Ухвала

від 15.07.2013 по справі 918/674/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2013 р. Справа № 918/674/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Плюс" (м. Львів, вул. Мазепи 15, кв. 219)

до відповідача Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" (м. Рівне, вул. Млинівська 20)

про стягнення в сумі 149 237 грн. 37 коп.

Представники:

від позивача: Віняр Ю.С. (довіреність №1/2013 від 10.06.2013 року )

від відповідача: Грибок Л.Т. (довіреність №740 від 16.10.2012 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" про стягнення заборгованості в сумі 149 237 грн. 37 коп. Свої вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

11.06.2013 року позивачем подано до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що при оформленні позовної заяви допущено арифметичну помилку, з огляду на що позивач уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 116 710,01 грн.

11.06.2013 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 119 247,95 грн.

Ухвалою господарського суду від 12 червня 2013 року вказана заява повернута Товариству з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" без розгляду.

11.06.2013 року відповідачем подано до суду відзив №920 від 10 червня 2013 року, відповідно до якого у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

15.07.2013 року відповідачем подано до суду клопотання №756 від 15 липня 2013 року, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

15.07.2013 року до господарського суду надійшло клопотання, відповідно до якого позивач зазначає, що 10 липня 2013 року позивачем здійснено державну реєстрацію змін найменування, в зв'язку з чим, з 10.07.2013 року найменуванням позивача є : "Товариство з обмеженою відповідальністю "Лев Плюс", а місцезнаходженням: 79068, місто Львів, вулиця Мазепи, буд. 15, кв. 219, ідентифікаційний код юридичної особи 35444599.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками та довідками з ЄДРПОУ, таким чином суд приймає до уваги клопотання позивача про зміну його найменування та місцезнаходження.

15.07.2013 року від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог №01/юр від 11 липня 2013 року, відповідно до якої позивач зазначає про часткову сплату відповідачем боргу в сумі 10 000,00 грн., та в зв'язку з нарахуванням відповідачу за період з 24 квітня 2013 року по 10 липня 2013 року пені в розмірі 3071,17 грн., та 3% річних в сумі 699,51 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за товар в сумі 100 072,85 грн., пеню в сумі 8598,79 грн., та 3% річних в сумі 1809,05 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги з підстав зазначених в позовні й заяві з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до поданого клопотання.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд встановив наступне.

19 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" (далі - постачальник, позивач) та Кооперативним підприємством "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки напоїв №23-19/09/2011 (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві напої (надалі по тексту даного договору напої іменуються словом "товар") партіями відповідно до замовлень останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Пунктами 4.2., 4.3. договору встановлено, що покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству. Строк оплати за отриманий товар: - 100% передоплати, - відстрочення платежу на 30 (тридцять) календарних днів від дня прийняття товару покупцем.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений відбитками печаток сторін (а.с.7-10).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 147664,08 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РВ-022034 від 24 жовтня 2012 року на суму 40123,04 грн., № ЛЦ-023739 від 14 листопада 2012 року на суму 25556,08 грн., № ЛЦ-024216 від 21 листопада 2012 року на суму 21654,36 грн., № ЛЦ-026306 від 19 грудня 2012 року на суму 31401,04 грн., № ЛЦ-0001003 від 17 січня 2012 року на суму 28929,56 грн. (а.с. 12-16).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки напоїв від 04 січня 2011 року № 537 також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

28 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" звернулося до відповідача із претензією про сплату заборгованості на суму 120072,85 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, проте станом на час розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар згідно умов договору в сумі 100072,85 грн.

Вказана заборгованість підтверджується також довідкою Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" №755 від 15 липня 2013 року (а.с. 61), видатковими накладними та виписками з банківського рахунку про рух коштів.

Відтак судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар становить100 072,85 грн.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що з пункту 5.6. договору слідує що при наявності простроченого платежу покупця за раніше прийнятий товар за даним договором, відвантаження товару припиняється, таким чином позивач, при наявності простроченого боргу позивач був зобов'язаний зупинити подальше відвантаження товару. Крім того, пунтом 1.4. договору передбачено, що поставка товару проводиться на підставі замовлення покупця, позивачем при обґрунтуванні позовних вимог до позовної заяви не були надані заявки покупця на отримання товару.

Водночас відповідач не спростовує факт отримання товару від позивача.

В свою чергу суд наголошує, що як зазначено наявних в матеріалах справи видаткових накладних (а.с. 12-16) товар поставлявся на підставі договору №23-19/09/2011 від 19.09.11, таким чином відповідач прийняв вказаний товар відповідно до умов договору.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.

Оскільки сума основного боргу за договором від 19 вересня 2011 року становить 100072,85 грн., відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про оплату вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема Плюс" про стягнення з відповідача цієї суми є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, позивач також просив суд стягнути з Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" пеню в сумі 8598,79 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем за прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару нараховано 8598,79 грн. пені.

Оскільки розміри вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірними, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8598,79 грн. пені підлягають задоволенню.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

За змістом статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зі змісту вказаних норм слідує, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Застосовуючи вказані приписи, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Ознайомившись з клопотанням позивача суд приходить до висновку, що відповідачем не вказано та не обґрунтовано винятковість обставин, в зв'язку з якими слід зменшити розмір штрафних санкцій, відповідачем навіть не вказано в якому розмірі на його думку слід зменшити розмір штрафних санкцій. Разом з тим слід підкреслити, що відповідач не визнавав суму боргу, що відображено у відзиві відповідача №920 від 10 червня 2013 року. Судом така поведінка відповідача оцінюється як недобросовісна та така, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, відображеним в статті 3 ЦК України. Відповідач, уклавши договір з позивачем, взяв на себе ряд зобов'язань, в тому числі щодо відповідальності за порушення умов договору.

Суд також зазначає, що розмір штрафних санкцій є невеликим відносно до суми основної заборгованості, а також враховує ступінь виконання зобов'язання боржником. Відповідачем не здійснювались дії по негайному добровільному усуненню порушення та його наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачу слід відмовити.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1809,05 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено заявлений до стягнення розмір процентів, визнано його вірним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Слід зазначити, що позивачем в якості доказу сплати судового збору надано суду платіжне доручення №32 від 08 травня 2013 року на суму 2984,75 грн.

Під час розгляду справи позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 110480,69 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином до сплати підлягає судовий збір в сумі 2209,60 грн., оскільки позивачем внесено судовий збір в розмірі більшому ніж необхідно, суд з посиланням на статтю 7 Закону України "Про судовий збір" вважає за необхідне ухвалою суду повернути з Державного бюджету України позивачу, надміру сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №32 від 08 травня 2013 року, в сумі 775,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 100072,85 грн., пені в сумі 8598,79 грн., та 3% річних в сумі 1809,05 грн. є законними обґрунтованими відповідачем не спростовані а відтак підлягають до задоволення з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" (34024, м. Рівне, вул. Млинівська 20, код ЄДРПОУ 30318321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Плюс" (79068, м. Львів, вул. Мазепи, 15, кв.219, код ЄДРПОУ 35444599) суму основного боргу в розмірі 100072,85 грн., пеню у розмірі 8598,79 грн., 3 % річних в сумі 1809,05 грн., а також судовий збір у розмірі 2209,60 грн.

3. Ухвалою суду повернути з Державного бюджету України позивачу, надміру сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №32 від 08 травня 2013 року, в сумі 775,15 грн.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

повний текст рішення складено 19.07.2013 року

Суддя Качур А.М.