Ухвала

від 08.04.2014 по справі 817/696/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/39285/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Грибок Л.Т.

відповідача : Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року

у справі № 817/696/13-а

за позовомПриватного акціонерного товариства «Агроресурс» доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Агроресурс» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Агроресурс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Агроресурс», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Крім того, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Агроресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 року № 711/22-200/24175498.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44 розділу 11, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток у розмірі 837 047 грн., п. 44.1 ст. 44 розд. 1 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення за відповідні періоди та завищення бюджетного відшкодування за відповідні періоди, заниження позитивного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 1241 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за грудень 2011 року у розмірі 1241 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що загальна сума завищення валових витрат за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року складає 3781834 грн., сума заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток - 837047 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 року

- №0000092342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1241 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 621 грн.

- №0000082342, яким ПАТ «Агроресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 837047 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 152664 грн.

- № 0000112342, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 37977 грн.

- №0000122342, яким ПАТ «Агроресурс» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 438451 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 177019 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Агроресурс» (замовник) та ТОВ «Торговий Дім «Фініст» (виконавець) було укладено договір від 03.01.2011 року №26-Р (доповнення №2 від 30.12.2011 року) та договір №43-Р від 02.01.2012 року (доповнення №1 до договору №43-Р від 29.06.2012 року), відповідно до умов яких виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги по просуванню на російському ринку опалювальної техніки торгової марки «Данко» та «Рівнетерм».

Відповідно до умов вищевказаних договорів виконавець надає такі послуги, як - вивчення попиту на товар, що поставляється замовником, проведення спільних навчальних по номенклатурі, роботі і експлуатації товарів торгових марок «Данко» та «Рівнетерм» на російському ринку опалювальної техніки, проведення акцій, спільних семінарів, виставок по просуванні товару через виготовлення і розповсюдження рекламних матеріалів.

Фактичне виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (щодо виготовлення та розповсюдження рекламних друкованих матеріалів, а саме (буклети, листівки, брошури ), розміщення реклами в засобах масової інформації, виготовлення та розповсюдження об'єктів зовнішньої реклами), рахунками-фактури, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

11.01.2010 року між ПАТ «Агроресурс» (покупець) в особі генерального директора Редько Володимира Миколайовича та ТОВ «Конкорд Захід» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №84-П11, відповідно до умов даного договору поставка здійснювалась покупцем за свій рахунок.

Крім того, між ПАТ «Агроресурс» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конкорд Захід», ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання ПАТ «Агроресурс» придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Конкорд-Захід» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов