Постанова

від 27.03.2013 по справі 817/696/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/696/13-а

27 березня 2013 року 18год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Столярець І.В.

відповідача: представник Грибок Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" (далі -ПрАТ "Агроресурс") звернулося в суд з позовом до ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року №0000092342 , № 0000082342, № 0000112342, № 0000122342 .

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, яка на їх обгрунтування вказала, що за результатами планової виїзної перевірки ПрАТ « Агроресурс» ( код 24175498 ) податковим органом зроблено безпідставні висновки про завищення платником податків валових витрат та податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов"язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, відповідно вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій з такими контрагентами, як ТОВ « Торговий ДІМ « Фініст», ТзОВ « Конкорд Захід» та ТОВ « Гарант Інвест Сервіс».

Так, що стосується ТОВ "Торговий Дім "Фініст", то ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби константовано, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат видатки по оплаті вказаному контрагенту послуг щодо просування товару торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" на російському ринку опалювальної техніки, з огляду на те, що на підтвердження отримання таких послуг платником податку крім актів виконаних робіт, не надано інших підтверджуючих документів. Разом з тим доводить, що і валові витрати, і податковий кредит в охопленому перевіркою періоді по операціям з даним контрагентом були сформовані позивачем на підставі саме тих первинних документів обліку, які повністю підтверджують факт здійснення таких операцій -актів виконаних робіт.

Крім того, представник позивача зазначила, що первинними документами обліку позивача підтверджено давні і тісні взаємовигідні стосунки з вказаним контрагентом, який систематично закуповує в ПрАТ "Агроресурс" оптові партії товарів торгової марки "Данко" та "Рівнетерм", з метою продажу на території Російської Федерації. Доводить, що отримані від вказаного нерезидента послуги мали позитивний результат, що засвідчує динаміка росту продажу опалювальної техніки на російському ринку, зокрема, в 2011 році відсоток продажу товарів від загального обсягу реалізації складав 55,9%, у 2012 рік -60,7%. Угода про надання послуг носила реальний характер, виконана сторонами, придбані послуги позивач використав у своїй господарській діяльності, а тому ПрАТ "Агроресурс" правомірно включило відповідні суми видатків до складу валових витрат і відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Що стосується ТзОВ "Конкорд Захід», то ДПІ у м.Рівному виключено зі складу валових витрат видатки по оплаті вказаному контрагенту придбаних у нього товарно-матеріальних цінностей -( термометри, заглушки, згін прямий, перехідник, повітревідвідник), та відповідну суму ПДВ зі складу податкового кредиту, лише з огляду на ту обставину, що у документообігу позивача відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження факту доставки цього товару. Такі висновки вважає безпідставними, покликаючись на те, що за умовами договору з вказаним контрагентом поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупцем за свій рахунок. В основу висновку про безтоварність операції з даним постачальником подотковий орган взяв до уваги акт перевірки № 6286/22-3/37263714 від 16.11.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому, перевірка проведена за результатами аналізу даних АІС « Реєстр платників податків»

Що стосується ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", то висновки податкового органу зводяться до безтоварності операцій з вказаним контрагентом, в основу яких покладено акт про результати планової перевірки ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» № 5164/22-521 від 12.11.2012 року., перевірка проведена за результатами аналізу даних АІС « Реєстр платників податків».

Представник позивача зазначає, що товари, як від ТзОВ "Конкорд Захід", так і від ТОВ " Гарант Інвест Сервіс" були позивачем отримані, оприбутковані та використані у власній господарській діяльності по виробництву опалювальної техніки, а тому і відповідна сума валових витрат, і відповідна сума податкового кредиту з ПДВ сформовані у повній відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» №2834/97-ВР від 22.05.1997 року та Податкового кодексу України, чинних на час існування відповідних правовідносин.

Вказала, що в ході зустрічних перевірок безпосередніх постачальників позивача, знайшов своє підтвердження факт віднесення ними суми податку на додану вартість сплаченого позивачем в ціні товару , до складу своїх податкових зобов"язань. Відсутність же аналогічного підтвердження щодо усіх попередніх постачальників у ланцюгу постачання товару до виробника, не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від"ємного значення з податку на додану вартість.

За сукупності наведених обставин, просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача -ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби позовні вимоги заперечили в повному обсязі, суду пояснила, що під час планової виїзної перевірки ПрАТ "Агроресурс" було встановлено ряд порушень вимог податкового зобов'язання, зокрема щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту охопленого перевіркою періоду. Так, на підтвердження отримання послуг від ТОВ "Торговий Дім "Фініст", позивачем надано акти виконаних робіт, зміст яких не давав можливості встановити, які саме послуги були отримані позивачем. Крім того, відсутнє матеріальне підтвердження надання таких послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. При цьому, доводи позивача про позитивний вплив таких послуг на динаміку росту продажу виготовленої позивачем опалювальної техніки на російському ринку, заявлені в судовому засіданні заперечують. Стосовно оцінки операцій позивача з таким контрагентом, як ТзОВ " Конкорд Захід" та ТОВ « Гарант Інвест Сервіс», зазначили, що у позивача відсутнє будь-яке документальне підтвердження доставки товару від цих суб'єктів господарювання. Доводила, що товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для підтвердження товарності господарської операції, а тому за її відсутності право на формування валових витрат по видаткам, понесеним на придбання товару, як і право на формування податкового кредиту по видаткам, понесеним на сплату ПДВ в ціні такого товару, не виникає.

Відповідно ствердила, що позивач не мав права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, що мають ознаки безтоварних із зазначеними контрагентами. На таких підставах просила відмовити в позові.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що ПрАТ "Агроресурс" є суб'єктом господарської діяльності, що перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З 23.11.2012 року по 20.12. 2012 року ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПрАТ "Агроресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлені актом №711/22-200/24175498 від 27.12.2012 року. Актом перевірки констатовано наступні порушення з боку платника податків:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами і доповненнями , п.44.1 ст.44 розділу 11, пп.138.1.1 п.138.1,пп 138.2 ст.138, пп 139.1.1, пп 139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу 111 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-У1 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 837 047 гривень, у тому числі за 1 кв. 2011 року -39 760 грн, за 11 кв.-1У 2011р.- 491 964 грн, за 9 міс 2012 р.- 305 323.грн

- п.44.1 ст.44 розд.1 ,п.198.1, п.198.2,п.198.6 ст.198 п.200.1,п.200.2,п.200.3, п.200.4 ст.200 розділу У Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-У1 із змінами та доповненнями , що призвело до завищення від"много значення за відповідні періоди та завищення бюджетного відшкодування за відповідні періоди , заниження позитивного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 1241 гривня, що призвело до заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті за грудень 2011 року к розмірі 1241 грн.

В розділі 3.1.2 акті перевірки №№711/22-200/24175498 від 27.12.2012 року зазначено, що загальна сума завищення валових витрат за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 року складає 3 781834 грн. грн., відповідно сума заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток: 837 047 грн.

На підставі вказаних висновків 10 січня 2013 року року ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби винесла податкові повідомлення-рішення:

-№0000092342 від 10 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість на суму 1241 гривня та застосовано штрафну ( фінансову ) санкцію в сумі 621 гривня.

- №0000082342 від 10 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток на суму 837047 гривень та застосовано штрафну ( фінансову ) санкцію в сумі 152664 гривні.

- № 0000112342 від 10 січня 2013 року, яким зменшено розмір від"ємного значення податку на додану вартість в сумі 37977 гривень.

- № 0000122342 від 10 січня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобо"язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 438451 та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в сумі 177019 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністратив ному порядку до Державної податкової служби у Рівненській області, рішенням якого за № 109/10с/10-210/15 від 15.03.2013 року скарга платника податків залишена без розгляду.

В силу вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч.4, ч.5 ст.11 КАС України, суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясовує, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахував наступні обставини справи та норми законодавства, що діяло на час існування відповідних правовідносин.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу вимог пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 ( із змінами та доповненнями ), передбачено наступне: «не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку».

Таким чином, за змістом наведеної норми Податкового кодексу України передбачають як підставу не включення до валових витрат лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

З урахуванням наведених норм податкового права та доводів сторін судом при оцінці правомірності винесення суб'єктом владних повноважень податкових повідомлень-рішень №0000092342, №0000082342, № 0000112342, № 0000122342 від 10 січня 2013 року, з'ясовувались обставини щодо реального здійснення господарських операцій, їх доцільність для платника податків, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування валових витрат при обчисленні податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що одним із основних видів діяльності ПрАТ "Агроресурс" є торгівля опалювальною технікою та супутніми товарами, виробництво опалювальних котлів.

03.01.2011 року позивачем було укладено договір №26-Р (доповнення № 2 від 30.12.2011 року) та договір № 43-Р від 02.01.2012 року ( доповнення № 1 до договору № 43-Р від 29.06.2012 ) з ТОВ "Торговий Дім "Фініст" (Російська Федерація), за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання надати позивачу послуги по просуванню на російському ринку опалювальної техніки торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" (а.с. 220-227, том 1 ).

Відповідно до умов даного договору виконавець надає такі послуги, як- вивчення попиту на товар, що поставляється замовником, проведення спільних навчальних по номенклатурі, роботі і експлуатації товарів торгових марок "Данко" та "Рівнетерм" на російському ринку опалювальної техніки, проведення акцій, спільних семінарів, виставок по просуванні товару через виготовлення і розповсюдження рекламних матеріалів.

На виконання умов договору сторонами підписано акти виконаних робіт: № 1 від 27.04.2011 року, №2 від 19.07.2011 р., №3 від 11.10.2011 р., №4 від 30.12.2011 р., № 1 від 12.04.2012 р., № 1 від 11.07.2012р., № 3 від 25.09.2012 року на такі види послуг як: виготовлення та розповсюдження рекламних друкованих матеріалів, а саме (буклети, листівки, брошури ), розміщення реклами в засобах масової інформації, виготовлення та розповсюдження об'єктів зовнішньої реклами.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, (Правила ведення податкового обліку) не встановлювала вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт має містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року.

Так, частинами 1,2, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем -ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби , позивачем в ході проведення перевірки були надані акти виконаних ТОВ "Торговий Дім "Фініст" послуг. Вказані акти, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити, в тому числі, повністю розкривають зміст і обсяг господарських операцій. Докази того, що вказані акти не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Позивачем також надані рахунки-фактури та докази оплати контрагенту послуг, які додані до матеріалів справи.

Дані операції відображені в бухгалтерському обліку наступною проводкою: Дт 84 Кт 6322 та віднесені до складу валових витрат в рядок 04.1 Декларації про податок на прибуток.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких послуг матеріальними результатами робіт, є протиправною, позаяк обов'язку по фіксуванню послуг з розповсюдження рекламних матеріалів на паперових чи інших носіях, законодавство на платників податку не покладає.

Разом з тим, в судовому засіданні оглянуті кольорові буклети, плакати, листівки з рекламними написами "Данко" та "Рівнетерм", а також сувенірна продукція (блокноти з ручкою, наклейки) з логотипами "Данко" та "Рівнетерм", які виготовлялися та розповсюджувалися ТОВ "Торговий Дім "Фініст" на території Російської Федерації.

На виконання умов договору виконавцем також проводилися презентації, виставки продукції, семінари, конференції серед продавців опалювальної техніки і менеджерів відділів продажу, , про що свідчать переписка з ТОВ "Торговий Дім "Фініст" (а.с. 3-7, том3 ).

При цьому, позивач також надав докази на підтвердження того, що укладення договору №26-Р від 03.01.2011 року та договору № 43-Р від 02.01.2012 року з ТОВ "Торговий Дім "Фініст" про надання послуг по просуванню на російському ринку опалювальної техніки торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" було обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь- яка господарська діяльність. Так, зокрема, позивач доводив, а податковий орган не спростував той факт, що динаміка реалізації котлів торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" на території Російської Федерації постійно зростає, зокрема процент реалізації опалювальної техніки по Росії в загальному об"ємі реалізації склав в 2011 році -55,9%, у 2012 році 60,7 % . Позивачем надано належні і допустимі докази того, що ТОВ "Торговий Дім "Фініст" закуповує оптові партії опалювальної техніки (опалювальні котли та конвектори торгової марки "Данко" та "Рівнетерм"), що виготовляються ПрАТ "Агроресурс".

За таких обставин суд приходить до висновку про реальний характер отриманих послуг від ТОВ "Торговий Дім "Фініст"- та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача. Із урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не порушив вимоги п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року та п.п.139.1.9,п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року № 2255-У1 ( із змінами та доповненнями ) тобто правомірно включив до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ "Торговий Дім "Фініст" в сум 1 365 549, 89 грн.

Первинні документи долучені до матеріалів справи підтверджують реальний характер отриманих послуг від ТОВ « Торговий Дім «Фініст» та їх зв"язок із господарською діяльністю Приватного акціонерного товариства « Агроресурс».

На сторінці 8 акта перевірки вказано, «В порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) ПрАТ «Агроресурс» завищено валові витрати на суму 2 000 309 грн. по постачальнику ТзОВ « Конкорд - Захід», код 37263714.

Перевіркою встановлено, що між ПрАТ "Агроресурс" (Покупець) в особі генерального директора Редько Володимира Миколайовича та ТзОВ « Конкорд Захід» код ЄДРПОУ 372637114 (Продавець) був заключений договір купівлі - продажу №84-П11 від 11.01.2010 року.

Згідно договору Поставка здійснювалась покупцем за свій рахунок. В підтвердження понесених витрат підприємством до перевірки надано видаткові накладні, податкові накладні. Тобто, в акті перевірки підтверджено, що необхідні первинні документи як бухгалтерського, так і податкового обліку у позивача є в наявності. Також до перевірки були надані банківські виписки, тобто надані в підтвердження проплати коштів зі сторони ПрАТ «Агроресурс» за отримані товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку товарно-матеріальні цінності оприбутковані на баланс підприємства, в бухгалтерському обліку зроблено запис Дт201 «Сировина й матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

На виконання умов договору сторонами підписано, зокрема, видаткові накладні: ( арк. с. 82-135 т.1). Вказані документи є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити, оформлені належним чином. Позивачем також надано докази оплати даному контрагенту товарів і належні та допустимі докази на підтвердження того, що придбані у ТзОВ "Конкорд Захід" товарно-матеріальні цінності використані в межах його виробничої господарської діяльності по виготовленню опалювальної техніки.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких товарів актами приймання продукції по кількості та актами приймання продукції по якості є протиправною, з огляду на наступне. Складання вказаних актів передбачено Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, відповідно, і їх застосування на даний час передбачено відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року. Разом з тим, вказані акти використовуються з метою документування відповідності отриманої продукції тій кількості та тій якості, що обумовлені договірним правовідносинами, але, аж ніяк не для підтвердження факту здійснення господарських операцій купівлі-продажу та для віднесення певних видатків до складу валових витрат.

В основу доводів податкового органу щодо безтоварності операцій позивача з вказаним контрагентом покладено акт про результати планової перевірки ТзОВ "Конкорд Захід" № 6286/22-3/37263714 від 16.11.2012 р. За висновками ДПІ у м. Хмельницькому вказаним актом встановлено, що ТзОВ "Конкорд Захід" не мало необхідних умов для провадження будь-якої господарської діяльності.

Оцінка ж податковим органом господарських операцій позивача здійснена не шляхом дослідження факту господарських відносин безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а на підставі кваліфікації як недійсних правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких товарів товарно- транспортними накладними, з огляду на умови поставки є протиправною. Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III, в редакції від 23.02.2006 р. № 3492-IV перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки одній з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, відсутність ТТН не є порушенням при формуванні валових витрат. Як випливає з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами Глававтотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Правила № 363 стосуються виключно порядку здійснення перевезень і не мають (і за визначенням не можуть мати) відношення до бухгалтерського і податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками і вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку. Самі ж ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасника транспортного процесу. Податкове законодавство, оперуючи поняттям «Правила ведення податкового обліку», не визначає ці правила. Але згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошового вимірника, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. У відповідності з п. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт їх здійснення. ТТН є саме єдиним (загальним) для всіх учасників транспортного процесу документом, який через свою багатофункціональність може служити у тому числі і первинним бухгалтерським документом, але зовсім не єдиним, на підставі якого проводиться бухгалтерський і податковий облік отриманих товарів і транспортних послуг. Робити ж висновок про неможливість віднесення понесених товариством витрат на придбання товарів лише через відсутність товарно-транспортних накладних, за наявності інших первинних бухгалтерських документів, є безпідставним.

Так, в силу вимог наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу -це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТзОВ " Конкорд Захід " передавало призначений для ПрАТ "Агроресурс" товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт отримання приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Крім того, враховуючи вимоги ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-111 від 05.04. 2011року, за нормами якого автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких здійснюється перевезення, відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Оцінка ж податковим органом господарських операцій позивача здійснена не шляхом дослідження факту господарських відносин безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а на підставі кваліфікації як недійсних правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками. Вищий адміністративний суд України у своєму листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року роз'яснив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не порушив вимоги п.44.1 ст.44 розд.1 п. 198.2,п.198.6 ст. 198 розділу У Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-У1 (із змінами та доповненнями ) тобто правомірно включив до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 477 278 грн., сплаченого в ціні вартості товарно- матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ "Конкорд Захід". Також суд приходить до висновку , що безпідставні висновки податкового органу викладені на стор. 17 акта перевірки про завищення Приватним акціонерним товариством « Агроресурс» валових витрат на суму 225 835 грн. по постачальнику ТзОВ « Гарант Інвест Сервіс» код 34291801. Податковий кредит позивача на суму ПДВ в цінні вищевказаних товарно- матеріальних цінностей підтверджений податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, що є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що були видані в межах договору купівлі-продажу, виконання якого повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача (первинні документи додані до матеріалів справи).

Згідно з п.14.1.. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, реквізити. Доказів того, що контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість суду не надано. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ними податкових накладних, вважається підтвердженим. В документообігу позивача господарські операції з вищеназваними контрагентами належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Таким чином, та обставина, що якийсь із попередніх у ланцюгу постачання товару постачальник обліковується в податковому органі, як особа місцезнаходження якої не встановлено, чи особа щодо якої розпочато чи завершено процедуру банкрутства, тощо, не впливає на право позивача (покупця) по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та наступного заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальникамии у ланцюгу постачання сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Водночас відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру , що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оскільки надання та отримання послуг є за своєю суттю операціями з надання послуг, а відповідно, включають певну компенсацію понесених затрат (матеріальних, разових, тощо), операції з надання послуг підпадають під визначення підприємницької діяльності, а отже платник податку на додану вартість - одержувач таких послуг має право на податковий кредит.

Отже, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Поставки ТМЦ мали реальний характер, податкові накладні містять всі необхідні реквізити. Враховуючи той факт, що у Приватного акціонерного товариства « Агроресурс» на момент проведення перевірки, були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, безпідставні висновки податкового органу , що товариством порушені п.5.1, пп5.2.1 п.5. п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/87-ВР (із змінами та доповненями) та п.п.138.1.1.п.138.1, пп138.2 ст.138, пп139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу 111 Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755-У1 із змінами та доповненнями.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд зазначає, що наявність у платника податків виданої продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов"язань. При цьому такі висновки не можуть грунтуватися на припущеннях, а можуть грунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов"язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов"язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Зобов"язання за договорами, укладеними між Приватним акціонерним товариством «Агроресурс» та його контрагентами виконувались сторонами належним чином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнанений судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

За обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

ТЗОВ «Конкорд-Захід» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» на момент вчинення господарських операцій з Приватним акціонерним товариством « Агроресурс», були зареєстровані як юридичні особи. На момент здійснення правочинів, інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу або відсутності юридичної особи за вказаною адресою не вносилась. Вказані особи на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. На момент вчинення правочинів, контрагент позивача -ТзОВ»Конкорд-Захід» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів Приватного акціонерного товариства « Агроресурс» трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у відповідному реєстрі, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім первинних документів, на підставі яких було отримано товар, податковому органу надавались також документи, які підтверджують облік цих товарів на складі та подальше використання їх у власній господарській діяльності. Найменування придбаного товару відповідає за призначенням видам здійснення господарської діяльності ПрАТ «Агроресурс».

