Рішення

від 22.07.2013 по справі 919/564/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року справа № 919/564/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу за позовом

Приватного підприємства «Аллофс»

(Комишеве шосе, буд. 15, м. Севастополь, 99014),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич»

(вул. Гер. Бресту, 41, кв. 85, м. Севастополь, 99059)

про розірвання договору та стягнення 365 324,47 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Іванова Анжеліка Вікторівна - представник, довіреність від 20.12.2012;

від відповідача - Демченко Руслан Володимирович - представник, довіреність від 12.06.2013 та Щуров Геннадій Юрійович - директор департаменту капітального будівництва, довіреність від 18.07.2013.

Приватне підприємство «Аллофс» (далі по тексту позивач або підприємство) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (далі по тексту відповідач або товариство) про розірвання генпідрядного договору від 21.05.2008 №25, укладеного між позивачем та відповідачем та про стягнення заборгованості у розмірі 365 324,47 грн, з яких: 309 838,00 грн. - сума основного боргу, 27 910,89 грн. - 3 % річних, 27 575,58 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором генпідряду від 21.05.2008 №25.

Ухвалою суду від 22.05.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їx задовольнити з підстав зазначених у позові та письмових поясненнях по справі. Зокрема зазначила, що відповідач не виконав будівельні роботи в строк, передбачений умовами договору, що є підставою для розірвання договору генпідряду та стягнення з відповідача суми сплаченого та невикористаного авансу згідно зі статтею 1212 ЦК України та річних і інфляційних нарахувань. Крім того, представник позивача вважає, що позов заявлений з дотримання строку позовної давності. (т. 1, арк.с. 148-149, т. 2, арк.с. 9-10)

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових пояснення, просили у позові відмовити, посилаючись на те, у зв'язку з виконаними роботами у позивача відсутні підстави для розірвання договору та повернення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Крім того, представники відповідача вважають, що строк позовної давності пропущений та просили його застосувати (т. 1, арк.с. 68-70, 141-142, т. 2, арк.с. 6-8)

До початку судового засідання представником відповідача подане клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи № 2а-3147/12/2770 за позовом приватного підприємства «Аллофс» до Севастопольської міської Ради, Гагарінської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій.

В судовому засіданні представники відповідача вказане клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечувала.

Ухвалою суду від 22.07.2013 року в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи № 2а-3147/12/2770 відмовлено, оскільки адміністративна справа і ця господарська справа не пов'язані між собою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ :

21.05.2008 мiж приватним підприємством «Аллофс» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» (Генпідрядник) укладено генпідрядний договір №25 (далі по тексту Договір). (т.1, арк. с. 10-12).

Предметом Договору є роботи з будівництва багатоквартирного жилого будинку, визначені пунктом 5 Договору, за адресою м. Севастополь, вул. Гагаріна, 48 (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, його метою є будівництво Будівлі згідно вимогам до якості за вказівкою Замовника та нормативними вимогами України, для чого Генпідрядник зобов'язаний проводити із своїм матеріалом усі необхідні для цього роботи, здійснювати дії на свій ризик та під свою відповідальність на умовах, наведених та уточнених в Договорі.

Результатом Договору є збудована та введена до експлуатації Будівля з усією необхідною документацією ( пункт 3.2. Договору).

Згідно з пунктом 6.1.3. Генпідрядник зобов'язаний проводити роботи відповідно до графіка, узгодженого з іншими підрядниками Замовника та у відповідності з інтересами Замовника, виходячи з цілі Договору.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що Генпідрядник зобов'язаний провести роботи, у строки наведені у Графіку виконання робіт (Додаток №1 до Договору). Початок робіт - 3 робочих дні з моменту оплати першого авансового платежу за Графіком фінансування (Додаток №2 до Договору). Закінчення робіт - 18 місяців від початку здійснення робіт.

Відповідно до пункту 8.7. Договору Замовник фінансує виконання робіт у відповідності з Графіком фінансування, наведеним у Додатку №2 до Договору. Оплата за поточний місяць здійснюється в два етапи: 1) авансовий платіж в розмірі 80 відсотків від суми закладеної згідно з графіком фінансування на поточний місяць перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Генпідрядника в строк 5 банківських днів з 1-го числа поточного місяця; 2) остаточна оплата за поточний місяць здійснюється після того, як Генпідрядник передав, а Замовник прийняв відповідну частину проведених робіт (у випадку надання остаточного рахунку - прийняв всю роботу) та це оформлено у відповідності з параграфом 14 Договору. Оплата здійснюється після акцептування акту зі сторони Замовника на підставі рахунку, наданого Генпідрядником протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку. Днем оплати вважається дата проведення виплати в банку Замовника.

Пунктами 15.1. та 15.2 Договору передбачено, що Договір набирає чинності після підтвердження фінансування проекту банком Замовника. Таким днем вважається день сплати Замовником першого авансового платежу Генпідряднику. Договор закінчується після його відповідного виконання.

Позивачем були здійснені наступні авансові платежі: 23 вересня 2008 року у сумі 400000,00 грн. та 20 жовтня 2008 року у сумі 1 000 000 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представниками відповідача під час розгляду справи.

Позивач вважає, що відповідач не виконав передбачені Договором роботи та не повернув у повному обсязі невикористану частину авансу, що стало підставою для пред'явлення зазначеного позову.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги приватного підприємства «Аллофс» такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що згідно з виписками банку, позивачем на виконання умов Договору перераховані відповідачеві в якості попередньої оплати грошові кошти у розмірі 1 400 000 грн. (т.1, арк.с. 18-20)

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як було зазначено вище, пунктом 8.1. Договору передбачено, що Генпідрядник зобов'язаний провести роботи, у строки наведені у Графіку виконання робіт (Додаток №1 до Договору). Початок робіт - 3 робочих дні з моменту оплати першого авансового платежу за Графіком фінансування (Додаток №2 до Договору). Закінчення робіт - 18 місяців від початку здійснення робіт. Отже строком виконання робіт по договору з урахуванням дат здійснення авансових платежів (23.09.2008 та 20.10.2008) було 29.03.2010 року.

Разом з тим, товариством виконані роботи частково.

Згідно з актом звірки станом на 31.05.2009 року, сальдо за Договором на 01.01.2009 року складало 1 218 639,20 грн., за період із січня по травень 2009 року відповідачем були виконані роботи на суму 898 801,20 грн. (далі по тексту Акт звірки). Неосвоєними залишились кошти у розмірі 319 838,00 грн. (т.1, арк.с. 16) Вказані обставини представниками сторін у судовому засіданні підтверджені.

Решта обсягу робіт відповідачем не виконано.

Суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача на те, що роботи не виконані по вині позивача, оскільки останній припинив здійснювати фінансування, тому що нездійснення підприємством фінансування не перешкоджала відповідачу виконати свої зобов'язання за договором, до того ж, ані договором, ані діючим законодавством не передбачена можливість відповідача припинити виконання робіт у разі відсутності фінансування.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частинами другої та четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Положеннями пункту 15.3.1 Договору передбачено, що Замовник має право достроково припинити Договір та вимагати від Генпідрядника компенсації понесеної шкоди у випадку, якщо Генпідрядник не приступив своєчасно до виконання Договору, або виконує роботи настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Згідно з пунктом 15.4 Договору з поважних причин Замовник має право вимагати негайної зміни або припинення договору, сплатив Генпідряднику за роботи, здійснені на цій момент.

Таким чином, законом та Договором позивачу надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

З урахуванням вищезазначених обставин, умов Договору та норм права, суд вважає, що позовні вимоги підприємства про розірвання договору підлягають задоволенню.

Правові наслідки розірвання договору закріплені у статті 653 Цивільного кодексу України. За приписом частини п'ятої цієї статті якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Беручи до уваги, що витрати понесені позивачем у вигляді перерахованих коштів попередньої оплати, є його збитками, позовні вимоги в частині стягнення збитків підлягають задоволенню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, частиною першою якої встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2012 № 18/205.

Щодо розміру витрат, які повинні бути повернуті позивачеві, судом встановлено наступне.

Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

Факт виконання відповідачем робіт за Договором підтверджується підписаними сторонами та скріплений печатками підприємств актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 та довідками про вартість будівельних робіт за формою КБ-3 за січень 2009 року на загальну суму 898 801,20 грн. та Актом звірки (т.1 арк.с. 47-63).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору, було перераховано відповідачеві в якості авансування грошові кошти у розмірі 1 400 000 грн., сальдо за договором на 01.01.2009 року складало 1 218 639,20 грн., а обсяг виконаних та прийнятих за актами виконаних робіт КБ-2 за січень 2009 року - 898 801,20 грн. Крім того, товариством за вимогою підприємства було повернуто аванс у розмірі 10 000 грн. (т. 1, арк.с. 18-19).

Вказані обставині підтверджені матеріалами справи.

Враховуючи викладене, різниця між здійсненою підприємством оплатою та фактично виконаними товариством роботами та частково повернутим авансом, тобто розмір переплати за Договором, складає 309 838 грн. (1 218 639,20 грн. - 898 801,20 грн. - 10 000 грн.).

Крім того, відповідач наполягає, що товариством були виконані зобов'язання за Договором на суму 35 258,40 грн. по акту виконаних будівельних робіт КБ-2 за квітень 2011 року; на суму 83 254,00 грн. по акту виконаних будівельних робіт КБ-2 за травень 2011 року; на суму 163 520,00 грн. по актам здачі послуг за охорону об'єкта у 2010 році, але зазначені роботи позивачем не прийняті, акти виконаних робіт не підписані.

Щодо вищевказаного суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В якості доказів виконання робіт за Договором на більшу суму, відповідачем наданий акт виконаних будівельних робіт за формою КБ -2 № 11 за квітень 2011 року та довідка про вартість робот за формою КБ-3 від 27.04.2011 року на суму 35 258,40 грн. та акт виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 № 20 та довідка про вартість робот за формою КБ-3 від 30.05.2011 року за травень 2011 року на суму 83 254,00 грн. (т.1 арк.с. 98-111).

Судом встановлено, що зазначені акти позивачем підписані не були.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував факт, як одержання зазначених вище актів, так і виконання робіт.

Суд вважає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів ані того, що зазначені роботи були виконані, ані того, що акти КБ-2 та довідки КБ-3 за квітень та травень 2011 року були одержані позивачем, у той час, як відповідно до статті 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, на підтвердження робіт по водозливу з котловану, що були нібито виконані відповідачем у квітні 2011 року на суму 35 258,40 грн., та зазначені у акті КБ-2 № 11 від 27.04.2011 року, наданий акт здачі, приймання виконаних робіт між відповідач та ПП Новіковим А.А. (субпідрядником). Але, суд не може прийняти до уваги останній акт, оскільки від датований 29.04.2011 року, а тому не міг бути підставою для складання акту КБ-2 № 11, крім того, ані сума, ані види робіт у цих актах не співпадають. (т. 2, арк.с. 26)

На підтвердження робіт по розробки грунту, що були нібито виконані відповідачем у травні 2011 року на суму 83 254,00 грн., та зазначені у акті КБ-2 № 20 від 30.05.2011 року, наданий акт здачі, приймання виконаних робіт між відповідач та ПП Новіковим А.А. (субпідрядником). Але, суд не може прийняти до уваги останній акт, оскільки від датований 31.05.2011 року, а тому не міг бути підставою для складання акту КБ-2 № 20, крім того, ані сума, ані види робіт у цих актах не співпадають. (т. 2, арк.с. 27)

Крім того, у зазначених актах КБ-2 представником позивача зазначена Кобринська І.В., яка стала керівником підприємства лише у 2012 році, а тому у 2011 році не могла представляти інтереси позивача, у тому числі і під час підписання спірних актів. (т. 2, арк.с. 175-176) Довіреність на її ім'я від 21.10.2008 року, що була надана представниками відповідача у судовому засіданні вказані обставини не спростовує. (т.2, арк.с. 28)

До того ж у актах виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 № 11 від 27.04.2011 та № 20 від 30.05.2011 відсутня відмітка про те, що Замовник відмовився від їх підписання.

Що стосується актів здачі приймання виконаних робіт послуг щодо відшкодування витрат за охорону об'єкту за період із червня 2009 року по грудень 2010 року, а саме: від 31.07.2011 №6, від 30.06.2009 №5, від 31.08.2011 №8, від 30.09.2009 №7, від 30.11.2009 №4, від 31.10.2009 №2, від 31.12.2009 №4, від 31.01.2010 №31/01, від 31.03.2010 №31/03, від 28.02.2010 28/02, від 31.05.2010 №31/05, від 30.04.2010 №30/04, від 31.07.2010 №31/07, від 30.06.2010 №30/06, від 30.09.2010 №30/09, від 31.08.2010 №31/08, від 30.11.2010 №30/11, від 31.10.2010 №31/10, від 31.12.2010 №31/12 , то суд також не може прийняти їх до уваги у якості доказів виконання умов Договору. (т.1, арк.с. 112 - 140)

Згідно з умовами Договору охорона об'єкту предметом договору генпідряду № 25 від 21.05.2008 року не була.

Розділом 14 Договору передбачено, що оформлення передачі робіт за договором оформлюється актами форми КБ-2 та довідками про вартість робіт форми КБ-3.

Тому, надані представниками відповідача акти щодо відшкодування витрат за охорону об'єкту не є належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт наявності переплати позивачем виконаних за Договором робіт у розмірі 309 838 грн. знайшов своє підтвердження при розгляді справи. На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги підприємства про стягнення з товариства грошових коштів у зазначеному розмірі, є такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача вважають, що позивач порушив строк позовної давності, а тому подали заяву про застосування судом цього строку.

Згідно зі статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У пункті 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

Суд вважає, що невиконання відповідачем обов'язків по проведенню робіт, передбачених Договором, протягом дії цього договору є триваючим правопорушення, оскільки Замовник має право вимагати виконання цих робіт протягом усього часу дії такого договору, без обмеження будь-якими строками.

Крім того, згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем була частково повернута позивачу сума авансу у розмірі 10 000 грн., наступними платежами: 27.04.2010 року - 5 000 грн., 31.05.2010 року - 5 000 грн.

Виходячи з вищезазначених обставин справи та норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності не порушений.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 30.03.2010 по 29.03.2013 у розмірі 27 910,89 грн. та інфляційні витрати за цей же період у розмірі 27 575,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за умовами Договору відповідач повинен був виконати відповідні підрядні роботи, тобто зобов'язання, яке порушене товариством не є грошовим, в той час як статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено стягнення інфляційних витрат та 3% річних за порушення божником саме грошових зобов'язань.

Крім того, при розгляді справи суд дійшов висновку що виникла переплата за Договором, при умові його розірвання (припинення), це є збитками, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2012 № 18/205.

З урахуванням викладеного, вимоги підприємства про стягнення з товариства 3% річних та інфляційних витрат за період з 30.03.2010 по 29.03.2013 задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Розірвати договір генпідряду від 21.05.2008 №25 , укладений між приватним підприємством «Аллофс» (Комишеве шосе, буд. 15, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний номер 32743509) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» (вул. Гер. Бресту, 41, кв. 85, м. Севастополь, 9905, ідентифікаційний номер 31819896) .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» (вул. Гер. Бресту, 41, кв. 85, м. Севастополь, 9905, ідентифікаційний номер 31819896) на користь приватного підприємства «Аллофс» (Комишеве шосе, буд. 15, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний номер 32743509) 309 838,00 грн (триста дев'ять тисяч вісімсот тридцять вісім грн 00 коп.) основного боргу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» (вул. Гер. Бресту, 41, кв. 85, м. Севастополь, 9905, ідентифікаційний номер 31819896) на користь Приватного підприємства «Аллофс» (Комишеве шосе, буд. 15, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний номер 32743509) 7 343,76 грн (сім тисяч триста сорок три грн. 76 коп.) судового збору.

Повне рішення складено 29.07.2013.

Суддя Ю.В. Лотова