Ухвала

від 14.11.2013 по справі 816/4201/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р.Справа № 816/4201/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

за участю:

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Мараховчської В.А.

представника відповідача Дзюби І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2013р. по справі № 816/4201/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна партія"

до Полтавської митниці Міндоходів

про визнання неправомірними та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибна партія" (ТОВ "Рибна партія", позивач), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів (відповідач), в якому просило суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №806000006/2013/000010/2 від 01.07.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано неправомірним та скасувано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №806000006/2013/000010/2 від 01.07.2013 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 53-55 Митного кодексу України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Полтавської митниці Міндоходів зазначає, що коригування заявленої митної вартості товарів здійснено у відповідності до чинного законодавства з огляду на наявність розбіжностей в поданих декларантом документах та ненадання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Декларантом з метою здійснення митного контролю та оформлення товару "риба морська морожена нототенія тушка" кількістю 80953 кг (вага нетто), вартістю 1,6 дол. США за 1 кг, загальною вартістю 129524,80 дол. США (1035291,73грн.), до Полтавської митниці подано митну декларацію від 01.07.2013 року №806020000/2013/006899 (а.с. 30-33).

У відповідача під час митного оформлення товару ТОВ "Рибна партія" виникли сумніви щодо правильності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів, останнім на вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості надано не було.

Внаслідок наведеного митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №806000006/2013/000010/2 від 01.07.2013 року, яким збільшено митну вартість задекларованого товару, за резервним методом визначення його митної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з огляду на наявність всіх необхідних документів для її визначення за ціною договору, відсутності застережень, щодо застосування цього методу та відсутності розбіжностей в поданих декларантом документах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом з тим, ч. 2, 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 5, 6 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Рибна партія" (покупець) та компанією"RESQUERA AZIMUT S.L." /Іспанія/ (продавець) 30.05.2012 року укладено зовнішньоекономічний контракт №6 (а.с. 25-27) (далі по тексту - Контракт) на постачання риби свіжомороженої та морепродуктів за ціною, в асортименті та кількості, указаних в інвойсах, що являються невід'ємною частиною даного Контракту (пункт 1.1).

Ціна товару, що підлягає поставці за даним Контрактом, вказується на кожну окрему партію в інвойсах (п. 3.1). Оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця або протягом 90 днів після отримання товару (п. 4.2). Умови поставки: CFR, CIF - Одеса, Іллічівськ (Україна) (п. 5.1). На кожну партію товару продавець надає покупцю: коносамент (експрес-реліз), рахунок-фактуру (інвойс), ветеринарний сертифікат, сертифікат походження товару, сертифікат якості, пакувальний лист (п. 5.5)

Додатковою угодою №2к від 22.06.2012 року п. 3.3 Контракту викладено в наступній редакції: ціна партії товару включає упаковку, маркування, оформлення супровідних документів, погрузку та митне оформлення в країні відвантаження при поставці товару на умовах CFR, CIF - Одеса, Іллічівськ (а.с. 28).

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані всі наявні у нього документи із обов'язкового переліку, зазначеного у ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема міжнародні транспорті накладні від 17.06.2013 року №№ 1739, 2000, 3175, коносамент від 23.04.2013 року №865945876, рахунок-фактуру (інвойс) від 24.04.2013 року №087/13, зовнішньоекономічний контракт від 30.03.2012 року № 6, довідку про декларування валютних коштів від 02.04.2013 року № 277, сертифікат відповідності від 20.06.2013 року №UA1.035.Х006739-13, сертифікати походження товару від 08.05.2013 року №№6767451, 6767543, 6767542, що не заперечувалось відповідачем.

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 1,6 дол. США за 1 кг.

Однак, рішенням від 01.07.2013 року №806000006/2013/000010/2 митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом до рівня 1,83 дол. США за 1 кг (а.с. 100-101).

Відповідно до вказаного рішення заявлена декларантом митна вартість товару не була визнана митним органом, в зв'язку з неможливістю довести документально заявлену митну вартість товарів, а саме декларантом не надано страхові та транспортні документи з доказами їх вартості та документів про вартість транспортування до місця поставки згідно договору.

Колегія суддів не погоджується з висновками Полтавської митниці Міндоходів враховуючи, що поставку товару здійснено на умовах "CIF - Одеса" відповідно до правил Інкотермс 2000.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000, поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Колегія суддів, з огляду на наявні в матеріалах справи та досліджені письмові докази, погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки митного органу про необхідність підтвердження митної вартості товару, в даному спірних правовідносинах, транспортними, страховими та документами з відомостями їх вартості є безпідставними, оскільки такі витрати були покладені на продавця, а тому, фактично входили в вартість товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Полтавською митницею Міндоходів не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №806000006/2013/000010/2 від 01.07.2013 року.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вірних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2013р. по справі № 816/4201/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2013