Постанова

від 19.06.2013 по справі 826/5175/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 14:17 № 826/5175/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Медведєвій А.С. за участю представників: позивача - Михалевича В.Р., відповідача - Приходько О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2012 року № 0005962208, № 0005972208, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (далі - ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2012 року № 0005962208, № 0005972208.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Позивач в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс», що підтверджується наданими первинними документами, а висновки акту перевірки на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності, а вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

ДПІ у Солом'янському у районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 32041196) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 17 червня 2002 року (номер запису в ЄДР № 1 073 120 0000 001290). Місцезнаходження позивача, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 5, офіс 401.

ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» взято на податковий облік до органів податкової служби 02 липня 2002 року за № 3929 та станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно свідоцтва від 04 березня 2013 року № 200113206 (серія НБ № 565563) позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 320411926582).

До видів діяльності ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 07 лютого 2013 року серії АА № 786003 відносяться: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 43.21 Електромонтажні роботи, 80.20 Обслуговування систем безпеки, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля поза магазинами.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 20 вересня 2012 року № 1405 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 32041196) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ін-Буд-Київ» (код за ЄДРПОУ 36925136), ТОВ «СП ЕТО» (код за ЄДРПОУ 33696460), ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (код за ЄДРПОУ 37146414) за період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 10 жовтня 2012 року № 6557/22-2/32041196.

За результатами проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 696, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 року за № 1401/18696, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 910 111, 00 грн., в тому числі:

- за вересень 2010 року на 211 563, 00 грн.;

- за жовтень 2010 року на 212 031,00 грн.;

- за листопад 2010 року на 203 550, 00 грн.;

- за лютий 2011 року на 79 417, 00 грн.

- абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 1 137 639, 00 грн., в тому числі:

- за 3 квартал 2010 року на 264 454, 00 грн.;

- за 4 квартал 2010 року на 773 914, 00 грн.;

- за 1 квартал 2011 року на 99 271, 00 грн.

31 жовтня 2012 року позивачем подано до податкового органу заперечення (вих. № 204) на акт перевірки від 10 жовтня 2012 року № 6557/22-2/32041196, за результатами розгляду яких ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС рішенням від 07 листопада 2012 року № 23782/10/22-810 висновки, викладені в акті залишено без змін.

12 листопада 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі акта перевірки від 10 жовтня 2012 року № 6557/22-2/32041196 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005972208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 397 232, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 137 639, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 259 593, 00 грн.;

- № 0005962208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 117 786, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 910 111, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 207 675, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується доводами ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП», виходячи з наступного.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) правовідносини між ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.194 р. № 334/94-ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) осно.в ст.. них фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Водночас, приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат з податку на прибуток, позивачем надано, зокрема:

- договір поставки № 0110-10 від 01.10.2010 року, укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: податкову накладну № 420 від 04.10.2010 р., видаткову накладну № 420 від 04.10.2010 р.;

- договір № 3108-01 від 31.08.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Підрядник) та додані до нього документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010 р., від 29 жовтня 2010 року, від 30 листопада 2010 року, від 31 грудня 2010 року; податкові накладні № 109 від 30.09.2010 р., № 401 від 29.10.2010 р., № 790 від 30.11.2010 р., № 1139 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3108-02 від 31.08.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Підрядник) та додані до нього документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010 р., від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р.,податкові накладні № 110 від 30.09.2010 р., № 402 від 29.10.2010 р., № 791 від 30.11.2010 р., № 1140 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3108-03 від 31.08.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010 р., від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., податкові накладні № 111 від 30.09.2010 р., № 403 від 29.10.2010 р., № 786 від 30.11.2010 р., № 1144 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3108-04 від 31.08.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010 р., від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., податкові накладні № 112 від 30.09.2010 р., № 404 від 29.10.2010 р., № 793 від 30.11.2010 р., № 1146 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3108-05 від 31.08.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010 р., від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., податкові накладні № 113 від 30.09.2010 р., № 405 від 29.10.2010 р., № 795 від 30.11.2010 р., № 1148 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3009-06 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р.,податкові накладні № 421 від 29.10.2010 р., № 789 від 30.11.2010 р., № 1141 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3009-07 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: додаток № 1, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., податкові накладні № 422 від 29.10.2010 р., № 788 від 30.11.2010 р., № 1142 від 31.12.2010 р.,

- договір про надання послуг з технічного обслуговування № 3009-8 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., податкові накладні № 423 від 29.10.2010 р., № 787 від 30.11.2010 р., № 1142 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3009-09 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: додаток № 1, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., податкові накладні № 424 від 29.10.2010 р., № 792 від 30.11.2010 р., № 1145 від 31.12.2010 р.;

- договір № 3009-10 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: додаток № 1, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., податкові накладні № 425 від 29.10.2010 р., № 794 від 30.11.2010 р., № 1147 від 31.12.2010 р.;

- договір на проведення робіт по виготовленню креслень № 2135-09 від 06.09.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: протокол узгодження ціни на виготовлення креслень від 06.09.2010 р. (додаток № 1 до договору), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2010 р., податкову накладну № 39 від 29.09.2010 р.;

- договір субпідряду на виконання пусконалагоджувальних робіт № 4089-09 від 04.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: договірну ціну від 04.10.2010 р., податкову накладну № 128 від 12.10.2010 р., акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за жовтень 2010 року;

