Постанова

від 25.07.2013 по справі 913/11/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2013 р. справа №913/11/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Капітал», с. Плугатар, Біловодський район, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.) у справі№913/11/13-г (суддя Вінніков С.В.) за позовомФермерського господарства «Капітал», с. Плугатар, Біловодський район, Луганська область доПублічного акціонерного товариства «Луганськ-Авто», м. Олександрівськ, Луганська область прозобов'язання відповідача повернути автомобіль ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №581139, виданого 02.12.2003р. В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Капітал», с. Плугатар, Біловодський район, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області, з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Авто», м. Олександрівськ, Луганська область, про зобов'язання відповідача повернути автомобіль ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №581139, виданого 02.12.2003р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.) у справі №913/11/13-г відмовлено у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки договір технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів №4 від 24.12.2007р. не припинив свою дію по закінченні строку, на який його було укладено, не розірваний відповідно до приписів ст.651 Цивільного кодексу України та є чинним на час прийняття рішення, підстави витребувати спірне майно на даний час відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.) у справі №913/11/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

На думку заявника апеляційної скарги, оскільки матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано умов договору, а внаслідок односторонньої відмови позивача від договору та її одержання відповідачем, зобов'язання сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору припинилися, тому на час прийняття рішення у відповідача відсутні будь-які правові підстави володіння автомобілем.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №913/11/13-г, явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 29.04.2013р. та 30.04.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

На думку відповідача, на час розгляду спору по суті він правомірно здійснював притримання належного позивачу автомобіля, а позивач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для повернення спірного майна в примусовому порядку.

Представники сторін у судове засідання 24.07.2013р. не з'явились, про причини неявки не повідомили.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представників згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представників сторін. Також, сторони не посилалися на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.10.2009р. у справі №13/64пд, залишеним без мін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р., відмовлено у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Капітал» до ВАТ «Луганськ-Авто» про стягнення збитків в сумі 29575,70грн. та розірвання договору технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів №4 від 24.12.2007р.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. залишено без змін постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р. у справі №13/64пд.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 Цивільного кодексу України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи тотожність складу сторін у даній справі та вказаній, факти, встановлені зазначеним рішенням, є преюдиціальними для даної справи.

Господарськими судами у справі №13/64пд встановлено, що позивач є власником автомобіля ВАЗ 21213, державний номер 19985АХ номер кузову ХТА21213031727850.

01 грудня 2007 року автомобіль був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується довідкою державтоінспекції, відтак 24.12.2007р. позивач та відповідач уклали договір №4 з технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконувати роботи по комерційному ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля ВАЗ 21213 державний номер 19985АХ; відповідно до положень пунктів 7.1 та 7.5 договір є чинним на час вирішення спору.

Також судами встановлено, що 27.12.2007р. за актом приймання-передачі №ЗН-0032041 позивач передав відповідачу для здійснення ремонту автомобіль ВАЗ 21213 державний номер 19985АХ; виставлений до оплати рахунок №СЧ-0000901 на оплату автомобіля в сумі 5000грн. оплачено позивачем 04.01.2009р.

Листом №509 від 15.05.2008р. відповідач повідомив позивача про необхідність надання довідки про дорожньо-транспортну пригоду та дозволу МРЕВ на заміну номерного агрегату, що не підлягає поновленню, для здійснення ремонту; не одержавши дозволу МРЕВ, відповідач здійснив ремонтні роботи шляхом здійснення зварювальних робіт на номерному вузлі автомобіля - бризковик переднього крила правий. Згідно актів виконаних робіт їх вартість склала за актом від 31.05.2008р. 3925,40грн., за актом від 30.09.2008р. - 13640,42грн.

Висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору на підставі ч.3 ст.858 ЦК України, за якою, якщо відступи у роботі від умов договору підряду є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від умов договору та вимагати відшкодування збитків, обґрунтовані тим, що позивачем у справі №13/64пд не доведено, що відповідач допустив недоліки, які зробили виконану ним роботу непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, а також не доведено, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач позбавився можливості експлуатувати належний йому автомобіль.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.09.2010р. у справі №10/191пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2010р., у позові Фермерського господарства «Капітал» в частині зобов'язання ВАТ «Луганськ-Авто» повернути автомобіль ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850 у стані придатному для використання відмовлено у зв'язку з безпідставністю застосування позивачем положень ст.391 ЦК України; провадження у справі в частині розірвання договору технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів №4 від 24.12.2007р. припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з наявністю рішення суду у справі №13/64пд.

Згідно ч.ч.3, 5 ст.105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Відповідно до положень Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України; для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. у справі №10/191пд набрала законної сили та не була переглянута судом касаційної інстанції.

Господарськими судами у справі №10/1491пд встановлено, що враховуючи положення п.7.5. договору, на час розгляду справи договір №4 від 24.12.2007р. є діючим, оскільки до суду не було надано будь-яких доказів того, що вказана угода припинила свою дію.

Причиною спору у справі №913/11/13-г є питання про правомірність примусового повернення відповідачем позивачу автомобіля ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №581139, виданого 02.12.2003р., та був переданий відповідачеві для виконання ремонту на підставі договору №4 від 24.12.2007р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення останнім відремонтованого автомобіля, відповідач відповів відмовою, посилаючись на необхідність оплатити за договором борг у сумі 12385,42грн. 16.01.2011р. позивач направив відповідачу лист про розірвання договору №4 від 24.12.2007р. в односторонньому порядку у відповідності до п.7.5. договору та ст.651 ЦК України через порушення останнім п.3.1.8. договору та безпідставне утримання автомобіля. Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2012р. у справі №14/5014/1264/2012 у задоволенні позову ПАТ «Луганськ-Авто» до Фермерського господарства «Капітал» про стягнення заборгованості у сумі 89657,96грн., у тому числі боргу у сумі 12385,42грн., відмовлено за недоведеністю. Отже, вважаючи, що станом на 23.12.2012р. договір №4 від 24.12.2007р. розірвано та заборгованість за цим договором у позивача відсутня, тому у відповідача відсутні правові підстави утримувати автомобіль, позивач звернувся із даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст.387 ЦК України.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву «віндикація». Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №581139, виданого 02.12.2003р., був переданий відповідачеві для виконання ремонту на підставі договору №4 від 24.12.2007р.

Оскільки вказаний автомобіль отримано відповідачем на правовій підставі, судова колегія дійшла висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати ст.1212 ЦК України, предметом регулювання якої є цивільно-правові відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права. При цьому, посилання позивача в позові на ст.387 ЦК України не впливає на правову оцінку правовідносин сторін, оскільки господарський суд повинен самостійно надати правову оцінку правовідносинам і визначити, яке законодавство повинно бути застосоване.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта господарювання без достатніх на те підстав. Так, згідно ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами ч.1 ст.188 ГК України повноваження сторони на одностороннє розірвання договору мають бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Згідно п.7.1. договору його укладено строком на один рік.

Договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін у строки, які визначені сторонами (п.7.2. договору). Договір може бути розірваний достроково в односторонньому порядку. При цьому сторона, яка вважає за необхідне розірвати цей договір, зобов'язана надіслати повідомлення про це другій стороні, не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору (п.7.3. договору).

У пункті 7.5. договору встановлено, що у разі якщо в строк, що не перевищує 30 календарних днів до дати закінчення дії цього договору будь-яка із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання, дія цього договору подовжується на той же строк та на тих самих умовах. При систематичному невиконанні однією із сторін умов цього договору, інша сторона може відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону за 20 днів до настання дати такої відмови.

Отже, умовами договору передбачено, що припинення зобов'язань за договором, що проведені в односторонньому порядку, вчиняються із попередженням у певний строк, що захищає іншу сторону від можливих втрат і збитків.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2012р. у справі №14/5014/1264/2012 у задоволенні позову ПАТ «Луганськ-Авто» до Фермерського господарства «Капітал» про стягнення боргу за договором технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів №4 від 24.12.2007р. у сумі 12985,42грн., боргу за стоянку та зберігання автомобіля ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850 у сумі 43640грн., інфляційних втрат у сумі 19753,10грн., 3% річних у сумі 5202,54грн., пені у сумі 8076,90грн. відмовлено.

Відповідно до ч.5 ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2012р. у справі №14/5014/1264/2012 не було оскаржено в порядку, передбаченому розділом ХІІ ГПК України, а отже набрало законної сили.

Господарським судом у справі №14/5014/1264/2012 встановлено, що ПАТ «Луганськ-Авто» Фермерському господарству «Капітал» було направлено листи від 05.03.2010р., від 28.05.2010р. та від 07.02.2011р., якими було повідомлено про необхідність звернутися до ПАТ «Луганськ-Авто» для проведення остаточного розрахунку за проведений комерційний ремонт автомобілю. Фермерське господарство «Капітал» на зазначені листи відповіді не надало.

Листами від 03.12.2010р. та від 14.02.2011р. Фермерське господарство «Капітал» звернулось до ПАТ «Луганськ-Авто» з вимогами повернути автомобіль.

26 січня 2011 року на адресу ПАТ «Луганськ-Авто» Фермерським господарством «Капітал» направлено лист від 24.01.2011р. про розірвання договору №4 від 27.12.2007р. на підставі п.7.5. договору та у відповідності до статті 651 ЦК України.

Як вбачається з рішення від 23.07.2012р. у справі №14/5014/1264/2012, господарським судом Луганської області не було досліджено обставин щодо дії договору на час вирішення цієї справи, але встановлено факти звернення Фермерського господарства «Капітал» до ПАТ «Луганськ-Авто» з вимогами повернути автомобіль (листи від 03.12.2010р. та від 14.02.2011р.) та відмовою від договору №4 від 27.12.2007р. на підставі п.7.5. договору (лист від 24.01.2011р.).

Згідно листа від 24.01.2011р. позивач відмовляючись від договору, посилався на порушення відповідачем умов договору, а саме п.3.1.8. договору, що призводить до безпідставного утримання автомобілю.

Пунктом 3.1.8. договору встановлено обов'язок виконавця протягом одного дня повідомити замовника (представника замовника) про завершення надання послуг та/або обслуговування та узгодити порядок передачі транспортного засобу замовнику (представнику замовника) у встановленому порядку.

Згідно листів від 03.12.2010р. та від 14.02.2011р. позивач просив відповідача повернути автомобіль.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на апеляційну скаргу, які наявні в матеріалах даної справи, відповідач посилався на те, що відповідно до ст.856 ЦК України через наявну у позивача заборгованість відповідачем притримано автомобіль до повного розрахунку між сторонами.

Статтею 856 ЦК України передбачено, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням. Згідно ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, підставою для виникнення забезпечувального зобов'язання є закон, що повністю відповідає загальним правилам, передбаченим ст.548 ЦК України. Норми статей 594-595 ЦК України не визначають правила про те, що вартість речі, яка притримується кредитором, має точно відповідати розміру грошового зобов'язання боржника. Передбачене законом притримання не порушує прав власності власника, оскільки за законом позивач є власником зданого в ремонт майна (ч.1 ст.596 ЦК України).

Разом з тим, згідно із ч.1 ст.595 ЦК України на кредитора покладається обов'язок негайно повідомити боржника про притримання належної йому речі.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, прийнявши рішення про застосування притримання, відповідач повинен був направити позивачу повідомлення про свій намір скористатися цим правом негайно. Однак, в матеріалах справи відсутні повідомлення позивача про притримання відремонтованого автомобілю, у зв'язку із заборгованістю позивача з оплати його ремонту, в порядку ст.ст.547, 548, 594, 595, 856 ЦК України. Наслідком же недотримання цього порядку є цілком обґрунтований висновок, що відповідач неправомірно володіє автомобілем, навіть при умові несплати позивачем його ремонту.

Поряд з цим, рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2012р. у справі №14/5014/1264/2012 у задоволенні позову ПАТ «Луганськ-Авто» до Фермерського господарства «Капітал» про стягнення заборгованості у сумі 89657,96грн., у тому числі боргу у сумі 12385,42грн., за договором №4 від 27.12.2007р. відмовлено за недоведеністю.

За таких обставин, отримавши від позивача вимоги про повернення автомобіля відповідач повинен був на виконання умов п.3.1.8. договору протягом одного дня узгодити з позивачем порядок передачі транспортного засобу останньому, натомість відповідач відмовився повернути автомобіль, у зв'язку із наявністю у позивача перед відповідачем невиконаних грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

В листі від 24.01.2011р. позивач повідомив відповідача про розірвання договору в порядку пункту 7.5. договору, тобто було дотримано визначену в договорі процедуру його розірвання.

З огляду на викладене, а також на те, що виходячи із принципу свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України) сторони мають беззаперечне право самостійно за взаємною згодою наділяти одну із сторін або обидві сторони правом на односторонню відмову від нього, судова колегія дійшла висновку, що договір №4 від 27.12.2007р. розірвано та на час подання позову зобов'язання сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду припинилися.

Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння майна та зобов'язання передати його позивачу підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.) у справі №913/11/13-г не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача. Поряд з цим, оскільки при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством за вимогою майнового характеру (ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ст.55 ГПК України), з відповідача в доход державного бюджету підлягають стягненню 475,50грн.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Капітал», с. Плугатар, Біловодський район, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.) у справі №913/11/13-г - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.) у справі №913/11/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фермерського господарства «Капітал», с. Плугатар, Біловодський район, Луганська область до Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Авто», м. Олександрівськ, Луганська область, про зобов'язання повернути автомобіль ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №581139, виданого 02.12.2003р. - задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Луганськ-Авто» (91493, м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 03112828) повернути у місячний строк Фермерському господарству «Капітал» (92806, Луганська обл., Біловодський район, с. Плугатар, вул. Радянська, 6, код ЄДРПОУ 25370270) автомобіль ВАЗ 21213, ДН 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №581139, виданого 02.12.2003р. шляхом підписання акту прийому-передачі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» (91493, м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 03112828) на користь Фермерському господарству «Капітал» (92806, Луганська обл., Біловодський район, с. Плугатар, вул. Радянська, 6, код ЄДРПОУ 25370270) витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 1134грн., витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 860,25грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» (91493, м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 03112828) на користь Державного бюджету України (Отримувач УДКСУ у м. Луганську, код за ЄДРПОУ 37991503, МФО 804013, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, рахунок №31214206783006, по коду класифікації доходів (ККД) 22030001, символ 206 судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) судовий збір за подачу позову у сумі 475,50грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надр 5 прим.: 1 - поз; 1 - відп; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС