Постанова

від 23.07.2013 по справі 5008/1279/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 5008/1279/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Коваленка В.С., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства резерву України на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 у справі господарського суду№ 5008/1279/2011 Закарпатської області за заявоюДержавного агентства резерву України доВідкритого акціонерного товариства "Берточ" про банкрутство, ліквідаторарбітражний керуючий Градюк О.І., за участю представників сторін:

Державного агентства резерву України - Михайлюк А.З. (дов. від 03.04.2013),

встановив:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.04.2013 (суддя Карпинець В.І.) заяву Державного агентства резерву України про визнання кредиторських вимог у сумі 1 630 597,24 грн. задоволено частково. Визнано Державне агентства резерву України кредитором Відкритого акціонерного товариства "Берточ" з вимогами у сумі 490 951,42 грн. В іншій частині заявлених кредиторських вимог відмовлено

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гриців В.М., Гнатюк Г.М.) ухвалу господарського суду Закарпатської області від 17.04.2013 скасовано в частині відмови в задоволенні кредиторських вимог щодо штрафних санкцій. Постановлено нове рішення в цій частині. Визнано Державне агентство резерву України кредитором Відкритого акціонерного товариства "Берточ" з вимогами в сумі 490 951,42 грн. штрафу. В іншій частині ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.04.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державне агентство резерву України просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог в сумі 433426,64 грн. пені, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Державного агентства резерву України в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення та невірне застосування ст.ст. 4-2, 32, 33, 34, 35, 43 ГПК України, ст.ст. 161, 162, 525, 526, 623, 936, 942, 951 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 14, 18 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.09.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Берточ". Оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ " Берточ" опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" від 08.01.2011 № 207.

Державне агентство резерву України звернулося до суду з заявою про визнання його кредитором на суму 1630597,24 грн. З них 706219,18 грн. - основний борг, 490951,42 грн. - 100% штрафу, 433426,64 грн. - пеня.

В ст. 15 Закону закріплено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Виходячи зі змісту статей 14, 15 Закону кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою з грошовими вимогами про визнання кредитором боржника самостійно визначає розмір кредиторських вимог, а також надає документи, в підтвердження вказаних вимог .

Тобто, обов'язок надання правового аналізу обґрунтованості чи безпідставності подання грошових вимог кредиторів до боржника, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що з Акту від 27.04.2007 "Про результати планової перевірки з питань наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку, звітності, та руху матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ „Берточ", код ЄДРПОУ 14312950, за період з 06.11.2001р. по 27.04.2007р." вбачається, що перевіркою встановлено, що фактична наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, становить різницю у вимірних одиницях, які зазначено у таблиці 2 по розділу 4 „Якісне та кількісне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву" та що дана різниця виникла в результаті крадіжки.

Матеріальні цінності мобілізаційного резерву, щодо яких встановлено не забезпечення збереження, відповідно до Акту перевірки від 27.04.2007 також зазначено у відповідних вимірних одиницях у наведеній таблиці у поданій заяві від 08.12.2011. Ліквідатором боржника не заперечується вищезазначена обставина відсутності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у відповідних вимірних одиницях, зазначених, як у таблиці 2 по розділу 4 Акту від 27.04.2007р., так і в наведеній таблиці у поданій заявником заяві від 08.12.2011р. та їх вибуття в результаті крадіжки.

У статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" наведено поняття відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

В ст. 12 Закону закріплено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи дійшли встановили, що факт відсутності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у відповідних вимірних одиницях, встановлений Актом перевірки від 27.04.2007р., що також відображено у таблиці 2 розділу 4 даного Акту перевірки.

Ринкові ціни вартості відсутніх матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву, станом на 27.04.2007р. зазначені у службовій записці №0.62/93 від 24.11.2011р.та загальна їх вартість з ПДВ на 27.04.2007р. становить 490 951,42грн., що зазначено у таблиці поданої заяви від 08.12.2011р. (а. с. 46).

За таких обставин, враховуючи вимоги ч.2 п.10 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнали, що оскільки такі матеріальні цінності мобілізаційного резерву відсутні, то боржником, як зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, у зв'язку з їх не збереженням у кількості зазначеній в Акті перевірки від 27.04.2007р. та у таблиці поданої заяви від 08.12.2011р., підлягає відшкодуванню Державному агентству резерву України їх ринкова вартість на день виявлення факту відсутності та яка становить суму 490 951,42грн., оскільки відповідно до вимог ч.2 п.10 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв", підлягає відшкодуванню їх ринкова вартість на день виявлення факту відсутності, а не на день звернення із заявою до суду.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог Державного агентства резерву України в частині штрафу за незабезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, правомірно зазначив, що вказана вимога кредитора є обґрунтованою та відповідає вимогам Закону України "Про державний матеріальний резерв", а тому визнав кредиторські вимоги Державного агентства резерву України у сумі 490951,42 грн. штрафу.

При цьому, судами як першої, так й апеляційної інстанцій було відмовлено у визнання кредиторських вимог Державного агентства резерву України в сумі 433426,64 грн. пені.

Місцевий господарський суд виходив з того, що вибуття матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відбулося внаслідок випадку (зазначено в акті перевірки від 27.04.2007), та з урахуванням факту порушення Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області кримінальних справ поданому факту, а тому боржник не повинен нести відповідальність.

Апеляційний господарський суд в постанові вказав також на невірне розрахування кредитором суми пені, оскільки згідно вимог Закону пеня розраховується з вартості відсутнього їх обсягу (цінностей) за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. В даному випадку, після порушення провадження у справі щодо боржника-зберігача матеріальних цінностей державного резерву, останній не має можливості повернути матеріальні цінності, отже відсутній момент повернення матеріальних цінностей. Тому здійснити розрахунок пені неможливо.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо кредиторських вимог Державного агентства резерву України в сумі 433426,64 грн. пені. Як вбачається з тексту оскаржуваних ухвали та постанови господарських судів, суди фактично ухилилися, в порушення вимог ст.ст.4-2 ,4-7, ст. 43, 84 ГПК України, від надання правового аналізу та докладного розгляду по суті грошових вимог Державного агентства резерву України до боржника, зокрема пені за незабезпечення збереження матеріальних цінностей, які не були включені розпорядником майна до реєстру та були предметом розгляду у судовому засіданні.

Частиною 4 ст. 11 вищенаведеного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі, самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 57-96-ВР доручено Держкомрезерву України та його територіальним органам здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться (далі - відповідальні зберігачі).

Перевірка проводиться уповноваженими представниками Держкомрезерву України або його територіальних органів за участю працівників відповідального зберігача.

За результатами перевірок складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.

У разі відмови цих посадових осіб від підписання акта перевірки на ньому уповноваженим представником Держкомрезерву України або його територіальних органів робиться відповідний запис.

За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 N 532 "Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" зберігач зобов'язаний: вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду; відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження.

Таким чином, визнавши встановленим факт незабезпечення боржником збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнувши з боржника їх ринкову вартість у сумі 490951,42грн., а також штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (за незабезпечення їх збереження), суди дійшли суперечливого висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог у частині пені, зазначивши про відсутність встановлення факту неналежного виконання саме боржником зобов'язання по збереженню матеріальних цінностей.

Тобто, суди попередніх інстанцій не надали докладний правовий аналіз вимог Державного агентства резерву України, виходячи з приписів ст. ст. 8, 11, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", вимог п. 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996року № 57-96 ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)", у тому числі судами не наданий аналіз , чи охоплюється вказана правова ситуація нормами, що регулюють поняття "незабезпечення збереження матеріальних цінностей".

Твердження суду першої інстанції про те, що вибуття матеріальних цінностей відбулося внаслідок випадку з посилання на факт порушення кримінальної справи, що є підставою для звільнення боржника від відповідальності у вигляді стягнення пені, колегією суддів відхиляються, оскільки вимог ст. 35 ГПК України обов'язковим для господарського суду є лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог ст.ст. 14, 15 спеціального Закону, обов'язок надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, а також обов'язок встановлення підстав, розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині кредиторських вимог Держкомрезерву України в сумі 433426,64 грн. пені не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню в цій частині, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, надати правовий аналіз змісту, періодам, з урахуванням дати виникнення порушеного зобов'язання та звернення з відповідною заявою, а також, правовим підставам виникнення вказаних грошових вимог у вигляді санкцій, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.05.2013 у справі № 5008/1279/2011 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державного агентства резерву України в сумі 433426,64 грн. пені скасувати. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Коваленко В.М.

Хандурін М.І.