- договір субпідряду на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт № 1853-09 від 06.09.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: податкову накладну № 40 від 29.09.2010 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2010 р.;

- договір субпідряду на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт № 1006-09 від 27.08.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: договірну ціну на будівництво, що здійснюється у 2010 році, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2010 р., за вересень 2010 р., акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р., за серпень 2010 р., податкові накладні № 20 від 03.09.2010 р., № 21 від 03.09.2010 р.;

- договір субпідряду на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт № 3447-09 від 01.09.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: податкові накладні № 23 від 14.09.2010 р., № 24 від 14.09.2010 р., № 25 від 14.09.2010 р., договірні ціни на будівництво «монтажні роботи системи охоронної сигналізації та системи супутникового телебачення на об'єкті:шість будинків комплексу «Башта» у Кончі-Заспі», будівництво «монтажні роботи системи «Домашній кінотеатр» на об'єкті:шість будинків комплексу «Башта» у Кончі-Заспі», будівництво «пусконалагоджувальні роботи системи охоронної сигналізації, системи відео спостереження, телефонної та комп'ютерної мережі, системи супутникового телебачення та гомофонної системи» на об'єкті:шість будинків комплексу «Башта» у Кончі-Заспі», що здійснюється у 2010 році, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2010 р., акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р.;

- договір на проведення робіт по виготовленню креслень № 2092-09 від 01.09.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: протокол узгодження ціни на виготовлення креслень від 01.09.2010 р. (додаток № 1 до договору), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.09.2010 р., податкову накладну № 22 від 08.09.2010 р.;

- договір субпідряду на виконання монтажних робіт № 4062-10 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: договірну ціну на будівництво, що здійснюється у 2010 р., податкову накладну № 127 від 12.10.2010 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за жовтень 2010 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2010 р.;

- договір субпідряду на виконання пусконалагоджувальних робіт № 4178-10 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: договірну ціну від 01.10.2010 р., податкову накладну № 130 від 21.10.2010 р., акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за жовтень 2010 року;

- договір субпідряду на виконання монтажних робіт № 4004-10 від 06.09.2010 р., укладений між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: договірну ціну на будівництво, що здійснюється у 2010 р., податкову накладну № 36 від 24.09.2010 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за жовтень 2010 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2010 р.;

- договори № 0102-07 від 01.02.2011 р., № 0102-06, № 0102-04, № 0104-03, укладені між ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (Замовник) та ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: перелік виконаних за вказаними договорами робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2011 р., податкові накладні від 28.02.2011 р. № 138, № 137, № 139, № 140, № 141.

Однак вказані документи судом не беруться до уваги, як належні докази, з огляду на наступне.

З досліджених у судовому засіданні документів вбачається, що вони від ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс», ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» підписані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Представником відповідача в підтвердження нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс», ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» угод надано письмові докази - протоколи допиту свідка ОСОБА_4, ОСОБА_5 та пояснення ОСОБА_6, які рахувалися директорами вказаних товариств - контрагентів позивача та з яких вбачається, що останні до діяльності вищевказаних суб'єктів господарювання ніякого відношення не мають, реєстраційних та первинних документів вказаних товариств не підписували.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем договори та додані до них документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

При цьому, суд також бере до уваги надані відповідачем акти ДПІ у Шевченківському району м. Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (код за ЄДРПОУ 37146414) з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року» від 31 березня 2011 року № 730/23-04/37146414, «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «СП ЕТО» (код за ЄДРПОУ 33696460) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року» від 31.03.2011 р. № 718/23-03/33696460, «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» (код за ЄДРПОУ 36925136) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за лютий 2011 року» від 10.05.2011 р. № 1084/23-08/36922536, відповідно до яких в ході перевірок не встановлено реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг), відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Судом також береться до уваги лист директора ТОВ «ДОМОСТРОЙ» Черкаса І. Г. від 24.02.2011 р. № 9053/10, згідно якого між останнім та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс», ТОВ «СП ЕТО» не було фінансово - господарських взаємовідносин, жодних договорів між ними не укладалось, рахунки не виставлялись, накладні не видавались.

Отже, факт надання позивачу послуг ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс», ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» за вказаних обставин спростовується.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів отриманих органами податкової міліції, в тому числі і під час досудового слідства є правомірним, оскільки вони підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Водночас, згідно акту перевірки від 10 жовтня 2012 року № 6557/22-2/32041196, за висновками якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з контрагентами.

Доводи позивача щодо відсутності компетенції у податкового органу робити такі висновки судом не приймаються з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається, в своєму акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» при придбанні вказаних вище послуг. Послуги по вказаних правочинах не були надані позивачу в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Отже, аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податковий орган та його посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формі позапланової невиїзної перевірки, вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовою особою органу державної податкової служби певних фактів та відомостей. А тому, визнання в акті перевірки угод укладених позивачем із його контрагентами нікчемними не тягне за собою жодних юридичних наслідків до таких угод та є лише позицією податкового органу, яка за наявності підстав, має бути доведена в суді.

Відповідні докази нікчемності правочинів позивача з контрагентами податковим органом були надані, у зв'язку із чим вищевказані висновки відповідача знайшли своє підтвердження в суді.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0005962208, № 0005972208 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 СЕКЬЮРІТІ ГРУП» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.06.2013 р.