Постанова

від 08.07.2013 по справі 826/6751/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року № 826/6751/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНА» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними (недійсними) та скасування наказу № 1943 від 28.11.2012 р., податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2013 року № 0000012653, № 0000012260, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 травня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНА» (далі - ТОВ «БІНА», позивач) з адміністративним позовом про визнання нечинними (недійсними) та скасування наказу № 1943 від 28.11.2012 р., податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2013 року № 0000012653, № 0000012260, відповідно виданого та прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не мав права видавати наказ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БІНА» на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, чим, на думку позивача, спричинило порушення відповідачем вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

З підстав того, що вищевказаний наказ виданий, на думку позивача, за відсутності підстав, передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, він повинен бути визнаний нечинним (недійсним) та скасованим.

Також позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є скасованими в порядку п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України та враховуючи те, що були відсутні підстави для проведення перевірки, передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення повинні також бути визнані нечинними (недійсними) та скасованими.

Крім того, позивачем, стосовно податку на додану вартість, відзначено що всі первинні документи ТОВ «БІНА» оформлені належним чином і підстави щодо визнання їх нікчемними відсутні.

Стосовно податку на прибуток, позивачем зазначено, що перевіряючим жодних фактів, які б прямо вказували на порушення з боку ТОВ «БІНА» пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не наведено, а тому на думку позивача, відповідачем безпідставно зазначено в п. 3.1.3 стор. 8 Акту перевірки заниження податку на прибуток на загальну суму 5 233 грн. за 3 кв. 2011 року.

Як наслідок, господарські операції між ТОВ «БІНА» та ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» (контрагент позивача) мали фактичні господарські відносини, а тому, на думку позивача, заниження та/або завищення суми податкових зобов'язань з боку ТОВ «БІНА» є безпідставними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що оскільки позивачем не було надано витребуваних податковим органом оборотно-сальдових відомостей, відповідачем правомірно у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ініційовано проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «БІНА».

Також, відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки позивача, валові витрати та податковий кредит з ПДВ сформовані ним на підставі формально складених первинних документів.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «БІНА» податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 4 550,00 грн. та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 5 233,00 грн. за 3 кв. 2011 року.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання від 26.06.2013 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 30525861) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 14 вересня 1999 року за № 10671200000006490. Вказане товариство розташоване за адресою: 02660, м. Київ, проспект Визволителів, будинок 7.

ТОВ «БІНА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05 жовтня 1999 року за № 03976 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 35580427 від 11 жовтня 1999 року ТОВ «БІНА» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 305258626036).

28 листопада 2012 року начальником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) прийнято Наказ «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки» № 1943 (далі - Наказ № 1943), на підставі якого, управлінню податкового контролю необхідно було провести невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «БІНА» (код за ЄДРПОУ 30525861), яке перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, тривалістю 3 робочих днів з 03.12.2012 року.

12 грудня 2012 року позивач на дії та рішення (Наказ № 1943) податкового органу подав скаргу, за результатами розгляду якої, ДПС у м. Києві у своєму листі № 554/10/22-710 від 18.01.2013 р. дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного Наказу № 1943.

27 березня 2013 року позивач оскаржив наказ до ДПС України, за результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 22 квітня 2013 року № 1112/6/99-99-10-01-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

В період з 03 грудня 2012 року по 05 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНА» (код за ЄДРПОУ 30525861) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» (код ЄДРПОУ 34779041) за період - вересень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 5688/22-621-30525861 від 10 грудня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 550 грн. за вересень 2011 року;

- пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 5 233 грн. за 3 кв. 2011 року.

18 грудня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 5688/22-621-30525861 від 10 грудня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 27 грудня 2012 року № 17831/10/22-611, висновки, викладені в акті № 5688/22-621-30525861 від 10 грудня 2012 року залишено без змін.

02 січня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 5688/22-621-30525861 від 10 грудня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000022260, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 5 688,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 4 550 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 138,00 грн.

02 січня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 5688/22-621-30525861 від 10 грудня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012260, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6 541,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 5 233,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

02 січня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 5688/22-621-30525861 від 10 грудня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012653, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 6 825,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 4 550 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 275,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві, яка своїм рішенням від 18 березня 2013 року № 2553/10/12-1-03 скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000022260 від 02.01.2013 р., залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000012260 та № 0000012653 від 02.01.2013 р., а первинні скарги позивача - без задоволення.

Також, податкові повідомлення-рішення № 0000012260 та № 0000012653 від 02.01.2013 р. оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС України, за результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 22 квітня 2013 року № 1112/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000012260 та № 0000012653 від 02.01.2013 р. з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скаргу - без задоволення.

