Постанова

від 26.07.2013 по справі 5023/4353/11     

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа № 5023/4353/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Кравець Т.В. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача - представник Старченко Е.М. за довіреністю № 02-15/1-885 від 21.11.2012 року,

відповідача- представник Хомякова А.Л. за довіреністю від 28.11.2012 року,

треті особи - не з*явилися,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків, (вх. 3758Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 року у справі №5023/4353/11,

за позовом -Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків,

до Приватного АТ «Конструкторсько - технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва», м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору з боку відповідача: 1. ЗАТ «Земська страхова компанія», м. Кремінна,

2. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, м. Харків,

про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2011 року Публічне акціонере товариство «Земельний банк» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення на предмет застави за договором застави від 15.08.2005 року № 59-05/3, а саме: систему селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічну установку SLА-500, вартістю 5 550 283,00 грн., що належить ЗАТ «Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва»; встановлення способу реалізації указаного предмета застави шляхом проведення публічних торгів на підставі рішення суду за початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі висновку суб*єкта оціночної діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року прийнято позовну заяву до провадження, порушено провадження у справі, призначено до розгляду у судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2012 року (суддя Прохоров С.А.) поновлено провадження у справі № 5023/4353/11 (ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2011 року було зупинено провадження у справі); відмовлено у задоволенні позову.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Земельний банк», з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2012 року у справі № 5023/4353/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 року рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 року у справі №5023/4353/11 скасовано. Позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави за договором № 59-05/3 від 15.08.2005 року - систему селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічну установку SLА-500, вартістю 5 550 283,00 грн., що належить ЗАТ «Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва» в рахунок погашення суми боргу 8 903 449,65 грн., в тому числі: 7 869 847,30 грн. основного боргу, 983 192,05 грн. процентів, 50410,30 грн. пені за невиконання зобов'язань за договором № 59-05/К про надання кредитної лінії від 01.08.2005 р., виконання якого забезпечено договором застави № 59-05/3 від 15 серпня 2005 року.

Встановлено спосіб реалізації предмета застави за договором застави № 59-05/3 від 15.08.2005 р. шляхом проведення публічних торгів на підставі рішення суду за початковою ціною, розмір якої підлягає визначенню на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності.

Стягнуто з ЗАТ «Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва» на користь ПАТ «Земельний банк» 25 500,00грн. державного мита за подання позовної заяви, 236,00 грн. судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 32 140,29 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2012 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 року у справі №5023/4353/11 скасовано. Справу № 5023/4353/11 направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При цьому, скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду , Вищий господарський суд України зазначив, що? звертаючи стягнення на предмет застави, встановивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів, суд апеляційної інстанції не врахував приписів статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження. Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України для роз*яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, суд може призначити судову експертизу.

Відповідно до приписів статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року розгляд справи призначено на 12.12.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року призначено по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Провадження у справі зупинено.

04.02.2013 року до Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло клопотання ( вих. № 2/72 екс. від 14.01.2013 р.) , в якому останній просив для проведення судово -товарознавчої експертизи надати технічну документацію на досліджувані об*єкти та залучити фахівців.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 13.03.2013р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року з метою надання сторонам можливості ознайомитись з клопотанням експертів та надання обґрунтованих відзивів на нього, а також залучення до участі у справі експертів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для надання пояснень щодо заявленого клопотання відкладено розгляд справи на 01.04.2013 року.

25.03.2013 року від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про неможливість надання висновку комісійної судової товарознавчої експертизи № 12557 з господарського спору за даною справою, оскільки клопотання інституту експертиз (вих. № 2/72 екс. від 14.01.2013 р.) , в якому він просив для проведення судово -товарознавчої експертизи надати технічну документацію на досліджувані об*єкти та залучити фахівців, не задоволено у місячний термін. Своє повідомлення інститут експертиз мотивує п.п.2.1.3, 4,9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, якими передбачено, що у разі недотримання клопотання у місячний термін, буде складено повідомлення про неможливість надання висновку.

29.03.2013 року від позивача до апеляційного суду надійшли письмові пояснення, в яких останній вважає, що оскільки експертна установа не в змозі надати експертний висновок, тому просить розглянути справу без наявності такого, тому що оцінка спірного майна обов'язково проводиться органом виконання судових рішень при його реалізації.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року розгляд справи відкладено на 10.04.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року призначено по справі № 5023/4353/11 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Провадження у справі зупинено.

19.06.2013 року до апеляційного суду надійшов висновок комісійної судової товарознавчої експертизи № 3578 від 11.06.2013 року по даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року поновлено провадження у справі № 5023/4353/11. Розгляд справи призначено на 08.07.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року розгляд даної справи відкладено на 15.07.2013 року.

У судовому засіданні 15.07.2013 року експерти надали пояснення, що провести експертизу на предмет ринкової вартості системи селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічної установки SLА-500 не надається можливим, оскільки в торгівельній мережі на території України аналогічний асортимент спірного обладнання відсутній; інформація по ціновим пропозиціям на досліджуване технологічне обладнання в інформаційній базі не встановлена. Направляти запити до іноземних підприємств експерти не мають матеріальної можливості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року розгляд справи відкладено на 24.07.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 з урахуванням приписів статті 111-12 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач ( апелянт) свої доводи обґрунтовує тим, що у відповідності до вимог статей 589, 590 Цивільного кодексу України, Законів України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та згідно положень кредитного договору 59-05/К від 01 серпня 2005 року та договору застави № 59-05/3 від 15 серпня 2005 року, укладених між позивачем та відповідачем, позивач є заставодержателем. Позивачем були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна спірна застава та відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Згідно даних реєстру ПАТ "Земельний банк" є єдиним обтяжувачем щодо спірного майна.

Про виникнення у інших осіб права застави на спірне майно, що знаходиться в заставі у позивача з 2005 року, позивача ніхто не повідомляв.

На думку позивача, оскільки Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлений пріоритет зареєстрованих обтяжень в черговості їх реєстрації, а статтею 87 Податкового кодексу України заборонено обтяження спірного заставного майна податковим органом, то є протизаконним включення спірного рухомого майна до акту опису податкового органу.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що виконав обов'язки, які передбачені чинним законодавством, при ініціації звернення стягнення на предмет застави.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2012 року у справі №5023/4353/11 - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування процентів по кредиту після дати відкликання у нього банківської ліцензії, що є порушенням статей 2, 19 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Вважає, що позивачем при нарахуванні пені порушені норми статей 230, 232 Господарського кодексу України. Заперечує проти того, що позивачем виконані всі обов'язки відповідно до чинного законодавства для ініціації звернення стягнення на предмет застави.

На його думку, в порушення вимог статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" позивач повинен був повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлене зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказує, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 31729247 від 09 червня 2011 року, 16 травня 2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було зареєстровано обтяження рухомого майна ПРАТ "ВЕРИФІКАЦІЙНІ МОДЕЛІ", отже на момент звернення ПАТ "Земельний банк" з позовом по даній справі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова мала статус обтяжувача, однак позивачем не було надано до суду доказів повідомлення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про початок судового провадження.

Треті особи відзив на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Харківським апеляційним господарським судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що учасники процесу належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, доказів про поважність причин неявки у судове засідання не надали та з урахуванням строку розгляду, встановленого частиною третьою статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутності третіх осіб, за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, 01 серпня 2005 року Харківський акціонерній комерційний Земельний банк, правонаступником якого є ПАТ "Земельний банк" і, Закрите акціонерне товариство "Земська страхова компанія"(позичальник) уклали кредитний договір № 59-05/К про надання кредитної лінії (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 1.1. цього договору ПАТ "Земельний банк" (позивач) надає ЗАТ "Земська страхова компанія" (третя особа) поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 1 000 000,00 доларів США на поповнення оборотних коштів строком до 14 березня 2006 року.

За користування позиченими коштами позичальник зобов'язується сплачувати відсотки у розмірі 10% річних (пункт 1.2 договору).

Терміни повернення кредиту змінювалися додатковими угодами № 3 від 14 березня 2006 р., №4 від 13 березня 2007р., № 5 від 12 березня 2008р., № 6 від 12 березня 2009р., № 7 від 12 квітня 2009р., №13 від 12 квітня 2010р. (т. 1 а.с. 15-19, 25).

Додатковою угодою № 8 від 17 липня 2009 року кредитну лінію змінено на мультивалютну з можливістю отримання третьою особою траншів як в доларах США, так і в євро(т. 1 а.с.20).

Додатковою угодою № 13 від 12 квітня 2010 року внесено зміни до договору №59-05/К про надання кредитної лінії від 01.08.2005р. та визначено, що ПАТ „Земельний банк" надає ЗАТ „Земська страхова компанія" поновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 700 000,00 євро на поповнення обігових коштів строком до 11 квітня 2011 року включно з можливістю отримання окремих кредитів (траншів) у доларах США та євро.

У пункті 6.1 договору № 59/-5/К від 01 серпня 2005 року визначений строк його дії - з моменту надання кредиту до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.2.3 договору № 59-05/К від 01 серпня 2005 року позичальник - ЗАТ „Земська страхова компанія", зобов'язався щомісячно, з 21 числа до останнього робочого дня місяця включно, а також в день повернення заборгованості за кредитом оплатити нараховані проценти у повній сумі на рахунок № 206810593804 у валюті кредиту.

ПАТ „Земельний банк" має право стягувати з позичальника - ЗАТ „Земська страхова компанія", при порушенні строків повернення кредиту та несплати процентів за його користування в строки вказані у п.1.1, п.3.2.3 даного договору, пеню за кожен день прострочки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період несвоєчасного виконання зобов'язань по даному договору, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки та три проценти річних з простроченої суми (підпункту „а" пункту 4.1.8 договору №59-05/К від 01 серпня 2005р.)

Пунктом 3 додаткової угоди №13 від 12 квітня 2010р. до договору № 59-05/К про від 01 серпня 2005 року встановлено графік погашення заборгованості по кредиту та передбачено наступні строки погашення: 5 000,00 євро - до 31 березня 2011р., 695 000,00 євро - до 11 квітня 2011р.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та одностороння відмові від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та видав ЗАТ "Земська страхова компанія" кошти в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 01 від 17 липня 2009 року (т. 1 а.с.55).

На відміну від ЗАТ „Земська страхова компанія", яка неналежним чином виконувала свої зобов'язання за договором №59-05/К про надання кредитної лінії від 01.08.2005р., у зв'язку з чим його заборгованість перед ПАТ "Земельний банк" за кредитним договором становить: 700 000,00 євро - прострочена заборгованість за кредитом, 87 452,07 євро - заборгованість за процентами, 4483,85 євро - пеня за кожен день прострочки процентів по кредиту за шість місяців (згідно уточнень наданих позивачем 16.08.2011 року (т. 1 а.с. 108-109)), що в еквіваленті, виходячи з курсу НБУ, загалом становить 8 903 449,65 грн.

Заперечуючи проти нарахованих штрафних санкцій, відповідач зазначив, що сума основної заборгованості не була погашена.

Стосовно заперечень відповідача про нарахування процентів за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки чинним законодавством України не передбачено припинення кредитних зобов'язань боржника перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, зобов'язання боржника випливають з правочину (кредитного договору), який на момент розгляду справи є дійсним, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача про неправомірне нарахування процентів.

В якості забезпечення виконання ЗАТ "Земська страхова компанія" зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Земельний банк"та ЗАТ "Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва" 15 серпня 2005 року був укладений договір застави № 59-05/3 (т. 1 а.с.26-28).

Відповідно до пункту 2.1 якого предметом застави є:

- система селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage для пластмас та інших матеріалів (в тому рахунку металевий порошок) у комплекті;

- та стереолітографічна установка SLA-500.

Відповідно до п.2.3 договору застави сторони оцінюють предмет застави у сумі 5 550 283,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору застави заставодержатель - ПАТ „Земельний банк", вправі звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Застава забезпечує вимоги заставодержателя - ПАТ „Земельний банк", за основним договором в тому обсязі, які він має на момент задоволення: сума кредиту, відсотків за його користування, відшкодування збитків, заподіяних прострочкою виконання, штраф, пеню, а також відшкодування витрат по стягненню (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.6 договору застави передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється ПАТ „Земельний банк" в порядку, передбаченому Законом України „Про заставу".

В пункті 5.4 договору застави сторони домовились, що у випадку внесення змін до основного договору як то: сума кредиту, розмір відсотків за користування кредитом, термін надання кредиту тощо, цей договір зберігає свою силу без укладання додаткових угод до цього договору застави.

16 серпня 2005 року позивачем зареєстровано обтяження рухомого майна: систему селективного лазерного порошкового спікання, номер об'єкту: Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічну установку SLA-500, дата та час реєстрації 16.08.2005р. об 17:52 годині, термін дії обтяження до 15.08.2010р, підстава обтяження договір застави №59-05/З від 15.08.2005р., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 4457349 від 16 серпня 2005р. (т. 1 а.с.32).

До реєстраційних записів про зареєстроване обтяження вносились зміни 15 березня 2006 року за № 6808029 та 19 квітня 2011 року за № 31126916 (т. 1 а.с. 33-34).

За загальним правилом частини першої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами статті 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України „Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

За приписами статті 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торігв визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд в своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Відповідно до статті 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинний з 01.01.2004 року, визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно - правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна.

Згідно статті 11 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому законом.

Зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, у випадках передбачених статтею 13 вказаного закону .

Правові наслідки реєстрації обтяження рухомого майна встановлені статтею 12 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно якої взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Як убачається з матеріалів справи, 19 квітня 2011 року відомості про звернення стягнення на предмет застави були зареєстровані ПАТ "Земельний банк" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т. 1 а.с. 34).

Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором №59-05/К про надання кредитної лінії від 01.08.2005р., забезпечених заставою, відповідно до вказаних норм ПАТ "Земельний банк" набув право на задоволення своїх вимог за кредитним договором та правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд в обґрунтування своїх висновків у справі поклав постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі № 2-а-10319/11/2070 за позовом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до ПАТ "Конструкторсько-технологічне бюро верифікаціного моделювання і підготовки виробництва" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок податкової застави, якою встановлено факт податкової застави та задоволені позовні вимоги.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави звільнення від доказування, а саме:

- обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування;

- факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;

- вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені;

- рішення суд у з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору;

- факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Виходячи зі змісту вказаної норми, судовий акт на який посилається місцевий господарський суд, приймаючи спірне рішення, не є для господарських судів приюдиційним.

Частиною четвертою статті 5 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що рухоме майно може бути предметом декількох обтяжень, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло попереднє зареєстроване обтяження.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про заставу" передбачено, що наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.

Відповідно до підпункту 87.3. статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції неправомірно визнав встановленим факт, що майно, яке є предметом застави за договором застави №59-05/З від 15.08.2005р., на момент розгляду даної справи перебуває одночасно в двох заставах: в забезпечувальній заставі ПАТ „Земельний банк" та в податковій заставі ДПІ Дзержинського району м. Харкова та прийняв необґрунтоване рішення.

Як вже зазначалось вище, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 05.11.2012 року у даній справі, апеляційний суд двічи призначав судово-товарознавчу експертизу, але провести експертизу на предмет ринкової вартості системи селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічної установки SLА-500, згідно висновку комісійної судово - товарознавчої експертизи № 3578 від 11.06,2013 року не надалось можливим, оскільки, в торгівельній мережі на території України аналогічний асортимент спірного обладнання відсутній; інформація по ціновим пропозиціям на досліджуване технологічне обладнання в інформаційній базі не встановлена. Направляти запити до іноземних підприємств експерти не мають матеріальної можливості.

Враховуючи неможливість визначення вартості заставного рухомого майна станом на теперішній час, у судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні його позовних вимог у повному обсязі та просив звернути стягнення на предмет застави за договором № 59-05/3 від 15.08.2005 року системи селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічної установки SLА-500 вартістю 5 550 283,00 грн.

Відповідач заперечував проти вартості спірного обладнання у сумі 5 550 283,00 грн., посилаючись на повідомлення електронною поштою регіонального менеджера по продажам у Східній Європі ЗD System GmbH Доктора Хервіга Кнута про те, що спірне обладнання знято з виробництва, так як воно є морально застарілим. Зважаючи на зазначене, припинений випуск деталей, необхідних для його ремонту, у зв'язку з чим виконання ремонтних робіт є проблематичним. Знос вказаного обладнання на поточну дату складає 97,5 %.

Отже, визначити вартість майна за домовленістю сторін в цей час не є можливим.

З огляду на викладені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням неможливості встановлення вартості заставленого майна на даний час експертним шляхом його початкову вартість може бути визначено, як ту, що зазначено в договорі застави зі згоди сторін спору, та відповідно і в позовній заяві, тобто, у розмірі 5 550 283,00 грн. Колегія суддів вважає, що продаж майна на прилюдних торгах з початковою вартістю, яку зазначено в позові, не порушить майнових прав та інтересів відповідача, а буде в його інтересах, оскільки значно вище, ніж та, яка є згідно його пояснень.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо недодержання місцевим господарським судом норм процесуального права , а саме:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2011року у даній справі задоволено клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи, у зв'язку з чим було зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса (т. 1 а.с.114.-116).

У зв'язку з несплатою першим відповідачем рахунку вартості експертизи, Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса повернуто справу без виконання експертного дослідження (т. 1 а.с.118).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. В частині другій вказаної статті містяться вимоги щодо змісту ухвали.

Відповідно до частини 3,4 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як убачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом у порушення вказаних норм не винесено ухвалу про поновлення провадження у справі, не повідомлено учасників судового процесу про дату, час та місце наступного засідання господарського суду у даній справі, чим порушено такі принципи судового процесу, як то змагальність, гласність.

Отже, відповідно до пункту другого частини другої статті 104 Господарського процесуального кодексу є безумовні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України,стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Отже, колегія суддів вважає вимогу позивача щодо покладення судових витрат на відповідача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 року у справі № 5023/4353/11 винесене при неповному з*ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача -задоволенню.

Керуючись статтями 99,101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1,4 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2012 року у справі № 5023/4353/11 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет застави за договором № 59-05/3 від 15 серпня 2005 року - систему селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічну установку SLA-500, вартістю 5 550 283,00 грн., що належить ЗАТ "Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва" (Код ЄДРПОУ 31234913; 610072, м. Харків, пр. Леніна, 56) у рахунок погашення суми боргу 8 903 449,65 грн. в тому числі: 7 869 847,30 грн. основного боргу, 983 192,05 грн. процентів, 50410,30 грн. пені за невиконання зобов'язань за договором №59-05/К про надання кредитної лінії від 01.08.2005р., виконання якого забезпечено договором застави № 59-05/3 від 15 серпня 2005 року

Встановити спосіб реалізації предмета застави за договором застави № 59-05/3 від 15 серпня 2005 року шляхом проведення публічних торгів на підставі рішення суду за початковою ціною 5 550 283,00, розмір якої підлягає визначенню на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності.

Стягнути з ЗАТ "Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва"(код ЄДРПОУ 31234913; 610072, м. Харків, пр. Леніна, 56) на користь ПАТ "Земельний банк"(код ЄДРПОУ 19358721; 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 4) 25 500,00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 32 140,29 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

повний текст постанови складено 26.07.2013 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Т.В.Кравець

суддя В.С.Хачатрян