Ухвала

від 29.04.2014 по справі 826/4455/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4455/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 року №0000900700, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» (надалі - ТОВ «Компанія «Інфант» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Подільському районі м. Києва або відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 року №0000900700.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. При цьому, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки основним видом діяльності позивача є спорудження (будівництво) основних фондів, то відповідно до п.200.5 ст. 200 ПК України має право на бюджетне відшкодування. Також, судом з урахуванням ст. 72 КАС України визначено, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд помилково вважав встановленими ті обставини, що зазначені зокрема у позовній заяві позивача, що спростовується матеріалами справи, а тому є всі підстави для скасування постановленого рішення та ухвалення нового про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Компанія «Інфант», за результатами якої 15.11.2012 року складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) № 277/15-314/33304497 (далі по тексту - Акт № 277/15-314/33304497).

В ході проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Компанія «Інфант» встановлено порушення п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: неправомірно заповнено р. 23 та р. 23.2 (бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових звітних (податкових) періодів) у розмірі 1 662 185,00 грн., оскільки обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців (309 773,00 грн.) менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (податковий кредит не сформований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), що не дає права на бюджетне відшкодування за серпень 2012 року, в тому числі встановлено порушення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки податковий кредит у розмірі 752 739 грн., який виник в листопаді, грудні 2008 року, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2009 року не може бути заявлений до відшкодування, так як строк давності в 1095 днів минув (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду був зменшений Актом від 06.09.2012 року № 212/15-314/33304497).

В своєму Акті № 277/15-314/33304497 відповідач дійшов висновку, що платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2012 року в сумі 1 662 185,00 грн.

22 листопада 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 277/15-314/33304497 від 15.11.2012 року, за наслідками розгляду яких, висновки, викладені в вказаному акті, залишені без змін.

04 грудня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 277/15-314/33304497 від 15.11.2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 0000900700, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58, згідно із статтею 76 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 102.5 ст. 102, п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) платнику податку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 662 185,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового-повідомлення рішення від 04.12.2012 року №0000900700.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та здійснивши аналіз чинного законодавства, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з абз. 3 п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У відповідності до абз. 3 п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз. 3 п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Інфант» є будівництво, на підставі укладених довгострокових договорів, житлових та нежитлових будівель, при цьому, ТОВ «Компанія «Інфант» здійснює оплату за товари та послуги та отримує податкові накладні.

Отриманні за результатами будівництва основні засоби, ТОВ «Компанія «Інфант» відображає відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, відповідно до якої, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 «Основні засоби».

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Зарахування на баланс власного збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15.

Відповідно до абз. 3 п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Крім того, відповідно до висновків викладених в листі Державної податкової адміністрації України «Про надання роз'яснення» від 27.01.2010 р. № 1366/7/07-1417, надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

За таких обставин та враховуючи те, що основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Інфант» є спорудження (будівництво) основних фондів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України, має право на бюджетне відшкодування.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Компанія «Інфант» не відшкодовує сум податку на додану вартість, а реалізує своє право на отримання податкового кредиту, який виник в наслідок спорудження основних фондів.

Так, відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відтак, суд першої інстанції вірно визначив, що приписами п. 102.5 ст. 102 ПК України врегульовані строки давності в двох випадках: подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При чому, в останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування вказаної норми відбувається внаслідок повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Водночас будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових переодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Крім того, наведене узгоджується з висновками Державної податкової служби України викладеними в листі, щодо порядку відображення у податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16, в якому зазначає, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення та Київський апеляційний адміністративний суд в своїх ухвалі від 21.05.2013 р. (справа № 826/701/13-а) та постанові від 06.06.2013 р. (справа № 2а-16081/12/2670).

Також колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що податковим органом в Акті № 277/15-314/33304497 зазначено, що податковий кредит у розмірі 752 739 грн., який виник в листопаді, грудні 2008 року, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2009 року не може бути заявлений до відшкодування, так як строк давності в 1095 днів минув (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду був зменшений Актом від 06.09.2012 р. № 212/15-314/33304497).

Водночас з наявного в матеріалах справи податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0000690700, прийнятого за наслідками висновків, викладених в Акті № 212/15-314/33304497, вбачається, що розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 752 739,00 грн. ТОВ «Компанія «Інфант» зменшено.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року скасовано постанову від 28.01.2013 року Окружного адміністративного суду м. Києва, та позовні вимоги ТОВ «Компанія «Інфант» задоволено, а саме, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0000690700 (справа № 2а-16081/12/2670).

У вказаній вище постанові суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Компанія «Інфант» має залишок від'ємного значення з ПДВ, що виник як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: за листопад 2008 року в розмірі - 46 527 грн.; грудень 2008 року в розмірі - 80 000 грн.; лютий 2009 року в розмірі - 48 224 грн.; березень 2009 року в розмірі - 162 475 грн.; квітень 2009 року в розмірі - 91 327 грн.; травень 2009 року в розмірі - 162 852 грн.; червень 2009 року в розмірі - 3 525 грн.; липень 2009 року в розмірі - 157 809 грн., який після бюджетного відшкодування включило до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного погашення, що відображено у рядку 24 в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі - 752 739 грн.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 72 КАС України та наявність судового рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 662 185,00 грн.

Водночас колегія суддів зазначає, що апелянтом, на підтвердження своїх доводів щодо ненадання позивачем спростовуючих документів, не надано суду належних доказів.

Отже, з наведеного випливає, що доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі свого підтвердження в ході апеляційного розгляду не знайшли, а тому колегія суддів вважає, що судом вірно встановлено протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0000900700.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06.05.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.