Постанова

від 23.07.2013 по справі 826/810/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/810/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Безименної Н.В. та Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Київський маргариновий завод» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 грудня 2012 року №0008512220 та №0008522220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року під час якої було встановлено порушення позивачем п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21 грудня 2012 року на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0008512220 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 254963, 00 грн., за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 63740,75 грн. та №0008522220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 235037,00 грн., за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 58759,25 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Матеріали справи свідчать про те, що в період який перевірявся, позивач займався виробництвом високоякісних продуктів харчування: майонезу, маргарину, олії соняшникової рафінованої та нерафінованої, гірчиці, а також маргарину та жиру для харчової промисловості.

Між ТОВ «Агромарин - М» (постачальник) та ПАТ «Київський маргариновий завод» (покупець) було укладено договір поставки № 117ВУ від 02.12.2010 року. Згідно вказаного договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар - олію соняшникову.

На виконання вказаних операцій ТОВ «Агромарин - М» були виписані податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, отримані позивачем від ТОВ «Агромарин - М» податкові накладні повністю відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

З огляду на зазначене, ПАТ «Київський маргариновий завод» мав всі законні підстави та правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, підтверджену первинними документами та податковими накладними.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що без відповідного експертного дослідження товар, який був предметом договору № 117ВУ від 02.12.2010 року не може бути харчовою продукцією, його придбання є економічно не вигідним та ризиковим, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», до системи державних органів, які в межах їх компетенції забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів, а також державний контроль та нагляд за їх виконанням входять: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я; Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі - Санітарна служба); Державна служба ветеринарної медицини України (далі - Ветеринарна служба); центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики; центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Так, відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданого Дніпропетровською обласною санітарно-епідеміологічною станцією, олія сояшникова, що є предметом договору укладеного між позивачем та ТОВ «Агромарин - М» від 02.12.2010 року, відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України. Даний висновок дійсний до 01.06.2015 року.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції залишив дану обставину поза увагою, не перевірив наявність у позивача вказаного висновку та не витребував його у встановлено законом порядку, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку, що вказаний вище товар не може бути харчовою продукцією.

Разом з тим, відповідно до статті 21 вказаного вище Закону, виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки зобов'язаний видавати декларацію виробника на такі об'єкти під час введення їх в обіг .

Так, з аналізу вказаної норми Закону випливає, що видача декларації на вказані об'єкти здійснюється саме під час введення їх в обіг, а відтак, посилання суду першої інстанції на те, що декларації виробника на поставлену йому продукцію вважається первинним документом є помилковими.

Що стосується посилань суду першої інстанції на акт перевірки від 16.03.2011 року №317/23-300/37104044, ТОВ «Агромарин - М» яким було встановлено, що підприємством ТОВ «Агромарин - М» на порушення п.п. 7.2.3.п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за грудень 2010 року було включено до складу податкових зобов'язань за грудень 2010 року на суму ПДВ 8 762 620,32 грн. по ланцюгам постачання від підприємства ТОВ «Гідралтек Сервіс», колегія суддів зазначає, дослідження судом першої інстанції взаємовідносин ТОВ «Агромарин-М» з ТОВ «Гідравлекс Сервіс» виходить за межі позовних вимог та не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу вищевказаного Акту перевірки ТОВ «Агромарин - М», є протиправними, оскільки результати аналізу виключно фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказаний договір поставки № 117ВУ від 02.12.2010 року укладений між позивачем та ТОВ «Агромарин-М» в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про те, що взаємовідносини між ТОВ «Агро марин-М» і його контрагентами - покупцями не спричиняють настання реальних правових наслідків, судова колегія вважає необґрунтованим.

Станом на момент складання податкових накладних ТОВ «Агромарин - М» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні, в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України.

В свою чергу, позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства і має всі необхідні умови для ведення свої господарської діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 21 грудня 2012 року №0008512220 та №0008522220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Н.В. Безименна

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2013 р.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Безименна Н.В.