Постанова

від 22.07.2013 по справі 805/8982/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 р. Справа №805/8982/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Давиденко О.О. - директор, Зайцев Ю.О. - довір. від 07.06.2013 року

б/н, Широков О.А. - довір. від 10.07.2013 року № 144

від відповідачів - Поліщук С.В. - довір. від 10.07.2013 року № 15176/10/10-013-3,

Чирикіна Н.В. - довір. від 12.07.2013 року № 15381/10/10-013-3

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою

відповідальністю «Сігма Рент»

до відповідачів:

1. Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької

області Державної податкової служби

2. Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.06.2013 року № 0005881503 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1999418 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовані тим, що приймаючи податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що у відповідача не було законних підстав для зменшення від'ємного значення ПДВ, оскільки п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначений строк подання заяви про відшкодування або повернення грошових зобов'язань, тоді як позивач такі заяви не подавав, а тільки відображував у податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року від'ємне значення з ПДВ.

В додаткових поясненнях до позовної заяви позивач зазначив, що п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулює питання формування від'ємного значення ПДВ.

Вказує на те, що строки давності, визначені ст. 102 Податкового кодексу України, не розповсюджуються на давність відображення у податкових деклараціях від'ємного значення ПДВ.

Наполягає на тому, що чинним законодавством взагалі не передбачено термінів застосування строку давності при нарахуванні суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Ухвалою від 11.07.2013 року до участі у справі в якості другого відповідача залучена Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що, оскільки сума податкового кредиту з податку на додану вартість виникла у травні 2009 року, позивач правом на отримання бюджетного відшкодування у строки, визначені ст. 102 Податкового кодексу України, не скористався, під час перевірки встановлений факт повної сплати постачальником товарів суми ПДВ у березні та квітні 2009 року, то, як вважає податковий орган, позивач повинен був відкоригувати суму від'ємного значення ПДВ з урахуванням строків давності, встановлених зазначеною нормою.

Представники позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували, просили в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ТОВ «Сігма Рент» зареєстроване в якості юридичної особи 21.01.2009 року, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 36307210), місцезнаходження: 83059, м. Донецьк, вул. Складська, 3в (а.с. 89 - 90).

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька здійснила документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сігма Рент» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів з терміном виникнення понад 1095 днів по декларації на додану вартість за січень 2013 року, за результатами якої складений акт від 18.05.2013 року № 19751/15-3/36307210 (а.с. 8 - 39).

Під час перевірки податковим органом встановлене порушення ТОВ «Сігма Рент» вимог ст. 102, ст. 200 Податкового кодексу України, а саме, товариством завищена сума від'ємного значення по декларації з ПДВ за січень 2013 року в розмірі 1999418 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька прийняла податкове повідомлення - рішення від 04.06.2013 року № 0005881503 про зменшення ТОВ «Сігма Рент» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1999418 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, у 2009 році ТОВ «Сігма Рент» придбало основні засоби, за які перераховані грошові кошти у березні 2009 року згідно платіжних доручень від 27.03.2009 року № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 на загальну суму 22761598 грн. 58 коп., в тому числі ПДВ в сумі 3793599 грн. 76 коп., та у квітні 2009 року згідно платіжного доручення від 15.04.2009 року № 173 на суму 1357808 грн. 42 коп., в тому числі ПДВ в сумі 226301 грн. 40 коп. (а.с. 179 - 195).

Джерелом сплати за придбані основні фонди були кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору від 28.03.2009 року № 08 та іпотечного договору від 27.03.2009 року № 08, укладеному з ПАТ «Донгорбанк» (а.с. 131 -178).

Сума ПДВ в розмірі 4043533 грн. включена ТОВ «Сігма Рент» до складу податкового кредиту з ПДВ у березні 2009 року (а.с. 45 - 48).

Протягом 2009 - 2012 років ТОВ «Сігма - Рент» відносила суми виникшего податкового кредиту в рахунок залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с. 49 - 85).

Згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ТОВ «Сігма Рент», склав суму 2213747 грн., в тому числі сума ПДВ в розмірі 1999418 грн., яка сплачена у вартості товару у березні - квітні 2009 року (а.с. 86 - 88).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення, оскільки вважає, що строки давності на суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів не розповсюджуються.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі, щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на відповідача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає неправомірним довід позивача щодо того, що строки давності на суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів не розповсюджуються, виходячи з наступного.

Строк давності - один з інститутів права, період часу, за спливом якого особа звільняється від відповідальності, певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, суми ПДВ зараховані позивачем до складу податкового кредиту, згідно податкових декларацій, у березні - квітні 2009 року, право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ виникло у позивача у травні 2009 року.

.

Специфіка податкового кредиту з податку на додану вартість полягає у тому, що кредитором є суб'єкт господарювання - позивач у справі, а боржником - державний бюджет.

Загальна позовна давність визначена статтею 257 Цивільного кодексу України та складає три роки.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки давності та їх застосування на час виникнення права на отримання позивачем бюджетного відшкодування регламентувались ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на теперішній час - ст. 102 Податкового кодексу України, якими встановлений загальний строк давності - 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що строки давності застосовуються як для відображення у податкових деклараціях та сплати податкових зобов'язань, так і для відображення у податкових деклараціях сум від'ємного значення податкових зобов'язань.

Крім того, як зазначалось раніше, позивач суми ПДВ включав до рядка 24 декларації з податку на додану вартість «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Тобто, фактично позивач залишив за собою право на отримання бюджетного відшкодування, строк давності за яким сплинув.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначався статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення суми податкового кредиту позивача, та ст. 200 Податкового кодексу України - на теперішній час.

Згідно зазначених норм сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивач правом на отримання бюджетного відшкодування протягом строку, встановленому нормами ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка була чинною на час виникнення суми податкового кредиту, та ст. 102 Податкового кодексу України, чинному на теперішній час, не скористався.

Враховуючи наведене та те, що приймаючи рішення про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування позивач фактично залишає за собою право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, у строки, визначені нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України, позивач таким правом не скористався, суд вважає, що відповідач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, прийняв рішення, що оскаржується, тому підстав для задоволення позовної заяви не вбачається.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.06.2013 року № 0005881503 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1999418 грн. - відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 22.07.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 26.07.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.