Ухвала

від 13.02.2014 по справі 816/4201/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/800/62081/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівСтрелець Т. Г., Чалого С. Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна партія" до Полтавської митниці Міндоходів про визнання неправомірним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибна партія" звернулося з позовом до Полтавської митниці Міндоходів про визнання неправомірним та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товару № 806000006/2013/000010/2 від 01 липня 2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечення не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що в межах контракту № 6 від 30 березня 2012 року позивач за вантажною митною декларацією № 806020000/2013/006899 від 1 липня 2013 року заявив до митного оформлення товар.

Позивач заявив митну вартість товару за першим методом - ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості, окрім контракту № 6 від 30 березня 2012 року, позивачем надано: міжнародні транспорті накладні №№ 1739, 2000, 3175 від 17 червня 2013 року, коносамент № 865945876 від 23 квітня 2013 року, рахунок-фактура (інвойс) № 087/13 від 24 квітня 2013 року, довідка про декларування валютних коштів № 277 від 02 квітня 2013 року, сертифікат відповідності № UA1.035.Х006739-13 від 20 червня 2013 року, сертифікати походження товару №№ 6767451, 6767543, 6767542 від 08 травня 2013 року,- що не заперечується відповідачем.

Митницею витребувано додаткові документи, що підтверджують складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на транспортування та страхування) у відповідності до п. 3 ст. 53 МК України .

01 липня 2013 року рішенням митниці № 806000006/2013/000010/2 скореговано вартість товару за резервним методом визначення його митної вартості, яким збільшено митну вартість задекларованого товару до рівня 1,83 дол. США за 1 кг і видано картку відмови № 806020000/2013/90384.

Не погоджуючись з рішенням митниці, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості цього позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, закон чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Обґрунтовуючи прийняте спірне рішення про коригування митної вартості, митниця послалася на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

При цьому митниця зазначила, що відповідно до умов контракту № 6 від 30 березня 2012 року ціна товару, визначена на умовах поставки CIF - Одеса, Іллічівськ, не включає транспортування. Окрім того, декларантом не надано страхові документи, що містять відомості про вартість страхування.

Скасовуючи оскаржуване рішення, суди прийшли до протилежного висновку, а саме, встановили, що поставка товару на умовах CIF, погоджених між декларантом та продавцем в контракті, передбачає включення тих складових митної вартості, які митниця вважає непідтвердженими, до ціни товару, відтак ці значення не потребують додаткового обґрунтування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, зробленими за наслідком розгляду позовних вимог у даній справі.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів митниці про те, що судами надано неправильну оцінку дійсним умовам поставки товару, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Інкотермс-2000 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту "Одеса, Україна" ТОВ "Рибна партія" не понесло.

Таким чином висновок митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, тому відмова у митному оформленні товару за першим методом з підстав їх ненадання є незаконною.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, зробленими за наслідком розгляду позовних вимог у даній справі, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, а документи не містять розбіжності та вказують, що їх данні піддаються обчисленню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: