Постанова

від 24.07.2013 по справі 816/4201/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/4201/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Мараховської В.О.,

представника відповідача - Даниленка А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна партія" до Полтавської митниці Міндоходів про визнання неправомірним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибна партія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Рибна партія") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці (далі по тексту - відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01 липня 2013 року №806000006/2013/000010/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Полтавською митницею порушено права та інтереси ТОВ "Рибна партія" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне коригування митної вартості товарів в бік збільшення. Стверджував про те, що ним правомірно розраховано митну вартість товару на підставі основного методу - за ціною договору.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позов, в яких посилався на те, що ним правомірно, із застосуванням резервного методу, визначено митну вартість товару, яка ґрунтується на раніше визнаній митній вартості такого самого товару, оформленого по митній декларації від 26 червня 2013 року №112050000/2013/16228.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у письмовому запереченні, просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ "Рибна партія" повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Між ТОВ "Рибна партія" (покупець) та компанією "RESQUERA AZIMUT S.L." /Іспанія/ (продавець) 30 травня 2012 року укладено зовнішньоекономічний контракт №6 /а.с. 25-27/ (далі по тексту - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність і оплатити рибу свіжоморожену та морепродукти за ціною, в асортименті та кількості, указаних в інвойсах, що являються невід'ємною частиною даного Контракту /пункт 1.1/.

Ціна товару, що підлягає поставці за даним Контрактом, вказується на кожну окрему партію в інвойсах /пункт 3.1/. Оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця або протягом 90 днів після отримання товару /пункт 4.2/. Умови поставки: CFR, CIF - Одеса, Іллічівськ (Україна) /пункт 5.1/. На кожну партію товару продавець надає покупцю: коносамент (експрес-реліз), рахунок-фактуру (інвойс), ветеринарний сертифікат, сертифікат походження товару, сертифікат якості, пакувальний лист /пункт 5.5/.

Додатковою угодою №2к від 22 червня 2012 року пункт 3.3 Контракту викладено в наступній редакції: ціна партії товару включає упаковку, маркування, оформлення супровідних документів, погрузку та митне оформлення в країні відвантаження при поставці товару на умовах CFR, CIF - Одеса, Іллічівськ (Україна) /а.с. 28/.

Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару "риба морська морожена нототенія тушка" кількістю 80 953 кг (вага нетто), вартістю 1,6 дол. США за 1 кг, загальною вартістю 129524,80 дол. США (1 035 291 грн. 73 коп.), до Полтавської митниці подано митну декларацію від 01 липня 2013 року №806020000/2013/006899 /а.с. 30-33/.

Разом з митною декларацією ТОВ "Рибна партія" подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України, а саме: міжнародні транспорті накладні від 17 червня 2013 року №№1739, 2000, 3175, коносамент від 23 квітня 2013 року №865945876, рахунок-фактуру (інвойс) від 24 квітня 2013 року №087/13, зовнішньоекономічний контракт від 30 березня 2012 року №6, довідку про декларування валютних коштів від 02 квітня 2013 року №277, сертифікат відповідності від 20 червня 2013 року №UA1.035.Х006739-13, сертифікати походження товару від 08 травня 2013 року №№6767451, 6767543, 6767542, що не заперечується відповідачем.

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 1,6 дол. США за 1 кг.

Однак, рішенням від 01 липня 2013 року №806000006/2013/000010/2 митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом до рівня 1,83 дол. США за 1 кг /а.с. 100-101/.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що як на підставу для коригування митної вартості товару відповідач послався на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість. Зокрема, зазначив про відсутність страхових документів та документів, що містили б відомості про вартість страхування, а також сплату за послуги з транспортування товарів.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що митну вартість товару можна визначити лише із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, суд не погоджується із зазначеними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що поставку товару здійснено на умовах CIF - Одеса відповідно до правил Інкомермс 2000 /а.с. 30, 32, /.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000, поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту "Одеса, Україна" ТОВ "Рибна партія" не понесло.

Таким чином, в ході судового розгляду справи спростовано припущення Полтавської митниці, викладені в оскаржуваному рішенні, про те, що до вартості імпортованого товару ймовірно могли включатися понесені ТОВ "Рибна партія" витрати по страхуванню та транспортування такого товару.

Посилання відповідача на те, що у експортній митній декларації на продаж товару між продавцем "MORADINA S.L." та покупцем "RESQUERA AZIMUT S.L." зазначено про поставку товарів між даними контрагентами на умовах FOB суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не стосуються спірних відносин.

Інших переконливих аргументів, що викликали б обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Матеріалами справи підтверджено, що за поставлений ТОВ "Рибна партія" товар "риба морська морожена нототенія тушка" кількістю 80 953 кг (вага нетто) позивач має сплатити 129524,80 дол. США /а.с. 104-105/.

При цьому, як визначено пунктом 3.3 Контракту в редакції додаткової угоди №2к від 22 червня 2012 року: ціна партії товару включає упаковку, маркування, оформлення супровідних документів, погрузку та митне оформлення в країні відвантаження при поставці товару на умовах CFR, CIF - Одеса, Іллічівськ (Україна).

Оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару за ціною договору на рівні 1,60 долара США за 1 кг є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно визначено митну вартість товару на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень,

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.

Натомість, в ході судового розгляду справи спростовано доводи Полтавської митниці про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом з огляду на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах та ненадання останнім відомостей про додаткові витрати на транспортування і страхування товару.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

При цьому, зважаючи на те, що спірне рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці від 01 липня 2013 року №806000006/2013/000010/2 про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин, позов ТОВ "Рибна партія" підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору загалом в розмірі 402 грн. 18 коп., сплата якого підтверджується платіжними дорученнями: від 05 липня 2013 року №718 /а.с. 96/, від 08 липня 2013 року №197 /а.с. 2/, від 18 липня 2013 року №198 /а.с. 95/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна партія" до Полтавської митниці Міндоходів про визнання неправомірним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці від 01 липня 2013 року №806000006/2013/000010/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Полтавської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38719157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна партія" (код ЄДРПОУ 38019332) витрати зі сплати судового збору в розмірі 334 (триста тридцять чотири) гривні 41 (сорок одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба