Постанова

від 15.07.2013 по справі 2а-7384/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2013 р. 15:46 Справа №2а-7384/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.12р. №0000302304, №0000332304

за участю представників:

позивача - Дерев'янко Олександра Михайловича, довіреність № б/н від 02.01.2013 року, Пашкової Світлани Олександрівни, довіреність № б/н від 04.07.2013 року

відповідача - Безверхої Юлії Анатоліївни, довіреність 750/8/10/10/03 від 22.01.2013 року, Біченкова Михайла Васильовича, довіреність №10/10/10 від 03.01.2013 року, Богданова Бориса Геннадійовича, довіреність №7261/10 від 12.07.2013 року.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Бром"(далі - позивач, ПАТ «Бром») звернулось до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби України з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000302304 від 20.04.12р. про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1316135,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 663342,00 грн. та за вересень 2011 року в сумі 652793,00 грн.; № 0000332304 від 20.04.12р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 909,00 грн. за вересень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 455,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.07.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справа призначена до розгляду.

Ухвалю Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.09.2012 року була призначена судова експертиза, проведення якої було доручено експертній установі - ТОВ "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, 6/7). На розгляд експерта були поставлені наступні питання:

- Чи підтверджуються нормативно або документально висновки Красноперекопської ОДПІ, зроблені в р.4 Висновку акту перевірки № 1731/23-04/05444552 від 01.12.2011 року первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПАТ "Бром"?

- Чи підтверджуються нормативно або документально висновки Красноперекопської ОДПІ, відображені в акті перевірки № 1731/23-04/05444552 від 01.12.2011 року про знаходження у власності (на балансі) ПАТ "Бром" майна, переданого ТОВ "Ружик-70" у оренду згідно з договором № 113-119 від 01.07.2011 року?

- Чи обґрунтовано ПАТ "Бром" включило до складу валових витрат і податкового кредиту витрати по сплаті ТОВ "Ружик-70 " орендної плати згідно з договором № № 113-119 від 01.07.2011року з метою використання в господарській діяльності Позивача?

- Коли саме обліковано на підприємстві ПАТ "Бром" майно , передане в оренду згідно з договором № № 113-119 року?

07.06.2013 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок по справі від 05.06.2013 № 50 (т.3.а.с.235).

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ були неправомірно прийняті рішення про зменшення сум від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченні на позов від 25.07.12р.(т.2 а.с.44).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Бром'' зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.08.1996р., за адресою АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, про що видано свідоцтво (т.1 а.с. 213).

Посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Бром" з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 р. та бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за вересень 2011 р., за результатами якої 01.12.11р. був складений акт № 1731/23-04/05444552 (т.1 а.с. 16-74).

Відповідно до висновків акту, відповідачем встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 1427390,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на 691264,00 грн. та за вересень 2011 року на 736126,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 2824,00 грн. за вересень 2011 року.

14.12.11р. прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001072304, про зменшення суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 1427390,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на 691264,00 грн. та за вересень 2011 року на 736126,00 грн. (т.1 а.с. 16) та № 0001062304 про земнешення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 р. на 2824,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1412,00 грн. (т.1 а.с. 15).

20.12.11р. податкові повідомлення - рішення були оскаржені Позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Автономній Республіці Крим (т.1 а.с. 82-84). 09.04.12р. отримано рішення про результати розгляду первинної скарги (а.с. 26-34), яким скарга задоволена частково.

20.04.12 позивач отримав податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000302304 від 20.04.12р. про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 1316135,00 грн., з яких за серпень 2011 року 663342,00 грн. і вересень 2011 року 652793,00 грн. (т.1 а.с. 98) та № 0000332304 від 20.04.12р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість на 909,00 грн. за вересень 2011 року та застосування штрафних санкцій на 455,00 грн. (т.1 а.с. 99).

27.06.12р. позивачем за результатами розгляду повторної скарги отримано рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги (т.1 а.с. 102-106), яким скарга залишена без задоволення, рішення Державної податкової адміністрації у Автономній Республіці Крим (податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000332304 від 20.04.12р. та № 0000302304 від 20.04.12р.) без змін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п. 187.1 ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником додатку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги).

Під час проведеної Відповідачем перевірки були встановлені порушення податкового законодавства, які були умотивовані Відповідачем на підставі того, що господарські операції з контрагентами Позивача мають характер безтоварних, а правочини, вчинені між ТОВ "Бром" та його контрагентами є нікчемними в силу закону з посиланням на норми ст. 203, 215, 228 Цивільного Кодекс України.

Відповідач зазначив, що Позивачем під час проведення перевірки не були надані докази використання отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності, та деякі з контрагентів не знаходилися за місцем їхньої реєстрації у звязку з чим неможливо провести зустрічні перевірки.

Суд не погоджується з доводами Відповідача про нікчемність правочинів, оскільки у висновках акту податківці посилаються на приписи норм ч. 5 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч.1-2 ст. 228 Цивільного Кодексу України та декларують, що у цьому випадку правочини мають ознаки нікчемності у силу припису закону.

Проте Відповідачем не були прийняті до уваги вимоги частини третьої ст. 228 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких вбачається, що недійсність правочину за підставою, передбаченою ст. 228 ЦК України (недодержанням інтересам держави та моральним засадам суспільства), визнається у судовому порядку та лише за наявності доведеної вини (у формі умислу) сторін правочину.

Більш того, згідно ст. 19 Конституції України органи владних повноважень, їх посадові особи мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законодавство України взагалі не містить будь - якого законодавчого механізму, який би регламентував встановлення факту нікчемності правочину. Отже, органи ДПІ України не мають повноважень констатувати нікчемність правочину, оскільки такі повноваження прямо не передбачені законами України.

Щодо суті виявлених порушень судом встановлено наступне.

Відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011 по контрагенту ТОВ «Торгметал-КД» га суму 765, 82 грн., у зв'язку з тим, що в наданій податковій накладній до перевірці від 02.08.2011 №3, виписаної позивачем, допущена арифметична помилка на суму 765,82 грн., а саме позивачем отримано трубу металеву чавунну ф630 мм в обсязі 98,967 м по ціні поставки 451,67 грн., разом складає 44700,15 грн. та трубу сталеву ф720 мм в кількості 89,524 м по ціні 552,50 грн., що разом повинно скласти 49462,01 грн., а не 45633,18 грн., як зазначено в податковій накладній.

Проте, суд не погоджується з такими висновками, оскільки відповідно до податкової накладної від 02.08.2011 № 3, копія якої надано до судового засідання обсяг поставки труби сталевої в720 складає не 89,524 м, а 82,594 грн., а сума разом складає 45633,18 грн., всього за податковою накладною 108400,00 грн., в т.ч. ПДВ 18066,67 грн.(т.1а.с.116).

Вказане підтверджується й тим, що позивачем отримано в оплату придбаного товару позивач отримав саме 108400,00, в т.ч. ПДВ - 18066,67 грн. (т.1.а.с.115).

Таким чином висновки відповідача про завищення позивачем податкових зобов'язань не відповідають фактичним обставинам справи.

З матеріалів акту перевірки № 1731/23-04/05444552 от 01.12.2011 г. вбачається, що Позивачем безпідставно до складу податкового кредиту за період вересень 2011 року була включена сума ПДВ у розмірі 519000,00 грн., яка утворилася за рахунок взаємовідносин між Позивачем та ТОВ "Ружик-70".

Під час дослідження обставин по справі судом встановлено, що дійсно між відповідними особами були укладені договори оренди, окрім того у матеріалах справи містяться податкові бухгалтерські та інші фінансові документи, які документально підтверджують реальний характер господарських операцій.

Суд не приймає до уваги у якості доказу Акт № 1094/233/37148956 от 30.11.2011 г. про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Ружик-70» , оскільки даним актом підтверджується лише факт того, що за місцезнаходженням дана юридична особа не перебуває і не мається причинно-наслідкового зв'язку між даною обставиною та юридично природою правочину , укладеного між цим контрагентом та Відповідачем.

Суд також критично ставиться до доводу Відповідача про те, що нікчемність правочинів між Позивачем та контрагентом ТОВ "Ружик-70" підтверджуються відмовою посадових осіб Позивача від проведення працівниками Відповідача інвентаризації майна.

Як вбачається з акту від 01.12.2011 року №1731/23-04/05444552 Відповідачем проводилася документальна перевірка, яка, в свою чергу, передбачає перевірку саме документів. Окрім того проведення інвентаризації об'єктів майна взагалі не належить до компетенції органів податкової служби,і проведення такої інвентаризації суперечить приписам ст. 19 Конституції України щодо обов'язку органів владних повноважень діяти лише у порядку та спосіб, передбачений законами України.

Крім того, матеріалами справи, а також висновком експерта №50 від 05.06.2013 року було встановлено, що висновки Красноперекопської ОДПІ щодо перебування у власності Позивача (на балансі) майна, переданого ТОВ "Ружик-70" за договорами № 113-119 від 01.07.2011 року не підтверджуються. Більш того проведеною експертизою також було встановлено що за даними бухгалтерського обліку ПАТ "Бром" (Ж/о за рах. 01 "Орендовані необоротні активи") отримання обладнання, орендованого у ТОВ "Ружик-70" на виконання зобов'язань за договорами № 113-119 від 01.07.2011 року відображено у липні 2011 року за ДТ рах. 01 "Орендовані необоротні активи" загальною сумою 4944098,34 грн.

Виводи відповідача щодо завищення вартості орендної плати та технічного стану орендованого майна в якості підстав для зменшення податкового кредиту з ПДВ , на думку суду знаходяться поза межами повноважень органів податкової служби щодо проведення документальних перевірок.

Суд дослідивши висновок експерта, а також інші надані сторонами докази дійшов до висновку про те, що договори оренди, укладені між Позивачем та ТОВ "Ружик-70" були направлені на настання дійсних наслідків, відповідне майно було дійсно передане до у володіння та користування Позивача.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

Невідповідність інвентарних номерів, нібито встановлена Відповідачем, без достатніх правових підстав та наявної компетенції, може вказувати лише на неправильне документування даних речей, але ніяким чином не впливає на дійсність правочину, оскільки дане майно дійсно наявне, було передане Позивачеві, використовується ним у власній господарській діяльності, а відтак і жодним чином не впливає на дотримання з боку Позивача норм податкового законодавства.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили наявність у позивача орендованого майна, та підписання актів приймання передачи. Вказане також підтверджується їх письмовими поясненнями (т.3 а.с.125), та Розпорядженням від 01.07.2011 № 3/1 «Про використання орендованого обладнання у виробничій діяльності» (т.3.а.с.118).

Щодо пояснень, наданих працівникам податкової міліції працівниками позивача, суд критично ставиться до їх змісту, оскільки вони були надані поза межами перевірки, поза будь-якою кримінальною справою та вироком суду.

Також в Акті перевірки були встановлені порушення податкового законодавства з боку Позивача по взаємовідносинах між Позивачем та ТОВ "Ауріт".

Матеріалами справи підтверджується, що між вищезазначеними особами були укладені: договір №358 від 01.08.2011 року, згідно з предметом даного договору Виконавець (ТОВ "Ауріт") зобов'язується по завданню Замовника (Позивач) надати останньому послуги по маркетинговому дослідженню "Оцінка перспективи подальшого використання розсолів затоки Сиваш у якості сировини бромного виробництва".

Також між тими самими сторонами був укладений договір № 359 від 01.08.2011 року, згідно з предметом даного договору Виконавець (ТОВ "Ауріт") зобов'язується по завданню Замовника (Позивач) надати останньому послуги по маркетинговому дослідженню "Воздушно- десорбційний метод отримання брому з розсолів (поглинання брому двоокисом сірки) ".

В акті зазначеної перевірки вищевказані правочини також були визначені Відповідачем як нікчемні з огляду на те, що Позивачем на надані докази використання у власній діяльності даної послуги. Також Відповідач посилався на те, що додатково на підтвердження безтоварного характеру операцій вказує, що контрагент Позивача має стан 10 - не встановлене місцезнаходження особи.

Проте відповідні висновки Відповідача не знайшли підтвердження, також були спростовані доказами, наданими з боку Позивача, зокрема Довідкою про взаємозв'язок з господарською діяльністю ПАТ "Бром" маркетингових досліджень, здійснених ТОВ "Ауріт" (т.1 а.с.163-164), звіт про проведення маркетингових досліджень до договору №358 від 01.08.2011 року (т.2 а.с.5-21), звіт про проведення маркетингових досліджень до договору №359 від 01.08.2011 року (т.2 а.с.22-38), протоколами технічних нарад від 11.06.2011 року (т.2 а.с.108), від 04.10.2011 року (т.2 а.с.109).

Отже виходячи з наведеного вище судом було встановлено, що Відповідач безпідставно зробив висновок про те, що відповідні маркетингові послуги не були використані у власній господарській діяльності. Крім того суд не приймає до уваги доводи Відповідача про відсутність за місцезнаходження ТОВ "Ауріт", оскільки на момент укладення договору та виконання відповідних послуг дане підприємство було зареєстроване у встановленому порядкові також і у якості платника ПДВ.

Суд також додатково зазначає, що з матеріалів акту перевірки вбачається, що Відповідач на підставі того, що контрагенти Позивача, зокрема ТОВ "Катар", ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Зев"", ПП "Техноснаб", мають непідтверджені дані щодо місцезнаходження особи (стан 10) робить висновок про те, що податкові накладні, виписані та передані ПАТ "Бром" не мають юридичної сили, а відтак і не можуть бути підставою для зменшення суми податкового зобов'язання .

Суд критично ставиться до даних висновків, оскільки Відповідачем не доведено, причинно-наслідкового зв'язку між чинністю правочинів, укладених Позивачем та його контрагентами, а також неперебуванням останніх за місцезнаходженням.

Крім того аналогічної думки придержується Європейський суд з прав людини, зазначаючи у рішенні від 22.01.2009 року по справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що компанія-заявник (покупець) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом з пенею (п.71 рішення).

Європейський суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника (покупця), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "ІНТЕРСПЛАВ проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007 року зазначає, що платник податків, який добросовісно придбав товар у особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, коли здійснював реальну господарську операцію і не знав про дефекти правового статусу свого контрагента. Крім того, у цьому ж рішенні суд зазначає, що можливість притягнути до відповідальності покупця може виникнути лише у разі обізнаності покупця, проте також зазначає, що отримання таких відомостей покупцем є можливим тільки у разі наявності у покупця відповідної компетенції (п. 37, 38 рішення).

У відповідності п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів.

Пунктом 201.4 ст.201 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

П. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку встановлює первинні документи. Згідно п. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Під час проведення вищезазначеної перевірки Відповідачем було встановлено порушення п. 201.10.сит. 210 Податкового кодексу України від 02.12.2013 року № 2755-IV (з подальшими змінами та доповненнями).

Відповідачем був зроблений даний висновок на підставі наступного.

ПАТ "Бром" було включено до складу податкового кредиту суму 83,74 грн. відповідне порушення полягало у тому, що постачальником Позивача ТОВ "Демі-Збут" не було надано податкову накладну за операціями на загальну суму - 418,72 грн. без ПДВ та ПДВ на суму 83,74 грн.

З матеріалів справи, а також Акту перевірки (т.1 а.с. 26-37) вбачається, що Позивачем у порядку, передбаченому ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2013 року № 2755-IV (з подальшими змінами та доповненнями) була подана заява про відмову постачальника надати податкову накладну.

Проте у порушення вищезазначеного порядку разом із відповідною заявою Позивачем не було надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Крім того жодним іншим доказом не підтверджується дотримання з боку Позивача вищевказаних вимог щодо надання відповідних розрахункових документів.

Суд критично ставиться до доводів Позивача про те, що оскільки розрахунки проводилися у електронному виді надати такі документи не виявилося можливим та не приймає їх, як такі, що підтверджують наявність протиправних дій з боку відповідача.

Також судом не приймається доводи про те, що Позивач діяв законно оскільки про недоліки заяви його не було проінформовано.

Отже з урахуванням положень ст. 210 Податкового кодексу України від 02.12.2013 року № 2755-IV (з подальшими змінами та доповненнями) слід зазначити, що дійсно Позивачем безпідставно був завищений податковий кредит у сумі 83,74 грн. у періоді серпень 2011 року.

Враховую викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору, суд вважає за можливим стягнути на користь Позивача з Державного бюджету України 19 097,00 грн. судових витрат, сплата яких підтверджена відповідним платіжними дорученнями № 2090 від 03.07.2012 року (т.1 а.с.2), № 2102 від 25.09.2012 року ( т.4 а.с.7) .

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 15.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. ст.160, 163 КАС України повний текст постанови виготовлено 22.07.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби України від 20.04.2012 р. № 0000332304, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 909,00 грн. за період 9міс.2011 року.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби України від 20.04.12 р. № 0000302304 у частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1316051,26 грн.

4. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Бром" (м.Красноперекопськ, вул.Північна, 1. Ідентифікаційний код 05444552) шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС 19 097,00 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.