Незгода з зазначеними вище Наказом № 1943 та податковими повідомленнями-рішеннями відповідача № 0000012260 та № 0000012653 від 02.01.2013 р. обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як то, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «БІНА» стало отримання податкової інформації відносно позивача, а саме, на адресу відповідача від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС (лист від 04.09.2012 р. № 3598/7/22-219) надійшов Акт «Про результати виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСПЕКТ-2000» (код ЄДРПОУ 34779041) з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період господарської діяльності» № 305/22-2/34779041 від 31.08.2012 р.

У зв'язку з необхідністю отримання письмових пояснень стосовно взаємовідносин позивача з його контрагентом - ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» та їх документального підтвердження, відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та п. 73.3 ст. 73 ПК України, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було зареєстровано та до ТОВ «БІНА» направлено запит № 10331/10/22-111 від 12.09.2012 року, яким для підтвердження придбання ТМЦ (робіт, послуг) у ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» витребовувались, з-поміж інших документів, оборотно-сальдові відомості по рахунках: 31, 631, 621 (у разі проведення вексельних розрахунків).

Через відділ документообігу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС 01.10.2012 року на запит відповідача № 10331/10/22-111 від 12.09.2012 року від ТОВ «БІНА» було отримано відповідь.

Вказана відповідь була підписана директором ТОВ «БІНА» Шевченком B.C. та скріплена печаткою підприємства.

Разом з тим, позивачем не було надано витребуваних податковим органом всіх оборотно-сальдових відомостей, в зв'язку з чим, суд вважає, що відповідачем у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України правомірно ініційовано проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, а оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, твердження позивача щодо відсутності права у відповідача видавати наказ на перевірку ТОВ «БІНА» на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є необґрунтованим та спростовується вищевикладеним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного Наказу № 1943.

Окрім цього, приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

В п. 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що по результатам проведеної відповідачем перевірки податковим органом було встановлено, що між ТОВ «БІНА» та ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» здійснювались взаємовідносини на підставі Договору підряду № 7/Р-8 від 08 серпня 2011 року, предметом якого було виконання монтажних робіт.

Під час проведення перевірки позивача відповідачем були використано дані акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «РЕСПЕКТ-2000», отриманого від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, а саме Акт «Про результати виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСПЕКТ-2000» (код ЄДРПОУ 34779041) з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період господарської діяльності» № 305/22-2/34779041 від 31.08.2012 р. (далі - Акт № 305/22-2/34779041).

Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в серпні та вересні 2011 року у ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» відсутні основні засоби та трудові ресурси, необхідні для здійснення будь якого виду господарської діяльності.

В акті перевірки контрагента позивача зазначено, що до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС надійшов лист від Служби безпеки України № 57/7-831 від 28.03.2012 року в якому зазначено те, що спеціальним підрозділом по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України - відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Київській області здійснюються заходи по боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки; під час здійснення вказаних заходів, відділом БКОЗ Управління отримано інформацію стосовно ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» (код за ЄДРПОУ 34779041, юридична адреса: Києво-Святошинський район, вул. Першотравнева) - комерційної структури з ознаками фіктивності, зареєстрованої на території Києво-Святошинського району Київської області, реквізити якої використовуються в протиправній схемі «мінімізації» податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ реально існуючим суб'єктам господарювання; в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що вказаний СГД був зареєстрований невстановленими особами на підставну особу за грошову винагороду та зареєстрований за адресою приміщення, де фактично ніколи не знаходився; крім того, зазначений СГД використовувався в якості «транзитного» підприємства в схемі протиправного формування податкового кредиту з ПДВ ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Ліга-Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011), стосовно якого за фактом фіктивного підприємництва, що завдало великих збитків інтересам держави, тобто за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, слідчим відділом Управління СБУ в Київській області порушено кримінальну справу № 209 від 16.01.2012 року.

Таким чином, вищевказаним Актом № 305/22-2/34779041 було встановлено, що у ТОВ «РЕСПЕКТ-2000» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки були правомірно використані дані Акту № 305/22-2/34779041.

Досліджені докази, а саме: договір підряду № 7/Р-8 від 08.08.2011 р., додатки № № 1, 2, 3 до Договору підряду № 7/Р-8 від 08.08.2011 р., податкова накладна № 60 від 08.09.2011 р., акти введення в експлуатацію основних засобів № № 41, 42 від 13.09.2011 р., акт здачі-приймання робіт по договору № 7/Р-8 від 08.08.2011 р., від 12.09.2011 р., платіжне доручення № 889 від 08.09.2011 р., які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме цим контрагентом.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх нечинними (недійсними) та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02 січня 2013 року № 0000012653, № 0000012260 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним Наказу № 1943 та податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНА» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко