 89 грн.

Первинні документи долучені до матеріалів справи підтверджують реальний характер отриманих послуг від ТОВ "Торговий Дім "Фініст" та їх зв'язок із господарською діяльністю Приватного акціонерного товариства "Агроресурс".

На сторінці 8 акта перевірки вказано, "В порушення пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) ПАТ "Агроресурс" завищено валові витрати на суму 2000309 грн. по постачальнику ТОВ "Конкорд - Захід", код 37263714.

Перевіркою встановлено, що між ПАТ "Агроресурс" (покупець) в особі генерального директора Редько Володимира Миколайовича та ТОВ "Конкорд Захід" код ЄДРПОУ 372637114 (продавець) був заключений договір купівлі-продажу №84-П11 від 11.01.2010 року.

Згідно договору поставка здійснювалась покупцем за свій рахунок. В підтвердження понесених витрат підприємством до перевірки надано видаткові накладні, податкові накладні. Тобто, в акті перевірки підтверджено, що необхідні первинні документи як бухгалтерського, так і податкового обліку у позивача є в наявності. Також до перевірки були надані банківські виписки, тобто надані в підтвердження проплати коштів зі сторони ПАТ "Агроресурс" за отримані товарно-матеріальні цінності.

На виконання умов договору сторонами підписано, зокрема, видаткові накладні: ( арк. с. 82-135 т.1). Вказані документи є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити, оформлені належним чином. Позивачем також надано докази оплати даному контрагенту товарів і належні та допустимі докази на підтвердження того, що придбані у ТОВ "Конкорд Захід" товарно-матеріальні цінності використані в межах його виробничої господарської діяльності по виготовленню опалювальної техніки.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких товарів актами приймання продукції по кількості та актами приймання продукції по якості є протиправною, з огляду на таке. Складання вказаних актів передбачено Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, відповідно, і їх застосування на даний час передбачено відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року. Разом з тим, вказані акти використовуються з метою документування відповідності отриманої продукції тій кількості та тій якості, що обумовлені договірним правовідносинами, але, аж ніяк не для підтвердження факту здійснення господарських операцій купівлі-продажу та для віднесення певних видатків до складу валових витрат.

В основу доводів податкового органу щодо безтоварності операцій позивача з вказаним контрагентом покладено акт про результати планової перевірки ТОВ "Конкорд Захід" №6286/22-3/37263714 від 16.11.2012 р. За висновками ДПІ у м. Хмельницькому вказаним актом встановлено, що ТОВ "Конкорд Захід" не мало необхідних умов для провадження будь-якої господарської діяльності.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких товарів товарно- транспортними накладними, з огляду на умови поставки є протиправною.

Робити висновок про неможливість віднесення понесених товариством витрат на придбання товарів лише через відсутність товарно-транспортних накладних, за наявності інших первинних бухгалтерських документів, є безпідставним.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ "Конкорд Захід" передавало призначений для ПАТ "Агроресурс" товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт отримання приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Оцінка податковим органом господарських операцій позивача здійснена не шляхом дослідження факту господарських відносин безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а на підставі кваліфікації як недійсних правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками. Вищий адміністративний суд України у своєму листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року роз'яснив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не порушив вимоги п.44.1 ст.44 розд.1 п. 198.2,п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 (із змінами та доповненнями) тобто правомірно включив до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 477278 грн., сплаченого в ціні вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Конкорд Захід". Також суд приходить до висновку, що безпідставні висновки податкового органу викладені на стор. 17 акта перевірки про завищення Приватним акціонерним товариством "Агроресурс" валових витрат на суму 225835 грн. по постачальнику ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" код 34291801. Податковий кредит позивача на суму ПДВ в цінні вищевказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджений податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, що є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що були видані в межах договору купівлі-продажу, виконання якого повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача (первинні документи додані до матеріалів справи).

Згідно з п.14.1 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, реквізити. Доказів того, що контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість суду не надано. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ними податкових накладних, вважається підтвердженим. В документообігу позивача господарські операції з вищеназваними контрагентами належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Таким чином, та обставина, що якийсь із попередніх у ланцюгу постачання товару постачальник обліковується в податковому органі, як особа місцезнаходження якої не встановлено, чи особа щодо якої розпочато чи завершено процедуру банкрутства, тощо, не впливає на право позивача (покупця) по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та наступного заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальникамии у ланцюгу постачання сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Отже, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Поставки ТМЦ мали реальний характер, податкові накладні містять всі необхідні реквізити. Враховуючи той факт, що у ПАТ "Агроресурс" на момент проведення перевірки, були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, безпідставні висновки податкового органу, що товариством порушені п.5.1, пп5.2.1 п.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/87-ВР (із змінами та доповненнями) та п.п.138.1.1 п.138.1, пп138.2 ст.138, пп139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2012р. №2755-У1 із змінами та доповненнями.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, слід зазначити, що наявність у платника податків виданої продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань. При цьому такі висновки не можуть грунтуватися на припущеннях, а можуть грунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.

Відповідно до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Зобов'язання за договорами, укладеними між Приватним акціонерним товариством "Агроресурс" та його контрагентами виконувались сторонами належним чином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

За обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Всупереч вимогам ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

ТОВ "Конкорд-Захід" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" на момент вчинення господарських операцій з Приватним акціонерним товариством "Агроресурс", були зареєстровані як юридичні особи. На момент здійснення правочинів, інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу або відсутності юридичної особи за вказаною адресою не вносилась. Вказані особи на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у відповідному реєстрі, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім первинних документів, на підставі яких було отримано товар, податковому органу надавались також документи, які підтверджують облік цих товарів на складі та подальше використання їх у власній господарській діяльності. Найменування придбаного товару відповідає за призначенням видам здійснення господарської діяльності ПАТ "Агроресурс".

Отже, факт реальності господарських операцій підтверджується наявними у Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" первинними документами.

Оцінка податковим органом господарських операцій здійснена не шляхом дослідження факту господарських відносин безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а на підставі кваліфікації як недійсних правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками.

Отже, висновки викладені податковим органом в акті перевірки, грунтуються не на конкретно чітко визначених нормах законодавства, із зазначенням первинних документів, на підставі яких робиться висновок про наявність порушення, а на суб'єктивних припущеннях про порушення податкового законодавства.

А відтак, безпідставний висновок податкового органу викладений в акті перевірки від 27 грудня 2012 року, що за період, який перевірявся ПАТ "Агроресурс" завищено від'ємне значення, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Обставини щодо правомірності формування сум податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у розмірах, що обумовлені деклараціями) підтверджені видатковими та податковими накладними на придбання товарів у постачальників, документами складського обліку, внутрішнього переміщення ТМЦ, первинними документами, щодо подальшої реалізації таких цінностей.

Положення законодавства, яке регулює відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, не ставлять права платника з податку на отримання відшкодування податку на додану вартість у залежність від наявності будь-яких обставин, крім правомірності цього відшкодування та відповідності даних податкової декларації платника податку вимогам податкового законодавства.

Підставою для отримання відшкодування податку на додану вартість є дані виключно податкової декларації за звітний період. Відшкодування податку на додану вартість при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації.

Таким чином, податковий орган не навів будь-яких доказів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем податковий кредит, не надав жодних даних, які би спростовували реальність виконання операцій з поставки товарів. З врахуванням того, що доказів безтоварності господарських операцій безпосередньо між ПАТ "Агроресурс" та ТОВ "Конкорд Захід" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", ТОВ "Торговий Дім "Фініст" податковим органом суду не надано, а відповідні правочини недійсними в судовому порядку не визнані, доводи про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2 , пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, та п.44.1 ст.44 розділу 11, п.п.138.1.1, п.138.1, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2011р. № 2755-У1 із змінами та доповненнями є необгрунтованими, як наслідок суд приходить до висновку про правомірне включення ПАТ "Агроресурс" до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Конкорд Захід" (код 37263714) в сумі 2001509 грн., валових витрат на суму 225835 грн. по постачальнику ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" (код 34291801) та валових витрат на суму 1365549,89 грн. по ТОВ Торговий Дім "Фініст".

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу податковим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 837047 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 152664 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1241 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 621 грн., зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 37977 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 438451 грн. та застосовано штрафну (фінансову ) санкцію в сумі 177019 грн.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не-подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор

судді: (підпис) (підпис) Є.В.Одемчук С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" вул.Нижньодворецька, 35,м.Рівне,33001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023