Рішення

від 27.06.2013 по справі 7/5007/1494/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" червня 2013 р. Справа № 7/5007/1494/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Голяченко А.П - довіреність від 27.12.12р.;

Марчук О.Д. - директор;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Пожсервіс" (м. Житомир)

до Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (м. Новоград-Волинський)

про стягнення 82895,25 грн.

Справу розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 82895,25грн. заборгованості по договору підряду №1005/1 від 27.05.11р., з яких: 79289,71грн. - основний борг та 3605,54 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним в повному обсязі було виконано підрядні роботи з систем пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, передавання тривожних сповіщень в приміщеннях Новоград-Волинської ЗОШ, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт та приймання виконаних робіт. Але замовник всупереч умовам договору, не оплатив в повному обсязі дані роботи. Враховуючи вимоги ст. 526 та 629 ЦК України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

18.02.13р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути 390,82 грн. - 3% річних, а інші вимоги залишити без змін.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, вищевказана заява прийнята господарським судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 21.02.13р. призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Оскільки оплата за проведення судової будівельно-технічної експертизи відповідачем ВАТ "Гарантбуд" - не була проведена, господарський суд ухвалою від 30.05.13р. поновив провадження у справі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові та запереченнях на відзив (а.с. 5151-53).

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення адресату поштового відправлення 21.06.13р. (а.с. 85).

В матеріалах справи міститься відзив на позов, згідно якого відповідач не визнає позовні вимоги з наступних підстав.

Під час реалізації договору позивач систематично допускав грубі порушення підрядних робіт, неодноразово внаслідок безконтрольності намагався до економічно необґрунтованих завищень показників робіт, виконанню окремих робіт не передбачених кошторисною документацію та інших протиправних дій, направлених на вчинення його представниками посадових підлогів, що зумовлювало нас до постійних конфліктних ситуацій.

Також відповідач зазначає, що акт приймання виконаних робіт (надання послуг) за 2012 рік, у примітивний спосіб переправлений рукописним методом на «липень 2011 року» свідчить про те, що такий акт фактично виготовлявся у 2012 році. Більш того, як зазначає відповідач, підрядні роботи за договором №1005/1 не виконані у повному обсязі і по даний час, зокрема позивач належним чином не прозвітував про останні та не підтвердив документально ціноутворення по придбанню матеріалів. Акт приймання виконаних робіт за липень 2011р. є нікчемним. Про факти фальшувань та спотворень реальних показників в цілому щодо одних і тих самих робіт свідчать інші завірені підписами посадовими особами та печаткою позивача акти з різними датами, та сумами бюджетних асигнувань, які протирічать один одному. Наприклад, виготовлені позивачем, як виконавцем: акт за липень 2011 року на суму 22762, 00 грн.; акт за липень 2011 року на суму 130624,00 грн.; акт за вересень 2011 року на суму 38088,62 грн.; акт за грудень 2011 року на суму 148008,62 грн. (а.с. 32-43).

Також, суд зазначає, що в даному випадку строк розгляду справи, з урахуванням клопотання сторін про його продовження на 15 днів сплинув.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.97 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Пожсервіс" (підрядник/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Гарантбуд" (замовник/відповідач) було укладено договір №1005/1, відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи з систем пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, передавання тривожних сповіщень в приміщеннях Новоград-Волинської ЗОШ на 360 за адресою м. Новоград-Волинський вул. Дружби, 50 а замовник зобов'язується прийняти та сплатити вартість виконання робіт (п.п. 1.1. договору).

Сума даного договору складає 324000,00 грн., у тому числі ПДВ-20% - 54000,00грн. (п.п. 2.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.2. договору роботи мають бути виконані в будь-якому випадку до 31.12.11р.

Згідно п.п. 4.1. договору замовник перераховує підряднику 100% вартості робіт згідно актів виконаних робіт.

Виконані роботи приймаються із складанням актів в формі КБ-2 (п.п. 6.1. договору).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач виконав роботи з встановлення протипожежних дверей та монтажу пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, що підтверджується актом №ОУ-000469 від 31.05.11р. (а.с. 10) та актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 35-38).

Акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 11-15) суд не вважає належним доказом виконання даних робіт, оскільки останній містить виправлення в даті, в перліку робіт, зауваження щодо підтвердження п. 32 локальним кошторисом.

За виконані підрядні роботи відповідач у безготівковому порядку перерахував на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 30000,00грн. (згідно банківських виписок а.с. 67).

10.12.12р. на адресу відповідача позивачем направлено лист-вимогу за вих. №135 про сплату заборгованості за наведені вище виконані роботи (а.с. 44).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 100624,80 грн. (130624,80 - 30000,00). та оскільки суд не має права в даному випадку виходити за межі позовних вимог, сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить 79289,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ГПК України).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві (а.с. 30-31) судом не взято до уваги, виходячи з наступного.

Акт приймання виконаних робіт за липень 2011 року по вогнезахисній обробці дерев'яних конструкцій на суму 22762.00 грн. є підтвердженнням того, що ці роботи проводились на підставі договору № 670 від 17.04.11р. (а.с. 55), укладеного між ВАТ "Гарантбуд" та TOB "Пожсервіс". Дані роботи виконані в повному об'ємі, повністю оплачені замовником 01.07.11р. відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000670 від 18.04.11р. (а.с. 56) з посиланням в платіжному дорученні (а.с. 60) на вказаний рахунок-фактуру.

Крім суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 390,82 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 50), суд вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Сягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Герцена, 10, ід. код 05428501)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Пожсервіс" (10006, м. Житомир, вул. Островського, 5, ід. код 33020041) 79680,53 грн. заборгованості, з яких: 79289,71 грн. - основний борг та 390,82 грн. - 3% річних, а також 1609,50 грн. - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.07.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу