Постанова

від 26.07.2013 по справі 2а-4136/09/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4136/09/1770

26 липня 2013 року 15год. 01хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: не з'явився,

позивача: представник Лук'янчук С.М.,

відповідача: представник Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" (далі ВАТ «Рівнеазот») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області (далі ДПІ у м. Рівне) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

08.07.2009 року на підставі ст.35 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою м. Рівне було здійснено вступ в адміністративну справу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 16.04.2009 ДПІ у м. Рівне було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Рівнеазот" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП „Укрпромрегіон"( код 32474264) та ТОВ „Данвер Трейд Груп" (код 35290898) за період з 01.06.2008 по 16.04.2009 року. Про результати перевірки складено акт від 16.04.2009 за № 476/23-100/05607824. 3 вказаними висновками проведеної перевірки позивач не погодився, про що було зазначено у запереченнях до акту перевірки № 1890 від 22.04.2009. Однак, заперечення позивача, відповідно до листа № 18376/23-329 від 22.04.2009, відповідачем до уваги взято не було.

На підставі акта перевірки, 23 квітня 2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000062344/0/23-318, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 в сумі 11 700 000 грн.

ДПІ у м. Рівне в ході проведення перевірки встановлено відсутність поставок бувшого у використанні технологічного обладнання від ПП «Укрпромрегіон» м. Луганськ та ТОВ «Денвер Трейд Груп" м. Київ, отже вищезазначені договори відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому позивачем допущено порушення п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 „Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), яке полягає у завищенні податкового кредиту за жовтень 2008 в сумі 11 700 000 грн., в результаті завищено бюджетне відшкодування за листопад 2008 на суму 11 700 000 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та заперечив про що подав письмові заперечення (Т-2, а.с.206-207).

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов заперечив та додатково пояснив суду, що в 2008 році на підставі договору № 06/061 ВАТ Рівнеазот" було отримано від ТОВ "Данвер Трейд Груп" та ПП "Укрпромрегіон" бувше у використанні технологічне обладнання комплексних ліній по виробництву слабкої азотної кислоти та сховище азотної кислоти. Під час проведення перевірки ВАТ Рівнеазот" на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон" не було надано технічної документації на придбане обладнання, документи, що підтверджують транспортування тощо.

Додатково представник відповідача зазначає, що відповідно до листа державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 1707/7/23-0910 від 21.01.2009 року отримано відповідь, в якій зазначено, що стан платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Данвер Трейд Груп" - "місцезнаходження не встановлено", телефони, зазначені в обліковій справі, не відповідають дійсності.

Зазначає, що згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 ПП "Укрпромрегіон" задекларовано валовий дохід в сумі 896 356 грн. та валові витрати в сумі 860 500 грн. та нарахована сума податку становить 8 964 грн., тобто ПП "Укрпромрегіон" не було відображено в податковій звітності доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 50 166 667 грн.

Вказує також, що ПП "Укрпромрегіон" не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується даними Ленінської МДПІ у м. Луганську.

Вищенаведене, на думку відповідача засвідчує факт вчинення ВАТ "Рівнеазот" та ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон" безтоварної господарської операції з метою отримання податкової вигоди у вигляді несплати до бюджету ВАТ "Рівнеазот" податку на прибуток та безпідставно сформований податковий кредит, що в свою чергу мало наслідком втрати в дохідній частині Державного бюджету України.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 16.04.2009 ДПІ у м. Рівне було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Рівнеазот" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП „Укрпромрегіон" ( код 32474264) та ТОВ „Данвер Трейд Груп" (код 35290898) за період з 01.06.2008 по 16.04.2009 року. Про результати перевірки складено акт від 16.04.2009 за № 476/23-100/05607824.

На підставі акта перевірки, 23 квітня 2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000062344/0/23-318, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 в сумі 11 700 000 грн.

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Рівне встановлено порушення п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 „Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні податкового кредиту за жовтень 2008 в сумі 11 700 000 грн., в результаті чого завищено бюджетне відшкодування за листопад 2008 на суму 11 700 000 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступні обставини.

Господарські операції між ВАТ «Рівнеазот» та ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон" були предметом розгляду адміністративних справ №2а-4668/09/1770 та 2а-4669/09/1770.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 у справі №2а-4668/09/1770, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.12.2012 року встановлено, що 06.06.2008 між ТОВ "Данвер Трейд Груп" та ВАТ "Рівнеазот" було укладено договір поставки № 06/061 бувшого у використанні технологічного обладнання комплексних ліній по виробництву слабкої азотної кислоти.

Загальна сума договору складає 10 000 000 грн. в т.ч. ПДВ 1666666,67 грн. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі не пізніше 10 листопада 2008 року.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2000) з підприємства, яке знаходиться за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, 2 "Новороздільний завод складних матеріалів" у строк не пізніше 30.10.2008 року.

Демонтаж обладнання та його перевезення проводиться покупцем за власний рахунок на протязі 200 днів з моменту підписання договору.

Подорожніми листами вантажних автомобілів та товарно-транспортними накладними підтверджено, що перевезення демонтованого обладнання здійснювалося транспортними засобами ВАТ "Рівнеазот" протягом листопада 2008 року - лютого 2009 року.

ТОВ "Данвер Трейд Груп" виписано для ВАТ "Рівнеазот" видаткову накладну № 102800 від 28.10.2008 року , податкову накладну за № 102800 від 28.10.2008 року, оформлено акт приймання-передачі бувшого у використанні технологічного обладнання комплексних ліній по виробництву слабкої азотної кислоти та прибутковий ордер № 100002-000 від 28 жовтня 2008 року.

На момент проведення перевірки розрахунки з ТОВ "Данвер Трейд Груп" проведено в повному розмірі на суму 10 000 000 грн. через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень від 23.10.2008 року, від 24.10.2008 року та 27 жовтня 2008 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в справі №2а-4669/09/1770, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 року встановлено, що 03.06.2008 між ПП "Укрпромрегіон" та ВАТ "Рівнеазот" було укладено договір поставки № 03/06-1 бувшого у використанні технологічного обладнання комплексних ліній по виробництву слабої азотної кислоти та сховища слабої азотної кислоти.

Загальна сума договору складає 60 200 000 грн. в т.ч. ПДВ 10 033 333,33 грн. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі по орієнтовному графіку на протязі 2009-2010.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2000) з підприємства, яке знаходиться за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, 2 "Новороздільний завод складних матеріалів" у строк не пізніше 30.10.2008.

Демонтаж обладнання та його перевезення проводиться покупцем за власний рахунок на протязі 200 днів з моменту підписання договору.

Подорожніми листами підтверджено, що перевезення демонтованого обладнання здійснювалося транспортними засобами ВАТ "Рівнеазот" на протязі листопада 2008 - лютого 2009.

ПП "Укрпромрегіон" було виписано для ВАТ "Рівнеазот" видаткову накладну № 281 від 28.10.2008, податкову накладні за № 28102 від 28.10.2008 та оформлено акт прийому передачі б/у технологічне обладнання комплексних ліній по виробництву слабої азотної кислоти та сховище азотної кислоти.

На момент проведення перевірки розрахунки з ПП "Укрпромрегіон" проведено на суму 4 300 000 грн. через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень від 24.11.2008 та 16.12.2008. Сума кредиторської заборгованості ВАТ "Рівнеазот" перед ПП "Укрпомрегіон" становила 55 900 000 грн. і на час розгляду адміністративної справи не змінилася.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Якщо ж сторона чи третя особа заперечує проти таких обставин, то суд повинен переконатися у тому, що така сторона чи третя особа брала участь у справі, рішення у якій є преюдиційним (обов'язковим для врахування). У протилежному випадку суд повинен їй надати можливість спростувати такі обставини з посиланням на докази і може не застосовувати правила частини першої статті 72 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, вказаними рішеннями підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ВАТ «Рівнеазот» та ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон" за період з 01.06.2008 по 16.04.2009 року.

Окрім того, в судовому засіданні судом досліджено вищезазначені договори поставки №03/06-1 від 03.06.2008 року (Т-1, а.с.31-34), №06/06-1 від 06.06.2008 року (Т-1, а.с.40-44), акти приймання-передачі технологічного обладнання (Т-1, а.с.35-36, 45-46), податкові накладні (Т-1, а.с.38-39, 49-40), видаткові накладні (Т-1, а.с.97-98), платіжні доручення (Т-1, а.с.51-55), подорожні листи, товарно-транспортні накладні (Т-1, а.с135-250, Т-2, а.с.1-87, 145-205).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися в даному випадку суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, до валових витрат відносяться вартість товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми викладені в п.138.2 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не порушив вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто правомірно включив до складу валових витрат вартість обладнання, придбаного у ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон" та правомірно відніс податок на додану вартість до складу податкового кредиту за листопад 2008 року з придбання зазначеного обладнання в сумі 11 700 000 грн.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон" без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Рішеннями у адміністративних справах №2а-4668/09/1770 та №2а-4669/09/1770 ДПІ у м. Рівному про визнання недійсними господарських зобов'язань між ВАТ «Рівнеазот» та ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон" - відмовлено повністю.

Відтак, твердження відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковим та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи, оскільки спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані позивачем відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та за господарськими операціями, що є фактично здійсненими.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами повністю спростовано висновки ДПІ у м. Рівне про безтоварність господарських операцій, вчинених між ВАТ «Рівнеазот» та ТОВ "Данвер Трейд Груп", ПП "Укрпромрегіон".

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000062344/0/23-318 від 23.04.2009 року.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №000062344/0/23-318 від 23.04.2009 року.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.