Ухвала

від 11.07.2013 по справі 2а-26771/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/11883/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремонтне підприємство "Енергетик" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоремонтне підприємство "Енергетик" (далі - ТОВ "Енергоремонтне підприємство "Енергетик") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Київському районі м. Донецька) в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позов ТОВ "Енергоремонтне підприємство "Енергетик" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Київському районі м. Донецька подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Енергоремонтне підприємство "Енергетик" у задоволенні позову.

ТОВ "Енергоремонтне підприємство "Енергетик" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському районі м. Донецька в період з 3 серпня 2010 року по 26 жовтня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енергетик» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №7731/23-2/34899047 від 02 листопада 2010 року

В акті перевірки податковим органом зазначено, що в порушення вимог п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем був занижений податок на прибуток у 2 кварталі 2010 року на суму 248082, 44 грн., у зв'язку з не підтвердження реального характеру та нікчемністю угод, укладених з ТОВ «КФ «Сервіс-Комплект» та ТОВ «СК «Ново-Строй», які не мають складських приміщень, виробничих потужностей та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності. Цей висновок також став підставою для визначення порушень вимог п.п 7.4.1, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, що призвело до заниження ПДВ в червні 2010 року на суму 198465, 96 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька були прийняті 15 листопада 2010 року податкові повідомлення-рішення: №28842/10/23-213 (0002762340/0) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 297698 грн. 93 коп., з якої основного платежу 248082, 44 грн., штрафних (фінансових) санкцій 49616, 49 грн. та №28848/10/23-213 (0002772340/0) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 297698, 94 грн., з якої основного платежу 198465, 96 грн., штрафних (фінансових) санкцій 99232, 98 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2010 року між ТОВ «Енергетик» (покупець) та ТОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) було укладено договір №143, предметом якого є поставка матеріалів, інструментів, обладнання на підставі щомісячних заявок покупця. Крім того, 01 березня 2010 року між ТОВ «Енергетик» (підрядник) та ТОВ «КФ Сервіс комплект» (субпідрядник) було укладено договір №634, предметом якого є виконання ремонтних робіт тепломеханічного обладнання на об'єктах підрядника. Реальність та товарність зазначених договорів підтверджена матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність» , а податкові накладні складені з дотриманням п.п 7.2.1 пю 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР .

Щодо висновку відповідача про нікчемність договорів з моменту їх укладання за ст. ст. 203 , 215 , 228 Цивільного кодексу України , ст. 207 Господарського кодексу України , суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Нікчемним за ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте недотримання цієї вимоги цивільного законодавства не є ознакою нікчемності договору визначеною законом, оскільки такі ознаки містяться в інших нормах.

Частиною 2 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що правочинами за договорами №634 від 1 березня 2010 року з ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» та №143 від 1 червня 2010 року з ТОВ «СК «Ново-Строй», не є нікчемними та такими що порушують публічний порядок та спрямовані на знищення, пошкодження майна держави.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року , валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У справі наявні докази отримання позивачем послуг за договорами та оплати цих послуг.

За підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Витрати понесені позивачем, у зв'язку з придбанням продукції (інструментів) та оплатою ремонтних робіт, пов'язані з господарською діяльністю позивача та відповідач протилежного не доводив.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що валові витрати були сформовані позивачем, у зв'язку з оплатою отриманих товарів та прийманням виконаних робіт за договорами, укладеними з платниками податків ТОВ «СК «Ново-Строй» та ТОВ «КФ Сервіс-Комплект».

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Сплачені (нараховані) платником податки у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) можуть бути включені до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, якщо такі товари будуть використовуватись у власній господарській діяльності такого платника податків.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, первинні документи оформлені відповідно вимог Законодавства України. Крім того, контрагенти позивача, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а отже позивач має право на податковий кредит.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Енергоремонтне підприємство "Енергетик" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров