Постанова

від 24.07.2013 по справі 809/1229/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. справа № 809/1229/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Борсука Д.Я.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' - Бунчак Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 57 393,95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' (далі по тексту - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 57 393,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', не виконав нормативу по працевлаштуванню 3 інвалідів та в строк до 16 квітня 2013 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за три робочих місць, створених на підприємстві для прийняття на роботу інвалідів і не зайнятих інвалідами, в розмірі середньої річної заробітної плати на товаристві на загальну суму 57 382,47 грн. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', відповідачу за один день, 16 квітня 2013 року, нарахована пеня в розмірі 11,48 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. Загальна сума заборгованості із адміністративно-господарських санкцій та пені становить 57 393,95 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що несплачені відповідачем адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів підлягає стягненню в дохід Фонду соціального захисту інвалідів. Пояснив, що відповідачем у Звіті самостійно визначено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 57 382,47 грн. Додатково під час розгляду справи вказав, що відповідач протягом 2012 року вчиняв певні дії на реалізації вимог Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' щодо виділення та створення на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів. Втім, свої обов'язки товариство з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' виконувало не у повному обсязі. Зокрема, у порушення вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про зайнятість населення'' (в редакції закону чинного на час дії спірних правовідносин до 01.01.2013 року), відповідач не забезпечив щомісячної подачі до місцевого центу зайнятості адміністративних даних про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Такі звіти відповідачем у 2012 року подавалися поквартально. Зауважив, що із 9 направлених на працевлаштування у 2012 році Тисменицьким районним центром зайнятості інвалідів, відповідач працевлаштував лише 2 особи, а 2-ом відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку із їх невідповідністю необхідним вимогам, визначених для кандидатур вакантних посад. Представник позивача вважає, що така відмова у працевлаштуванні інвалідів на підприємство відповідача є протиправною. А відтак, направлена і неприйнята кількість інвалідів є більшою ніж 3 особи, місця яких у 2012 році не були зайняті, на яких і нарахована адміністративно-господарська санкція в розмірі 57 382,47 грн. та пеня за її несплату в сумі 11,48 грн. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративного позову не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти його задоволення. У судовому засіданні пояснив, що товариством з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' у 2012 році наказом №1 від 03.01.2012 року створено на підприємстві необхідні робочі місця для інвалідів і забезпечено для них відповідні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Вважає, що підприємством проведено достатньо заходів щодо пошуку осіб для заміщення вільних вакансій на підприємстві. Зокрема, відповідач у червні 2012 року звертався із письмовими листами до Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області та Івано-Франківського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації ''Українська спідка інвалідів'' із проханням посприяти у працевлаштуванні людей з обмеженими фізичними можливостями. Товариство з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' у 2012 році поквартально подавало до Тисменицького районного центру зайнятості відповідні Звіти форми №3-ПН. Всі пропозиції Тисменицького районного центру зайнятості щодо 9 інвалідів були розглянуті на підприємстві, з яких працевлаштовано 2, інші 5 відмовилися від роботи за власним бажанням, 2 кандидатур не прийняті оскільки не відповідали вимогам, встановлених для вільних вакансій за професійними здібностями і фізичними можливостями. За вказаних вище пояснень, товариство подало самостійно до позивача Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ. При цьому, розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за неумисне невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яку стягує у судовому порядку позивач. Оскільки, товариство створило необхідні робочі місця відповідно до встановлених нормативів та інформувало територіальний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, представник відповідача вважає, що товариство не повинно сплачувати таку санкцію. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши докази, суд прийшов до висновку, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити із наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. У 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 211 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 19 127,49 грн. За вказаний період 2012 року відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', не забезпечено працевлаштування інвалідів на 3-ох вакантних посадах, із 8 створених робочих місць для осіб із обмеженими фізичними можливостями.

Така обставина не заперечується відповідачем і відповідає даним Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, поданий товариством з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' до позивача 15.02.2013 року за №13-072 (а.с. 8).

Із урахуванням встановленого статтею 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' чотирьох відсоткового нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, позивач на основі даних Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів та при наявності 211 працівників у 2012 році, так як і відповідач, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягало 8 інвалідів. На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи те, що у Звіті відповідач вказав зайнятість інвалідами лише 5 робочих місця, позивач розрахував адміністративно-господарські санкції в сумі 57 382,47 грн., - у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (4 035 900,00 грн. : 211 * 3 = 57 382,47 грн.). Аналогічний розмір санкції у рядку 06 Звіту форми №10-ПІ за 2012 рік розрахував і відповідач (а.с. 8, 9).

Суд у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин, зазначає, що застосуванню підлягають положення Законів України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', ''Про зайнятість населення'' (в редакції закону №803-ХІІ від 01.03.1991 року), постанови Кабінету Міністрів України ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ ''Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів'' та Інструкції зі статистики кількості працівників, в редакції Законів і нормативно-правових актів чинних на час дії спірних правовідносин.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''.

Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частина 3 статті 18 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-3 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 коментованого Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 9 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.

Як з'ясовано у судовому засіданні відповідач 15.02.2013 року подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ за №13-072. В даному Звіті товариство самостійно вказало середньооблікову чисельність штатних працівників підприємства в кількості 211 осіб, з них 5 штатних працівників, яким встановлена інвалідність, а необхідна кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', визначена - 8 осіб. У зв'язку із цим, відповідач самостійно розрахував розмір адміністративно-господарської санкції, яка відповідає розрахунку позивача, та яку товариство з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' повинно було сплатити до 16.04.2013 року, за незайняття трьох робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів (а.с. 8).

Розрахунком суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій з товариства з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, підтверджено обставини з приводу чисельності штатних працівників відповідача, а також сума самостійно розрахованих адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57 382,49 грн. (а.с. 9).

Виходячи із вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' суд вважає вірним визначення позивачем необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування відповідачем у 2012 році інвалідів в загальній кількості 8 робочих місць і не працевлаштованих - 3.

Досліджуючи доводи позивача щодо недотримання відповідачем необхідного нормативу забезпечення робочих місць інвалідами, а також зустрічні заперечення товариства з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' з приводу виконання усіх необхідних умов і дій для фактичного працевлаштування осіб із обмеженими фізичними можливостями відповідно до вимог Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', суд зазначає наступне.

При вирішення даної категорії публічно-правових спорів перевірці, серед іншого, обов'язково підлягають питання щодо:

- виділення та створення відповідними суб'єктами господарювання робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач зареєстрований у Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів і щорічно подає відповідні Звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу директора товариства з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' №1 від 23.01.2012 року ''Про створення робочих місць для інвалідів'' на підприємстві відповідача у 2012 році створено і затверджено 12 одиниць робочих місць для інвалідів з урахуванням вимог відповідної класифікації хвороби (а.с. 21).

З приводу надання відповідачем державній службі зайнятості необхідної інформації суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про зайнятість населення'' (в редакції чинного на час дії спірних правовідносин до 05.07.2012 року), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Із змісту відповіді Тисменицького районного центру зайнятості за №915-05/30-13 від 13.05.2013 року та письмового заперечення на адміністративний позов, із долученими копіями Звітів про наявність вакансій форми №3-ПН, вбачається, що відповідачем у 2012 році було подано 8 таких Звітів за №271/01-30 від 25.01.2012 року, №254/01-30 від 25.01.2012 року, №1816/01-30 від 10.05.2012 року, №1914/01-30 від 17.05.2012 року, №2790/01-30 від 06.07.2012 року, №4133/01-30 від 25.09.2013 року, №4643/01-30 від 24.10.2012 року і 26.10.2012 року (а.с. 22-27, 56-63). У яких, в залежності від періоду, визначалося і інформувалося про можливість працевлаштування інвалідів на посади швеї, взуттєвика і підсобного робітника в кількості від 2 до 8 вакантних місць.

На підставі зазначених Звітів на підприємство відповідача Тисменицьким районним центом зайнятості у січні, лютому, березні, червні, липні, жовтні і листопаді 2012 року було направлено 9 інвалідів, про що вказано у листі останнього №1024-05/30-13 від 03.06.2013 року і підтверджується корінцями направлень (а.с. 74-75).

Вище вказане засвідчує, що за 8-ма Звітами позивача форми №3-ПН Тисменицьким районним центром зайнятості практично щомісячно направлялися інваліди. У судовому засіданні, на пропозицію суду, представник позивача не надав будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що подача відповідачам лише 8 Звітів обмежило Тисменицький районний центр зайнятості у володінні достатньою інформацією, необхідною для організації і забезпечення процесу працевлаштування інвалідів на товаристві з обмеженою відповідальністю ''Мірам''.

З урахуванням наведеного, суд погоджується, що відповідачем у 2012 році не у повному обсязі виконано вимоги частини 4 статті 20 Закону України ''Про зайнятість населення'', втім таке невиконання, як самостійна обставина, не призвело до обмеження можливостей територіального органу із зайнятості населення у забезпеченні належного процесу працевлаштування зареєстрованих у центрі інвалідів на підприємстві відповідача.

Перевіряючи обставини з приводу направлення центрами зайнятості інвалідів до відповідача і причини їх непрацевлаштування суд зазначає наступне.

За змістом листа Тисменицького районного центру зайнятості №1024-05/30-13 від 03.06.2013 року, останнім на товариство з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' протягом 2012 року було направлено 9 осіб з інвалідністю для працевлаштування (а.с. 74-75). Із вказаних 9 осіб - двоє (ОСОБА_5, ОСОБА_6) працевлаштовано відповідачем на заявлену вакансію на посаду підсобного робітника з 30.07.2012 року і 07.11.2012 року відповідно. П'ять осіб інвалідів (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11) відмовилися від працевлаштування за власним бажанням, про що внесені відповідні дані до корінців направлень на працевлаштування і відображено в обліку Тисменицького районного центру зайнятості (а.с.75-82).

Щодо інвалідів ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які направлені на посаду підсобного працівника і швачки, відповідачем відмовлено в прийнятті на роботу з причин невідповідності кандидатур відповідним вимогам, вставлених на підприємстві.

Представник відповідача щодо невідповідності вимог і особливості стану здоров'я по вказаних двох інвалідах пояснив, що із кандидатами 26.01.2012 року і 11.07.2012 року у складі комісії із відповідальних працівників товариства проведено співбесіди на відповідність їх можливостей, бажання і вимог зайняти вакантні посади, що підтверджено наявними у матеріалах справи протоколами співбесід №3 і №9 (а.с. 87-88).

Проведеними співбесідами вставлено, що ОСОБА_13, яка направлялася на вакантну посаду швеї, самостійно вказала про неможливість виконувати такий вид роботи сидячого характеру через свій фізичний стан. Крім того, у останньої була відсутня відповідна кваліфікації на зайняття роботою швеї, а при практичній перевірці на виробництві відповідності даній професії виявила повну невідповідність до подібної роботи.

ОСОБА_12 під час співбесіди на заявлену вакантну посаду підсобного робітника пред'явив Висновок лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу Тисменицької міської лікарні №59 від 26.01.2012 року, за змістом якого хворому протипоказано значне фізичне навантаження та зорове навантаження. В той час, як до функціональних обов'язків підсобного робітника в обов'язки входили роботи із постійними фізичними навантаженнями.

На пропозицію суду щодо підтвердження обставин чи її спростування з приводу добросовісності відповідача під час вирішення питання про прийняття на роботу 7 непрацевлаштованих із 9 направлених, представником позивача надано лист Тисменицького районного центу зайнятості, із змісту якого судом не встановлено факту умисного неприйняття зазначених осіб на роботу. Скарги від таких 7 інвалідів з приводу неправильного вирішення відповідачем питання про їх невідповідності вимогам, встановлених для вакантних посад, чи вирішення питання про їх відмову від даної роботи, до Тисменицького районного центу зайнятості не надходили (а.с. 94).

Крім того, позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності скарг від зазначених осіб чи інших осіб, які надходили від інвалідів до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів чи Тисменицького районного центу зайнятості з питань відмови у працевлаштуванні на роботі.

За таких обставин, позивач не довів суду безпідставності відмови відповідачем у працевлаштуванні 7-ом інвалідам (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що відповідач забезпечив протягом 2012 року створення відповідної кількості робочих місць для інвалідів, надання державній службі зайнятості інформації в достатньому обсязі, необхідного для організації процесу працевлаштування інвалідів, та вжив всіх необхідні заходи для працевлаштування претендентів на створені вакантні робочі місця для інвалідів.

Необхідно зазначити, що відповідачем із урахуванням встановлених у суді обставин вчинено вірно, подавши до позивача Звіт форми №10-ПІ за 2012 рік із розрахунком у ньому відповідних санкцій, оскільки цього вимагають норми чинного матеріального права. Обов'язок по сплаті такої нарахованої санкції у суб'єкта господарювання виникає у тому випадку, коли ним вжито не всіх заходів до працевлаштування інвалідів, або коли останній навмисно створює умови для перешкоджанню такого процесу.

Оскільки, судом не встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю ''Мірам'' вимогами статей 18-19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, які не ґрунтуються на фактичних обставинах.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 29.07.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.