Ухвала

від 25.07.2013 по справі 812/3811/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року справа №812/3811/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції

у м. Луганську Головного Управління Міндоходів

у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 20 червня 2013 року (повний текст складений та

підписаний 25 червня 2013 року)

по адміністративній справі № 812/3811/13-а (суддя Кисельова Є.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Будівельна компанія «Укрремсервіс»

до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції

у м. Луганську Головного Управління Міндоходів

у Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у даній справі повністю задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» (надалі товариство, позивач у справі) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області (надалі податковий орган, інспекція, відповідач у справі), внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 5 квітня 2013 року № 0000162220 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42500 грн. за основним платежем, за штрафними санкціями 8500 грн., з огляду на його прийняття із порушенням норм чинного законодавства та необґрунтованість (2 том арк. справи 4-9).

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права доводить неможливість придбання позивачем у його контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «ЗК «Агромир» нафтопродуктів, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 2 арк. справи 10-13).

Апелянт доводить, що ним під час перевірки виявлені факти оформлення операцій з придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «ЗК «Агромир», відсутність товарно-транспортних накладних, або копій супроводжувальних документів, або інших документів доводить відсутність реального настання правових наслідків, що обумовлює завищення позивачем податкового кредиту за липень 2011 року на суму34000 грн., Крім того, апелянт цитує статтю 159 КАС України, як норму процесуального права на переконання незаконності уваленої судом першої інстанції постанови.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

На підстави постанови старшого слідчого відділення СВ УСБУ в Луганській області працівниками податкового органу у серпня 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства (позивача у справі) за результатами якої складений акт від 1 серпня 2012 року № 366/22-32065891 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 11-18).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Глави 4 Розділу 2 Податкового кодексу України керівником податкового органу 5 квітня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення яким товариству збільшено суму грошового забезпечення з податку на додану вартість на 42500 грн., у тому числі 34000 грн. за основним платежем, 8500 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (надалі спірне рішення, том 1 арк. справи 9).

Правовою підставою збільшення грошового зобов'язання наведені норми підпунктів 198.1,198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу податкового правопорушення відповідачем покладено господарські відносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ЗК «Агро мир»», які призвели до заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на 34000 грн., з (розділ 4 висновку акту, том 1 арк. справи 17-18).

Оцінюючи спірні відносини суд першої інстанції виходив з факту документального підтвердження здійснення господарських операцій, складення за наслідками їх виконання податкових накладних та прийняття позивачем первинних документів до бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені обставини встановлені судом першої інстанції, податковим органом під час перевірки та підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме договором купівлі - продажу від 6 липня 2011 року, за умовами якого поставка здійснюється автомобільним транспортом за рахунок продавця, датою відвантаження товару вважаться датою зазначеною у видаткових накладних. Виконання зобов'язань за договором підтверджується видатковими накладними, податковими накладними актами переливу дизельного палива, сертифікатами відповідності на паливо дизельне, паспорт якості на паливо дизельне, документи про наявність у товариства основних фондів, виписки по банківському рахунку та платіжні документи про оплату (том 1 арк. справи 31-88).

Обставини отримання, оприбуткування та подальшої реалізації товару підтверджено наданими позивачем документами та не є спірними між сторонами.

Всі прийняті позивачем до обліку документи відповідають вимогам первинних документів відповідно до правил податкового та бухгалтерського обліку. Колегія суддів зазначає, що податковим органом перевантажене значення товарно-транспортної накладної, як документу, який впливає на стан обліку (як податкового так і бухгалтерського). Вимоги бухгалтерських стандартів враховують цей документ при формуванні розрахунків за транспортні послуги та перевезення, в межах господарських правовідносин за умовами договору такі послуги відсутні, позивач вартості транспортування не сплачував, валові витрати та податковий кредит по факту їх придбання не формував. До вартості придбаного ним товару вартість транспортних послуг не включена.

Оцінюючи спірні відносини необхідно виходити з балансу інтересів, а саме з того, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірного рішення має діяти пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (пункт 8 частини третьої статті 2 КАС України).

Приймаючи спірне рішення податковий орган не навів жодного аргументна на порушення норм Податкового кодексу України покладених в основу податкового правопорушення, стосовно віднесення сплачених позивачем сум до податкового кредиту та не надав доказів на переконання порушень цих норм. Натомість податковий орган привласнив неналежні йому функції щодо оцінки та висновків нікчемності угоди з контрагентом, нехтуючи при цьому доказами наданими позивачем на переконання повного здійснення господарських операцій, правильності формування витрат та податкового кредиту позивачем.

Підтвердження фактичного придбання позивачем пального від його контрагента, що свідчить про наявність передбачених пунктами 198, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України підстав для відображення цих операцій в податковому обліку з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на відомостях, що стосуються контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків. Дослідження факту здійснення господарської операції повинне оцінюватися виходячи із відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Виходячи з виконання позивачем угод колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно їх нікчемності виконаної між сторонами угоди.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договорами.

Акт перевірки складений відповідачем в межах кримінально-процесуального законодавства, відповідно до положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення до постановлення вироку в кримінальній справі, в силу принципу запровадженого положеннями пункту 86.9 ПК України, пріоритету кримінального спору над податковим, який вирішується в адміністративному процесі. Таким, чином має місце передчасне використання податковим органом акту перевірки при прийняті спірного рішення.

Колегія суддів вважає, що відсутність підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, недоведеність складу правопорушення обумовлює безпідставність визначення податку та як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових санкцій).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі № 812/3811/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі № 812/3811/13-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 25 липня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М.Яковенко