Рішення

від 17.12.2008 по справі 12/218пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

17.12.08 р.                                                                                                      

Справа № 12/218пн                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання

Лозовій Н.С.

за участю представників сторін

від позивача - не з'явився

від відповідача - Столяров І.В.

від третьої особи - Столяров І.В.

за доруч.

розглянув у відкритому судовому

засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 м.Чутуєв

до Товариства з додатковою

відповідальністю «Страхова Компанія «Прогрес»

м.Донецьк

за участю третіх осіб:

-          Приватного підприємства «СЕКТОР»

с.м.т.Високий Харківської області

-          ОСОБА_2 м.Чугуїв

про визнання недійсним рішення

загальних зборів учасників від 06.08.2008 року.

СУТЬ СПОРУ

ОСОБА_1 м.Чугуєв звернуся до

господарського суду з позовною заявою до Товариства з додатковою

відповідальністю «Страхова Компанія «Прогрес» м.Донецьк, за участю третіх осіб:

Приватного підприємства «СЕКТОР» с.м.т.Високий Харківської області. ОСОБА_2

М.Чугуїв про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників від

06.08.2008

В обгрунтування своїх позовних

вимог позивач посилається, шо спірне рішення прийнято всупереч чинному

законодавству. Просив суд розглянути позов без його участі. Клопотання судом

задоволено.

Відповідач проти позову

заперечував, посилаючись, що рішення прийнято згідно вимог законодавства.

Дослідивши   обставини  

справи,   вислухав   пояснення  

представників   сторін

господарський суд встановив

06.08.2008 року відбулися загальні

збори учасників товариства з додатковою відповідальністю "Страхова

компанія ;1Прогрес".

Згідно наданого до позову протоколу

№ 4, на вказаних зборах були присутні: Приватне підприємство

"Сектор", яке володіє 99.9% статутного капіталу

Фізична особа - ОСОБА_1, яка   володіє 0,05 % статутного

Фізична    особа - ОСОБА_2,  яка   

володіє 0,05 % статутного фонду Тобто на зборах було присутні всі

учасники товариства

До порядку денного було включено

розгляд наступних питань: 1 .Про обрання голови та секретаря зборів 2. Про

віднесення застрахованих збитків від страхової діяльності до витрат.

На зборах було обрано головою

зборів ОСОБА_3, секретарем ОСОБА_1.

По другому питанню зборами прийняте

наступне рішення: З урахуванням пп.5.4.6 п.5.4. ст. 5 Закону України ''Про

оподаткування прибутку підприємств7" який встановлює , що до витрат

подвійного призначення належать витрати із страхування майнових ризиків

платника податків, а в разі, якщо умови страхування передбачають виплату

страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника,

застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його

валових витрат у податковий період їх понесення, - відносити до валових витрат

від страхової діяльності такі збитки

Відображати такі збитки у рядку

04.1 ( зміна компенсації вартості страхових послуг ) податкової декларації

страховика, затвердженої Наказом ДПА України № 146 відЗІ.03.2003 року

Голосували за вказане рішення:

ОСОБА_1 - "проти" , інші - " за".

Рішення прийнято більшістю голосів.

Згідно статуту Товариства з

додаткової відповідальністю "'Страхова компанія "Прогрес" ,

зареєстрованого в новій редакції 13.08.2008 року , засновниками вказаного

товариства є:

-   

Приватне підприємство "Сектор", яке володіє 99,99 %. ОСОБА_1.,

який володіє 0,05 %, ОСОБА_2, яка володіє 0,05 %

Відповідно до ст. 65 Закону України

"Про господарські товариства" до товариства з додатковою

відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з

урахуванням особливостей цієї статті.

Згідно ст. 58 Закону України

"Про господарські товариства", яка застосовується до товариства з

додатковою відповідальністю, вищим органом товариства є збори учасників. Вони

складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути

постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час

замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших

учасників.

Учасник товариства вправі передати

свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника

товариства.

Учасники мають кількість голосів,

пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Збори учасників товариства обирають

голову товариства.

Стаття 59 Закону України «Про

господарські товариства» втеановлює, що до компетенції зборів товариства крім

питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г -ж",

"и - й" статті 41 цього Закону, відносить:

а)          встановлення розміру, форми і порядку

внесення учасниками додаткових

вкладів;

б)          вирішення питання про придбання

товариством частки учасника;

в)          виключення учасника з товариства.

г) визначення форми контролю за

діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних

контрольних органів.

З питань, зазначених у пунктах

"а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні

питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо

за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50

відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань

рішення приймається простою більшістю голосів. Стаття 60 Закону України «Про

господарські товариства»   визначає   порядок прийняття рішень зборами учасників

товариства

Збори учасників вважаються

повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що

володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Позивач простіть суд визнати

рішення, прийняте загальними зборами 06.08.2008 р недійсним. Вказана позовна

вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення загальних зборів учасників

( акціонерів) та інших органів господарських товариств с актами, оскільки ці

рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських

відносин. І мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсним

рішень загальних зборів акціонерів ( учасників) господарського товариства

можуть бути:

порушення вимог закону та ( або)

установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів

товариства

акціонер ( учасник) товариства був

позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах

рішення загальних зборів порушує

права чи законні інтереси акціонера ( учасника товариства)

Слід зазначати . що не всі

порушення законодавства , допущені під час скликання та проведення загальних

зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсним прийнятих

на них рішень

Безумовною підставою для визнання

недійсним рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є:

-          прийняття   загальними   

зборами    рішення   за  

відсутністю    кворуму   для

проведення загальних зборів чи

прийняття рішення (, ст.ст. 41-42, 59-60 Закону

України "Про господарські

товариства"

-          прийняття загальними зборами рішень з

питань, не включених до порядку

денного   загальних  

зборів   товариства   (  

ч.4   ст.   43  

Закону   України   "Про

господарські товариства"

-          прийняття   загальними  

зборами   рішень   про  

зміну   статутного   капіталу

товариства, якщо не дотримана

процедура надання акціонерам ( учасникам)

відповідної  інформації ( 

ст.ст.  40,  45  

Закону  України   "'Про  

господарські

товариства)

При вирішенні питання про

недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними

під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен

оцінити наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами

відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення

загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим

рішенням прав та законних інтересів учасника ( акціонера). Якщо за результатами

розгляду справи факту

такого порушення не встановлено, у

господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи, що позивачем не

доведено, що при прийнятті спірного рішення були порушення його права,

прийняття рішення відповідно до порядку денного та при наявності кворуму,

підстав для задоволення позову не має.

Що стосується, посилання позивача,

що прийняте рішення не відповідає чинному законодавству, то суд зазначає

наступне.

Згідно до ч.7 ст.1 Закону України

'"Про систему оподаткування" будь- які податки та збори ( обов'язкові

платежі) які запроваджуються законами України мають бути включені до цього

Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам ,

закладеним у цьому Законі.

Відповідно до п.З ч.і ст.14 Закону

України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків

належить податок на прибуток підприємств.

Стаття 3 Закону України "'Про

оподаткування прибутку підприємств" встановлює, шо об'єктом оподаткування

є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового

доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3. цього Закону на суму валових

витрат платника податку, визначених ст. 5 Закону та суму амортизаційних

відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 та 9 Закону.

Одночасно п.7.2. ст. 7 Закону

України '"Про оподаткування прибутку підприємств" в якому йдеться про

оподаткування страхової діяльності, використовується термін "оподаткований

доход від страхової діяльності"

Підпунктом 4.1.2. п.4.1. ст.4

Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено,

що валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,

отриманого ( нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній

або нематеріальній формах як на території України, континентальному шельфі,

виключній ( морській) економічній зоні, так І за її межами, зокрема, доходи від

здійснення банківських , страхових та інших операцій з надання фінансових

послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими

зобов'язаннями та вимогами.

Згідно п.п.4.1.3. п.4.1 ст,4 Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає

доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього. Закону, тобто, зокрема,

доходи віл страхових операцій

Частиною 1 ст.5 Закону України

"'Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових

послуг" право на здійснення операцій з наданням фінансових послуг

надається лише фінансовим установам, а також , якщо це прямо передбачено

законом . фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності. Таким чинєїм.

доходи від надання страхових послуг Законом віднесено до валового доходу

платника податків - фінансової установи, яка надає такі послуги, а не особи яка

отримує страхові послуги.

Під час здійснення діяльності з

надання страхових послуг, страхова компанія отримує доход від страхової

діяльності у вигляді отриманих страхових премій та інших платежів

страхувальників, визначених ст. 10 Закону України ':Про страхування" та

несе витрати у вигляді сплати страхових премій перестраховикам та страхових

виплати внаслідок настання страхового випадку, визначених ст. 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону

"Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва

та обігу ( далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника   податку  

у   грошовій,   матеріальній   або  

нематеріальній   формах,

здійснюваних як компенсація

вартості товарів ( робіт, послуг) які придбаваються ( виготовляються) таким

платником податку для їх подальшого використання у власній господарській

діяльності.

Відповідно до п.7.2.1. п.7.2. ст. 7

Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей

оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти

суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій ( далі сума

валових внесків) .одержаних ( нарахованих) страховиками - резидентами протягом

звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на

території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (

страхових внесків, страхових премій) сплачених страховиком за договором

перестрахування з резидентом.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.

7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'' , якщо

страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, шо визначені у п.п.7.2.1.

цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою , встановленою п.10.1. ст.

10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням

таких доходів не включаються витрати, які понесені страховиком під час

здійснення операцій із страхуванням ( перестрахування).

Закон України "Про систему

оподаткування " не передбачає: такого податку, як податок на доход, та

вказує ( ч.7 ст.2) що податки та збори ( обов'язкові платежі) справляння яких

не передбачено цим законом, крім визначених Законом України "Про джерела

фінансування дорожнього господарства України" сплаті не підлягають.

Закон України ''Про оподаткування

прибутку підприємств" встановлює, що об'єктом оподаткування є прибуток,

який визначається шляхом зменшення валових доходів на валові витрати. Позаяк у

п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону вказує лише на порядок визначення доходу, що

підлягають оподаткування, але не встановлює, що доход від страхової діяльності

є об'єктом оподаткування відмінним від прибутку.

Оскільки закон не може містити

внутрішніх суперечок, оподаткований доход страховика, про який йдеться у

п.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств" слід розуміти, як оподаткований прибуток. При цьому

встановлюється який доход відноситься до прибутку, що оподатковується за

пільговою ставкою , а який доход відноситься до прибутку, який оподатковується

за загальною ставкою податку. Такий висновок підтверджується вказівкою на

відповідні витрати, на розмір яких зменшується доход для цілей оподаткування, а

також вказівкою від відповідні витрати, які можуть включатися до валових

витрат.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати

виробництва та обігу ( далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника

податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів ( робіт, послуг) які придбаваються (

виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у

власній господарській діяльності

Здійснення страхових виплат

внаслідок настання страхового випадку є відкладальною обставиною договору

страхування ( перестрахування) згідно частини 1 ст.212 ЦК України. Тому такі

виплати Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств1' не

віднесено до витрат платника податків при визначені оподатковуваного доходу

страховика, на відміну від

витрат на перестрахування, які здійснюються

з метою компенсації вартості страхових послуг у випадку, коли страховик

здійснює страхове відшкодування.

Відповідно до п.5.4. ст. 5 Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат

віднесено витрати подвійного призначення, які мають особливий характер

застосування.

Законом не встановлено зміст

поняття " витрат подвійного призначення" однак із контексту закону

вбачається, що такими витратами є додаткові витрати, які є необхідними для

виконання основних статутних цілей платника податків. Зокрема, п.п.5.4.6 п.

5.4. ст. 5 згаданого вище закону встановлено, що до валових витрат подвійного

призначення належать витрати із страхування майнових ризиків платника податків,

в разі, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на

користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким

платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх

понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових

доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

За таких обставин, суд вважає, що

рішення загальних зборів, яке оскаржує позивач, не суперечить чинному

законодавству.

Щодо місця відображення можливого

збитку, як витрат подвійного призначення, у податковій декларації страховика,

то суд зазначає наступне.

Згідно п.3.1. Наказу ДПА України №

146 від 31.03.2003 року "'Про затвердження форми декларації з податку на

доходи ( прибуток) страховика та Порядку її складання", рядок 04.1

заповнюється на підставі п.5.10 ст. 5 закону "Про оподаткування прибутку

підприємств.

Відповідно до п.5. 10 ст. 5 Закону

"Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли після продажу

товарів ( робіт послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх

вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права

власності на такі товари ( результати робіт, послуг) продавцю, платник податку

- продавець та платник податку - покупець здійснює відповідний перерахунок

валових доходів або валових витрат ( балансової вартості основних фондів) у

звітному періоді в якому сталася така зміна суми компенсації.

Зважаючи на те, що витрати

страховика від здійснення страхових виплат законом не віднесено до його валових

витрат, тоді як доходи від отримання перестрахового відшкодування

оподатковуються у загальному порядку, такс корегування доходу свідчить про

компенсаційну роль перестрахування щодо страхової виплати.

Закон "Про оподаткування

прибутку підприємств" не встановлює змісту дефініцій

"компенсація", але з контексту Закону ( п.1.19, п.п.1.22.1., 1.22.2.

п.1.23. 1.31, пп.1.35.1,4.2.2, 4.2.3, п.5.1., пп.5.3.9, 5.4.3, 5.6.2, 7.6.3,

7.11.2, 8.4.9, 11.3.5, 12.1.1., 12.1.2, 12,3.6, 12,4.1, 12.4.5) слідує що

компенсацією є надання ( або отримання) еквіваленту вартості товару, роботи або

послуги.

Відповідно до абз.4 пп.7.2.3, п.7.2

ст.7 Закону, доходи, одержані страхувальником-цедентом у звітному періоді від

перестрахувальників за договорами перестрахування, зменшуються на суму

здійснених страхувальником-цедентом страхових виплат ( страхового

відшкодування) у частині ( в межах часток) в якій перестрахувальник несе

відповідальність згідно укладеними із страхувальником-цедентом договорами

перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою, визначеною

пунктом 10.1 статті 10 пього Закону.

Враховуючії викладене, суд

приходить до висновку , що віднесення збитків від договору перестрахування за

умови, що ці збитки було застраховано, до витрат страховика шляхом відображення

ЦИХ витрат як зміни компенсації вартості страхових послуг є правомірними, та

такими, що відповідають чинному законодавству.

Враховуючи вище викладене підстав

для задоволення позову не має.

На підставі ст.ст.

33,43,49,ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ В задоволені позову відмовити

               Суддя