Постанова

від 17.09.2015 по справі 809/1229/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 876/10671/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірам» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірам» (далі - ТОВ «Мірам») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу по працевлаштуванню інвалідів в сумі 57382,47 грн. та пені в розмірі 11,48 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Із таким судовим рішенням не погодилося Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про задоволення позову. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем вимог статтей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», так як підприємством не виконано нормативу по працевлаштуванню 3 інвалідів. Відповідач протягом 2012 року вчиняв певні дії для реалізації вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», однак не у повному обсязі. Зокрема, у порушення вимог частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції закону, чинного на час дії спірних правовідносин до 01.01.2013 року), відповідач не забезпечив щомісячної подачі до місцевого центу зайнятості адміністративних даних про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, у 2012 року підприємство подало тільки п'ять звітів із зазначенням наявних вакантних місць для інвалідів. Із 9 направлених на працевлаштування у 2012 році Тисменицьким районним центром зайнятості інвалідів, відповідач працевлаштував лише 2 особи, двом особам було відмовлено у працевлаштуванні. Отже, є підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій згідно чинного законодавства.

У судовому засіданні представники відповідача Блажкевич Л.І. та Бунчак Р.Р. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що жодних правових підстав для стягненя з підприємства адміністративно-господарських санкцій немає, адже, було вжито всіх передбачених законом заходів для працевлаштування інвалідів. Те, що направлені центром зайнятості інваліди не були працевлаштовані не свідчить про порушення відповідачем норм чинного законодавства, так як були об'єктивні причини, що перешкоджали їх прийняттю на роботу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон), для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мірам» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. У 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 211 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 19127,49 грн. За вказаний період 2012 року відповідачем не забезпечено працевлаштування трьох осіб із обмеженими фізичними можливостями.

Цей факт підтверджено Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, що був поданий ТОВ «Мірам» 15.02.2013 року (а.с. 8).

Як вбачається із звіту на підприємстві станом на 2012 рік працювали 5 осіб із статусом інваліда, в той час, як повинно було працювати 8 таких осіб.

У цьому звіті відповідачем самостійно визначено розмір адміністративно-господарських санкцій в сумі 57382,47 грн..

Згідно вимог ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда (п. 14 Положення).

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав відповідні звіти тільки у січні, травні, липні, вересні, жовтні 2012 року відповідач надавав Тисменицькому районному центру зайнятості інформацію щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

У лютому, березні, квітні, червні, серпні, листопаді та грудні 2012 року відповідач не заявляв про наявність вакансій для інвалідів у встановленому порядку шляхом подання щомісячних звітів.

Крім того, посилання відповідача щодо вжиття всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів у 2012 році є необгрунтованими, оскільки листи із запрошенням інвалідів працювати було надіслано Головному управлінню праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управлінню праці і соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації, Івано-Франківському обласному осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська Спілка інвалідів - УСІ» 1 червня 2012 року (а.с. 28-33).

Із вищезазначеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем у 2012 році було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було повідомлено органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки ТОВ «Мірам» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації (щомісячно), тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Така правова позиція чітко висловлена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, а також в інших постановах у 2014-2015 роках.

Такі правові позиції обов'язкові для судів нижчих інстанції при вирішенні аналогічних справ.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за 2012 рік в сумі 57382 гривень 47 копійок підлягали задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Тому підставними є й позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11 гривень 45 копійок.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року в адміністративній справі № 809/1229/13-а скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірам» (код ЄДРПОУ 37050984, адреса: Івано-Франківська область, Тисменецький район, с.м.т. Лисець, вул. Чорновола, 28 п) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 57393 (п'ятдесят сім тисяч триста дев'яносто три) гривні 95 (дев'яносто п'ять) копійок адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.В. Гуляк

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2015 року.