Постанова

від 21.07.2013 по справі 922/326/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа № 922/326/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

за участю представників:

позивача - Барчук А.В., дов. №66-01-16/594 від 29.12.2012 року,

відповідача - Зайцев С.В., дов. б/н від 17.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1348 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року у справі №922/326/13-г

за позовом Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут", м.Харків,

до Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД", м. Харків,

про виселення із нежитлових приміщень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Національний технічний університет "Харківський Політехнічний інститут" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД", відповідача, про виселення із займаних нежитлових приміщень загальною площею 653, 34 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/2, а саме: у підвалі приміщення площею 24, 6 кв. м.; на першому поверсі приміщення площею 254,04 кв. м., 195,1 кв. м., 128,0 кв. м. та 51,6 кв. м.

11.03.2013 року за через канцелярію суду від Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД" надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 9020 ) до Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут" про визнання договору оренди № 1-4 від 30.03.1992р. продовженим на один рік.

Ухвалою від 12.03.2013 року господарський суд Харківської області відмовив Науково-учбовому-виробничому впроваджувальному товариству "Новтекс ЛТД" в прийнятті зустрічного позову на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року у справі №922/326/13-г (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю.

Виселено Науково - учбово - виробниче впроваджувальне товариство "Новтекс ЛТД" з займаних нежитлових приміщень загальною площею 653, 34 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/2, а саме: у підвалі приміщення площею 24,6 кв. м.; на першому поверсі приміщення площею 254,04 кв. м., 195,1 кв. м., 128,0 кв. м. та 51,6 кв. м.

Стягнуто з Науково - учбово - виробничо впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД" на користь Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут" 1147,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив це рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що він мав домовленість з керівництвом позивача щодо продовження договору оренди, про що свідчить копія гарантійного листа відповідача № 87 від 28.12.2012 року з резолюцією ректора Національного технічного університету «Харківський Політехнічний інститут» : «Прошу вирішити».

При цьому зазначає, що оскільки позивач наголошував на тому, що наявність заборгованості є обставиною, яка буде враховуватися при вирішенні питання щодо продовження строку дії договору оренди, як це зазначено в листі № 66-01-22/99 від 24.10.2012 р., то за умови погашення заборгованості відповідача перед позивачем не буде перешкод для продовження зазначеного договору оренди або укладення нового договору оренди на новий строк, а вимога позивача про виселення відповідача з орендованих приміщень не матиме правових підстав. Однак, місцевий господарський суд не взяв вказаної обставини до уваги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.05.2013 року на 10:30 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.) розгляд справи було відкладено на 20.06.2013 року на 11:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через участь його представника Єсипенко К.І. у судовому засіданні Дзержинського районного суду м. Харкова по цивільній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 18.07.2013 року на 10:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через те, що його інтереси представляє інший представник, якому необхідно ознайомитись із матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 20.06.2013 року та 18.07.2013 рок проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що твердження відповідача щодо відсутності підстав для відмови у продовженні договору оренди спростовуються матеріалами справи: наявністю заборгованості, що встановлено рішеннями господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року у справі № 5023/5340/12 та від 28 лютого 2013 року у справі № 922/327/13-г, по яким вже здійснюється виконавче провадження.

Також вказує на те, що у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди 31.12.2012 року, відповідача в порядку статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» листом 08.01.2013 року вих. № 66-01-16/1 було повідомлено у ненаданні згоди на пролонгацію договору оренди нежитлового приміщення. крім того, як вказує позивач, в даному листі вказано про необхідність відповідача звільнити займане приміщення. А тому, на думку позивача, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач має звільнити спірні приміщення та передати їх позивачеві.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 30 березня 1992 року між Харківським політехнічним інститутом ім. В.І. Леніна (на даний момент- Національний технічний університет "Харківський Політехнічний інститут") орендодавцем, та Науково - учбово - виробничим товариством "Новтекс ЛТД", орендарем, було укладено договір оренди із правом викупу № 1-4 (далі договір оренди), відповідно до пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/2, а саме: приміщення першого поверху будівлі площею 750 кв. м. та площі підвального приміщення площею 210 кв. м.

Строк дії договору визначено: 15 років з моменту його підписання.

Також матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку із змінами у законодавстві, 01 січня 1998 року між сторонами була підписана додаткова угода до договору оренди, відповідно до якої із назви договору оренди були виключені слова "із правом викупу". Пункт 1 договору було викладено у новій редакції, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться у будівлі за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/2 площею 856,3 кв. м. І поверх та площею 297,6 кв. м. підвальні приміщення.

01 січня 1998 року між сторонами було підписано акт приймання - передачі нерухомого майна. Також було здійснено визначення вартості об'єкта оренди та узгоджено умови договору із Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Харківській області, що підтверджується звітом про оцінку та наказом від 07.10.1998 року № 1425 П.

Як свідчать матеріали справи, сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору оренди, зокрема, і щодо строку дії договору оренди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року (справа № 5023/428/12) визнано договір оренди від 30.03.1992 року, укладений між сторонами, продовженим на 1 рік до 31.12.2012 року.

На виконання зазначеного судового рішення додатковими угодами від 17.04.2012 року та 13 серпня 2012 року строк дії договору продовжувався відповідно до 30 квітня 2012 року та 31.12.2012 року.

Позивач листами від 30.11.2012р. № 66-01-22/112 та від 18.12.2012р. № 66-01-22/115 повідомив відповідача про те, що строк дії договіру спливає 31.12.2012 року, і орендодавець не має наміру продовжувати орендні відносини, у зв"язку з чим просив вирішити питання щодо своєчасного звільнення орендованих приміщень та підписання акту прийому-передачі майна.

Також, 08.01.2013 року позивач направив відповідачу листа № 66-01-16/1, у якому заявив про бажання припинити відносини оренди, та наполягав на звільненні орендованих приміщень та підписанні акту прийому-передачі майна. Окрім того, в цьому листі відповідача було попереджено, що у випадку невиконання зобов"язання щодо повернення предмету оренди, питання щодо виселення буде вирішуватися у судовому порядку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в обгрунтування позову посилається на те, що в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач об"єкт оренди не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про виселення.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення статей 759, 763, 785 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України, частини 2 статті 26, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки строк дії договору оренди сплинув 31.12.2012 року, та, беручи до уваги відмову позивача від продовження строку його дії, позовні вимоги про виселення відповідача з займаних нежитлових приміщень загальною площею 653, 34 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/2, а саме: у підвалі приміщення площею 24,6 кв. м.; на першому поверсі приміщення площею 254,04 кв. м., 195,1 кв. м., 128,0 кв. м. та 51,6 кв. м. є обгрунтованими, належним чином підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, позивач листом від 24.10.2012 року №66-01-22/199 (том І, а.с. 107) попередив відповідача про те, що строк дії договору оренди закінчується 31.12.2012 року, а також повідомив, що наявність у відповідача заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та відшкодуванню земельного податку є обставиною, яка буде враховуватися при вирішенні питання щодо продовження строку дії договору оренди.

Листом від 30.11.2012 року № 66-01-22/112 року позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди спливає 31.12.2012 року та що у зв"язку із порушенням останнім умов договору орендодавець не має наміру продовжувати відносини оренди і відповідач має повернути об"єкт оренди позивачеві на умовах, зазначених у договорі (том І, а.с. 69).

Також, у листі від 18.12.2012 року № 66-01-22/115 позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди спливає 31.12.2012 року та що у зв"язку із систематичними порушеннями відповідачем умов договору орендодавець не має наміру продовжувати орендні відносини, у зв"язку з чим відповідач на підставі статті 785 Цивільного кодексу України має негайно повернути наймодавцеві об"єкт оренди у стані, в якому він був одержаний (том І, а.с. 70).

У відповідь на вказані листи відповідач листом №87 від 28.12.2012 року просив позивача продовжити дію договору оренди на один рік до 31.12.2013 року та зазначив, що у випадку пролонгації договора він гарантує сплату заборгованості у повному обсязі на протязі трьох днів після його підписання, а також, що відповідач готовий зменшити кількість орендованих приміщень на 200 кв.м та передати їх позивачеві (том І, а.с. 106).

Крім того, листом №66-01-16/1 від 08.01.2013 року позивач повідомив відповідача про те, що строк договору оренди сплинув 31.12.2012 року, у зв"язку з чим на підставі частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України має негайно повернути наймодавцеві об"єкт оренди, а у разі невиконання вказаного зобов"язання, питання щодо виселення буде вирішуватися в судовому порядку (том І, а.с. 107).

Після отримання листів з попередженням про припинення орендних відносин і звернень до керівництва Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут" щодо про продовження договору оренди, Науково-учбово-виробниче впроваджувальне товариство «Новтекс ЛТД» отримало у відповідь листа № 87 від 28.12.2012 року з резолюцією ректора Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут": "Прошу вирішити" (том І, а.с. 106).

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено;викупу (приватизації) об'єкта оренди;ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно із статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Крім того, відповідно до пункту 7 договору оренди №1-4 від 30.03.1992 року зміна умов договору, його розірвання та припинення можливе тільки за взаємною згодою сторін.

Також, відповідно до додаткової угоди від 01.01.1998 року до договору оренди пункти 9.2, 9.3, 9.5 договора оренди викладено в наступній редакції (том І, а.с. 17-20):

"9.2. Зміни та доповнення, які вносяться, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

9.3. У випадку відсутності заяви однієї із сторін на припинення договору або зміну договору після закінчення його терміну на протязі одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

9.5. Дія договору оренди припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який він укладений;

- загибелі об"єкта оренди;

- дострокового розірвання договора оренди за згодою сторін або судових органів;

- банкрутства орендаря."

Окрім цього, згідно з додатковою угодою від 01.09.2004 року до договору оренди п"ятий абзац пункту 13 договору оренди викладено в наступній редакції : "Дія договору оренди припиняється внаслідок:

- загибелі речі; -

- за рішенням господарського суду;

- банкрутства орендаря (том І, а.с. 35-36).

Отже, виходячи із зазначених вище положень норм чинного законодавства України та умов договору оренди та додаткових угод до нього, а також, беручи до уваги зміст зазначеної вище переписки між позивачем та відповідачем, між сторонами так і не було досягнуто згоди ані щодо зміни, ані щодо припинення або розірвання договору оренди №1-4 від 30.03.1992 року.

При цьому, отриманий відповідачем від позивача останній лист вказаної переписки за № 87 від 28.12.2012 року з резолюцією ректора Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут": "Прошу вирішити", на думку колегії суддів, свідчить про те, що остаточне вирішення питання щодо припинення або зміни договору оренди так сторонами між собою узгоджено не було.

Вказаний лист також не може вважатися і заявою орендодавця про непродовження орендних відносин в розумінні статті 9.3 договору оренди з урахуванням додаткових угод до нього, в яких зазначено про необхідність досягнення сторонами згоди щодо зміни або припинення договору оренди та статті 188 Господарського кодексу України.

До того ж, зазначений договір не було розірвано або визнано недійсним в судовому порядку, і інші підстави для припинення вказаного договору, встановлені договором оренди з урахуванням додаткових угод до нього, не настали, у зв"язку з чим підстав вважати договір таким, що припинив свою дію, немає, тобто на даний час зазначений договір є діючим.

А тому, на думку колегії суддів, позовні вимоги у даній справі про виселення відповідача з орендованого приміщення, договір оренди якого не припинив свою дію, є передчасними.

Окрім цього, як зазначалося вище, позивач у позовній заяві в обгрунтування позову посилався на закінчення дії договору як на єдину підставу припинення договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення, посилаючись на статтю 785 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, у разі припинення договору найму.

Проте, як вже зазначалося вище, договір оренди свою дію не припинив, тобто на даний час є діючим, що виключає зобов"язання відповідача щодо повернення орендованих приміщень.

При цьому, підстави та предмет позову позивач в порядку статті 22 ГПК України не змінював, а тому посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на порушення відповідачем обов"язку щодо сплати орендної плати, комунальних платежів та відшкодування земельного податку є необгрунтованими, оскільки такі підстави для розірвання або припинення строку дії договору оренди у позові зазначено не було, що також не було і предметом розгляду у суді першої інстанції у даній справі.

Вимоги щодо сплати відповідачем цих платежів вже були предметом розгляду у справі № 5023/5340/12 та справі № 922/327/13-г, по яким винесені судові рішення та здійснюється виконавче провадження.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні також посилався на положення статей 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

банкрутства орендаря;

загибелі об'єкта оренди;

ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Однак, зазначені вище обставини виключають також застосування положень статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 27 цього Закону, яка кореспондується із положеннями статті 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року у справі №922/326/13-г скасувати.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.