Отже, факт реальності господарських операцій підтверджується наявними у Приватного акціонерного товариства « Агроресурс» первинними документами.

Відповідно до вимог п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Оцінка податковим органом господарських операцій здійснена не шляхом дослідження факту господарських відносин безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а на підставі кваліфікації як недійсних правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками.

Отже, висновки викладені податковим органом в акті перевірки, грунтуються не на конкретно чітко визначених нормах законодавства, із зазначенням первинних документів, на підставі яких робиться висновок про наявність порушення, а на суб"єктивних припущеннях про порушення податкового законодавства.

А відтак, безпідставний висновок податкового органу викладений в акті перевірки від 27 грудня 2012 року, що за період, який перевірявся Приватним акціонерним товариством « Агроресурс» завищено від"ємне значення, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Обставини щодо правомірності формування сум податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у розмірах, що обумовлені деклараціями) підтверджені видатковими та податковими накладними на придбання товарів у постачальників, документами складського обліку, внутрішнього переміщення ТМЦ, первинними документами, щодо подальшої реалізації таких цінностей.

Положення законодавства, яке регулює відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, не ставлять права платника з податку на отримання відшкодування податку на додану вартість у залежність від наявності будь-яких обставин, крім правомірності цього відшкодування та відповідності даних податкової декларації платника податку вимогам податкового законодавства.

Підставою для отримання відшкодування податку на додану вартість є дані виключно податкової декларації за звітний період. Відшкодування податку на додану вартість при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації.

Таким чином, податковий орган не навів будь-яких доказів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем податковий кредит, не надав жодних даних, які би спростовували реальність виконання операцій з поставки товарів. З врахуванням того, що доказів безтоварності господарських операцій безпосередньо між ПрАТ "Агроресурс" та ТОВ Конкорд Захід" та ТОВ « Гарант Інвест Сервіс», ТОВ « Торговий Дім « Фініст» податковим органом суду не надано, а відповідні правочини недійсними в судовому порядку не визнані, доводи про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1,п.5.2 , пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, та п.44.1 ст.44 розділу 11,п.п.138.1.1,п.138.1,пп.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу 111 Податкового кодексу України від 02.12.2011 р. № 2755-У1 із змінами та доповненнями є необгрунтованими, як наслідок суд приходить до висновку про правомірне включення ПрАТ "Агроресурс" до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ " Конкорд Захід " ( код 37263714) в сумі 2 001 509 гривень, валових витрат на суму 225 835 гривень по постачальнику ТзОВ « Гарант Інвест Сервіс»( код 34291801) та валових витрат на суму 1 365 549,89 по ТОВ Торговий Дім « Фініст».

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачу податкоим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток на суму 837047 гривень та застосовано штрафну (фінансову )санкцію в сумі 152664 гривні, збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість на суму 1241 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в сумі 621 грн., зменшено розмір від"ємного значення податку на додану вартість в сумі 37977 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 438451 грн. та застосовано штрафну ( фінансову ) санкцію в сумі 177019 грн.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів ) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили порушення.

Відповідно до статті 4 Кодексу податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби не надала жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не-подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, -у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2013 року № 0000092342 та №00000082342 , № 0000112342, №000122342 є протиправними.

Вирішуючи питання щодо способу задоволення позовних вимог, суд зазначає, що враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Судовий збір згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне Рівненської області ДПС від 10.01.2013 року №0000092342, №0000082342, №0000112342 та №0000122342.

Присудити на користь позивача Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.