Постанова

від 15.07.2013 по справі 922/880/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Справа № 922/880/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Тоцька К.М., дор. від 17.01.2013 р.

третьої особи - Шкурупій Ю.О., дор. від 03.01.2013 р.

1-го відповідача - Хорошевська Т.В. - арбітражний керуючий

2-го відповідача - Зайцев О.О., дор. № 2 від 07.03.2013 р.

третьої особи - Оршанський Ю.Р. - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1511Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 24 квітня 2013 року по справі №922/880/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Лісові озера», с. Бабаї

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Вовчанське лісове господарство», м. Вовчанськ

до 1. Приватного підприємства «Монтаж-Електро», смт. Старий Салтів

2. Старосалтівської селищної ради, смт. Старий Салтів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Оршанський Юрій Романович, м. Харків

про визнання недійсним рішення та договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 квітня 2013 року по справі №922/880/13-г (головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Светлічний Ю.В., суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного суду зі скаргою та доповненням до неї, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі та третя особа, ДП «Вовчанське лісове господарство», у відзивах на апеляційну скаргу підтримують її у повному обсязі, просять скасувати рішення від 24.04.2013 р.

Третя особа, ФОП Оршанський Юрій Романович, вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

До початку судового засідання ФОП Оршанський Ю.Р. звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі, з посиланням на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 р. у справі № 5023/6412/11 відмовлено у задоволенні позову прокурора Вовчанського району Харківської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Приватного підприємства «Монтаж-Електро» та Старосалтівської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.12.1999 р. та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Лісові озера» до Приватного підприємства «Монтаж-Електро» та Старосалтівської сільської ради про розірвання укладеного між Старосалтівською сільською радою та приватним підприємством «Монтаж-Електро» договору оренди земельної ділянки від 15.12.1999 р. та про зобов'язання Старосалтівської сільської ради укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Лісові озера» договір оренди земельної ділянки загальною площею 43 га, яка розташована на території 81 кварталу Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанський лісгосп» строком на 49 років.

Колегія суддів розглянула вказану заяву та дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору; що преюдиціальне значення, у розумінні приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається, тобто має місце тотожність суб'єктного складу спору. Проте, суб'єктний склад спору у обох справах, є різним, оскільки ФОП Оршанський Ю.Р. не був стороною у справі № 5023/6412/11.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.1995 р. між Харківським підприємством «Монтаж-електро», Підприємство, та Державним мисливським господарством «Печеніги» Державного лісогосподарського об'єднання «Харківліс», Мисливське господарство, було укладено договір про спільну діяльність у справі відновлення та збагачення фауни та флори в районі Печенізького водосховища (т. 2, а.с. 92-93).

У подальшому за замовленням ПП «Монтаж-Електро» інститутом «Харківдіпроагроліс» було виготовлено робочий проект по облаштуванню всієї території 81 кварталу. Даний робочий проект був поданий на розгляд районної комісії, створеної згідно з розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації № 183 від 10.05.1999 р., якою був підписаний Акт обстеження земельної ділянки для організації розплідника диких тварин та птиці, затвердженим головою Вовчанської районної державної адміністрації 12.07.1999 р. (т. 2, а.с. 112).

Вказаним Актом було дано згоду на організацію Старосалтівського розплідника диких тварин та птиці загальною площею 43 га на території 81 кварталу Старосалтівського лісництва Вовчанського ДЛГ та погоджені умови договору про сумісну діяльність від 02.06.1995 р. між Харківським підприємством «Монтаж-Електро» та державним мисливським господарством «Печеніги» державного лісогосподарського об'єднання «Харківліс».

03 серпня 1999р. на підставі розгляду робочого проекту по організації Старосалтівського розплідника «Лісові озера», договору про спільну діяльність від між Харківським підприємством «Монтаж-Електро» та державним мисливським господарством «Печеніги» державного лісогосподарського об'єднання «Харківліс», а також акту обстеження районною комісією земельної ділянки для вищевказаної мети, виконавчий комітет Старосалтівської сільської ради прийняв рішення № 110 про надання згоди на організацію Старосалтівського розплідника «Лісові озера» на території 81 кварталу Старосалтівського лісництва Вовчанського ДЛГ, загальною площею 43,0 га та про надання підприємству «Монтаж-електро» в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку розміром 43,0 га без виключення її із складу державного лісового фонду Старосалтівського лісництва Вовчанського ДЛГ Держлісгоспу.

З наявної в матеріалах справи копії листа Вовчанського районного відділу земельних ресурсів Харківського обласного управління земельних ресурсів № 353 від 28.10.1999 р. вбачається, що на звернення Старосалтівської сільської ради з приводу укладення договору оренди з підприємством «Монтаж-електро» на земельну ділянку площею 43 га розплідника тварин та птиці «Лісні озера» Вовчанський районний відділ земельних ресурсів повідомляє, що згідно з п. 3 ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні державні адміністрації при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

У Вовчанському районі районна рада повноважень по відведенню та перерозподілу земель не делегувала районній райдержадміністрації і в договорі оренди орендодавцем буде виступати Старосалтівська сільська рада згідно з рішенням від 03 серпня 1999 р. № 110.

Згідно із Законом України «Про плату за землю» природоохоронні підприємства звільняються від сплати земельного податку та орендної плати (т. 1, а.с. 57).

На підставі вказаного рішення 15 грудня 1999 р. між Старосалтівською сільською радою Вовчанського району Харківської області та Приватним підприємством «Монтаж-Електро» було укладено Договір оренди земельної ділянки, у відповідності до якого Старосалтівська сільська рада Вовчанського району Харківської області, орендодавець, передає, а ПП «Монтаж-Електро», орендар, набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території 81-го кварталу Старосалтівського лісництва Вовчанського держлісгоспу заг.пл.43 га для розміщення розплідника «Лісові озера», службових та соціально - побутових приміщень розплідника.

Відповідно до п. 2.2 договір оренди укладено терміном на 50 років, починаючи з дня його реєстрації.

Як зазначає позивач, ст. 77 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 р. № 2196-ХІІ, що була чинною на момент прийняття відповідного рішення та укладення оспорюваного договору, районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Таким чином, враховуючи, що спірне рішення стосувалося земельної ділянки, яка відноситься до особової категорії земель - земель державного лісового фонду, його прийняття належало до повноважень саме Вовчанської районної ради, а не Старосалтівської сільської ради, і потребувало погодження з постійним лісокористувачем - ДП "Вовчанське лісове господарство".

Проте, колегія суддів не погоджується з позицію позивача, оскільки статтею 16 Лісового кодексом України 1994 р. до компетенції селищних рад у галузі регулювання земельних відносин задекларовано їх право надання в тимчасове користування за межами селищ і сіл лісових земельних ділянок для здійснення побічних користувань. Згідно зі статтею 64 Лісового кодексу України до побічних лісових користувань належать заготівля сіна, збирання технічної сировини, лісової підстілки та очерету, що є повними ознаками додержання диких звірів та птиці, тобто основні ознаки розплідника у 81 кварталі Старосалтівського лісництва Старосалтівської сільради. При прийнятті цього рішення голова Старосалтівської селищної ради діяв у рамках своїх повноважень, оскільки до його компетенції входить передача в оренду земельної ділянки лісового фонду за межами селища для здійснення лісових користувань.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені тинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наголошується, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Матеріали справи свідчать, що TOB «База відпочинку «Лісові озера» зареєстровано як юридичну особу 04 березня 2011 р. і його права на нерухомість також виникли в 2011 році, що вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 30091857 від 26.05.2011 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що прийняття у 1999 році оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору не може порушувати права позивача, оскільки ані його самого, ані його прав, на той момент не існувало.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 квітня 2013 року по справі № 922/880/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.07.2013 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.