Постанова

від 19.06.2013 по справі 826/4455/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 14:43 № 826/4455/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Семенової О.В., відповідача - Каргалика Д.М., Денисенко О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0000900700, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 квітня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» (далі - ТОВ «Компанія «Інфант», позивач) з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0000900700, прийнятого Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до серпня 2012 року підприємство правомірно накопичувало податковий кредит та відображало у податковій декларації з податку на додану вартість, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 р. № 1492 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 10.02.2012 р. № 143) у рядку 21, 22, 23 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду».

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2012 року в сумі 1 662 185,00 грн.

ТОВ «Компанія «Інфант» вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень), не відповідають приписам норм чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на основі таких висновків, є необґрунтоване та таке, що має бути визнане судом недійним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що 19.09.2012 р. позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року № 9056861548, в якій заявлено суму до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів в розмірі 1 662 185,00 грн.

Так, на думку відповідача, позивачем в декларації неправомірно задекларовано в рядках 23 та 23.2 «бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів» суму 1 662 185,00 грн., оскільки обсяги оподаткованих операцій за останні дванадцять місяців становили лише 309 773,00 грн.

Крім того, відповідач відзначає, що позивачем до вище зазначеного бюджетного відшкодування включено ще залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 752 739,00 грн., тоді як зазначена сума була зменшена попередньою перевіркою, що відображено в Акті ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 06.09.2012 р. № 212/15-314/33304497.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» (ідентифікаційний код юридичної особи 33304497) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 13 грудня 2004 року за № 10711070011001218. Вказане товариство розташоване за адресою: 04071, м. Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 1/2 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 606492).

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Компанія «Інфант», за результатами якої 15 листопада 2012 року складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) № 277/15-314/33304497 (далі по тексту - Акт № 277/15-314/33304497).

В ході проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Компанія «Інфант» встановлено порушення п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: неправомірно заповнено р. 23 та р. 23.2 (бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових звітних (податкових) періодів) у розмірі 1 662 185,00 грн., оскільки обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців (309 773,00 грн.) менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (податковий кредит не сформований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), що не дає права на бюджетне відшкодування за серпень 2012 року, в тому числі встановлено порушення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки податковий кредит у розмірі 752 739 грн., який виник в листопаді, грудні 2008 року, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2009 року не може бути заявлений до відшкодування, так як строк давності в 1095 днів минув (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду був зменшений Актом від 06.09.2012 р. № 212/15-314/33304497).

В своєму Акті № 277/15-314/33304497 відповідач дійшов висновку, що платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2012 року в сумі 1 662 185,00 грн.

22 листопада 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 277/15-314/33304497 від 15 листопада 2012 року, за наслідками розгляду яких, висновки, викладені в вказаному акті, залишені без змін.

04 грудня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 277/15-314/33304497 від 15 листопада 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 0000900700, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58, згідно із статтею 76 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 102.5 ст. 102, п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) платнику податку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 662 185,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з абз. третім п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У відповідності до абз. третього п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз. третьому п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено в судовому засіданні, основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Інфант» - це будівництво, на підставі укладених довгострокових договорів, житлових та нежитлових будівель, при цьому, ТОВ «Компанія «Інфант» здійснює оплату за товари та послуги та отримує податкові накладні.

Отриманні за результатами будівництва основні засоби, ТОВ «Компанія «Інфант» відображає відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186, відповідно до якої, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 «Основні засоби».

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Зарахування на баланс власного збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15.

Відповідно до абз. третього п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Виходячи з аналізу вказаної вище норми та враховуючи те, що основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Інфант» є спорудження (будівництво) основних фондів, суд вважає, що позивач, відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України, має право на бюджетне відшкодування.

Аналогічного висновку дійшла Державна податкова адміністрація України в своєму листі «Про надання роз'яснення» від 27.01.2010 р. № 1366/7/07-1417, в якому зазначає, що надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

Окрім цього, відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З приводу наведеного суд зазначає наступне.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм права, суд приходить до висновку, що приписами п. 102.5 ст. 102 ПК України врегульовані строки давності в двох випадках: подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При чому, в останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Отже, застосування вказаної норми відбувається внаслідок повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Проте, ТОВ «Компанія «Інфант» не відшкодовує сум податку на додану вартість, а реалізує своє право на отримання податкового кредиту, який виник в наслідок спорудження основних фондів.

Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових переодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Аналогічних висновків дійшли Державна податкова служба України в своєму листі, щодо порядку відображення у податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16, в якому зазначає, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення та Київський апеляційний адміністративний суд в своїх ухвалі від 21.05.2013 р. (справа № 826/701/13-а) та постанові від 06.06.2013 р. (справа № 2а-16081/12/2670).

Окрім цього, податковим органом в Акті № 277/15-314/33304497 зазначено, що податковий кредит у розмірі 752 739 грн., який виник в листопаді, грудні 2008 року, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2009 року не може бути заявлений до відшкодування, так як строк давності в 1095 днів минув (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду був зменшений Актом від 06.09.2012 р. № 212/15-314/33304497).

З наявного в матеріалах справи податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0000690700, прийнятого за наслідками висновків, викладених в Акті № 212/15-314/33304497, вбачається, що розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 752 739,00 грн. ТОВ «Компанія «Інфант» зменшено.

Позивач, не погодившись з вказаним вище рішенням суб'єкта владних повноважень, з вимогами про визнання його протиправним та скасування, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва, який за наслідками розгляду вказаного позову своєю постановою від 28.01.2013 р. в задоволенні позову ТОВ «Компанія «Інфант» повністю відмовив (справа № 2а-16081/12/2670).

Проте, за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Інфант» (справа № 2а-16081/12/2670), 06.06.2013 р. Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Компанія «Інфант» задоволено, а саме, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0000690700.

У вказаній вище постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ «Компанія «Інфант» має залишок від'ємного значення з ПДВ, що виник як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: за листопад 2008 року в розмірі - 46 527 грн.; грудень 2008 року в розмірі - 80 000 грн.; лютий 2009 року в розмірі - 48 224 грн.; березень 2009 року в розмірі - 162 475 грн.; квітень 2009 року в розмірі - 91 327 грн.; травень 2009 року в розмірі - 162 852 грн.; червень 2009 року в розмірі - 3 525 грн.; липень 2009 року в розмірі - 157 809 грн., який після бюджетного відшкодування включило до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного погашення, що відображено у рядку 24 в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі - 752 739 грн.

За таких обставин та враховуючи ч. 1 ст. 72 КАС України, суд приходить до висновку, що відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 662 185,00 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0000900700, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 04 грудня 2012 року № 0000900700.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.06.2013 р.