Постанова

від 25.06.2013 по справі 826/6190/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року № 826/6190/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛ-Імпорт" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення № 100000003/2013/000013/2 від 17.01.2013 р., стягнення збитків, витрат, зобов"язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „НЛ-Імпорт", (надалі - позивач), звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці (надалі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (надалі - відповідач-2) про скасування рішення № 100000003/2013/000013/2 від 17.01.2013 р., стягнення збитків, витрат, зобов"язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, при визначенні митної вартості, не зважаючи на те, що позивачем було вчасно та в повному обсязі виконані всі вимоги відповідача, прийняв Рішення № 100000003/2013/000013/2 від 17.01.2013 р. про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, згідно з яким відповідачем визначено митну вартість товару у вищому розмірі, ніж була задекларована позивачем, в силу чого, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а на користь позивача також підлягає стягненню додатково сплачене позивачем у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення мито та податок на додану вартість.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також, у зв'язку з відмовою декларанта від подання додаткових документів, що стало підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки додатково надані позивачем документи також не підтверджували задекларовану митну вартість товару, відповідно, позивачу було відмовлено у скасуванні спірного рішення.

Представник відповідача-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являвся, письмових заперечень на позовну заяву не подавав.

У судове засідання, призначене на 18.06.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між ТОВ „НЛ-Імпорт" (покупець) та Компанією „Shanghai Group Limited" (Гонконг) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 22.12.2011 №SGL-2112 (далі - Контракт), згідно з яким, продавець продавав, а покупець купував товари народного споживання, асортимент, кількість та ціна якого вказується в додатку, який є невід'ємною частиною контракту (пп. 1.1).

Відповідно до умов Додатку №19 від 25.09.2012 р. до Контракту продавець зобов'язувався продати душові кабіни на загальну суму 26795,45 дол. США (124,63 дол. США за одиницю). Умови поставки - FOB Нінбо Китай. Умови оплати: 20% передоплати покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця, 80% - коли товар готовий до відвантаження.

На виконання умов вказаного Контракту до КРМ позивачем було подано митну декларацію від 17.01.2013 р. № 100270000/2013/269183 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "душові кабіни".

Згідно з гр. 44 митної декларації від 17.01.2013 № 100270000/2013/269183 для митного оформлення було подано наступні документи: міжнародну товарно-транспортну накладну № 013560 від 04.01.2013 р., Коносамент №NGB 91999 від 23.11.2012 p., довідку про транспортні витрати № 92316 від 27.12.2012 р., Експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-6 від 11.01.2013 р., інвойс виробника товару № HZTM2012NОVA03 від 19.11.2012 р.. Контракт від 22.12.2011 р. №SGL-2112, Додаток №19 від 25.09.2012 р. до Контракту, Договір про транспортне-експедиторське обслуговування №1/2012 від 19.03.2012 р., Сертифікат походження товару № G123311013680054 від 04.12.2012 р., Митну експортну декларацію країни відправлення (Китай) № 310120120518046718 від 20.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що витрати, понесені позивачем, на транспортування зазначеного вище товару (душові кабіни) до місця ввезення на митну територію України складають 13030,40 грн.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у розмірі 227206,43 грн.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неповні дані, також на підставі неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом було запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності ; 2) якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надані відповідачу-1 наступні додаткові документи: прайс-лист виробника товару, пакувальний лист, рахунок-фактуру №LS-3719618 від 27.12.2012 р., платіжні доручення №1418 від.23.01.2013 р., №1409 від 17.01.2013 р., №478 від 02.10.2012 р., №506 від 21.11.2012 р., №523 від 19.12.2012 р.

Рішенням відповідача від 17.01.2013 р. № 100000003/2013/000013/2 митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом та визначено вартість у розмірі 34084,62 дол. США (272438,37 грн.).

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.ст. 51, 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю, митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті МК України, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відносно посилань відповідача-1 на те, що відповідно до експортної декларації загальна вартість товару на умовах FOB Ningbo складала 26015,00 доларів США, що не відповідає вартості товару в інвойсі №HZTM2012NOVA03 від 19.11.2012 p., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відвантаження товару на адресу отримувача ТОВ „НЛ-Імпорт" відбувалося безпосереднім виробником товару Hangzhou Tianmei Industry Co. Ltd., в той же час продавцем товару згідно Контракту № SGL-2112 від 22.12.2011 р. виступає Компанія „Shanghai Group Limited", якою оформлювався вказаний інвойс, що містить закупівельну вартість товару, передбачену Додатком № 19 від 25.09.2012 р. до Контракту, що не було враховано відповідачем-1.

Відносно посилань відповідача-1 на те, що під час перевірки сайту виробника товару Hangzhou Tianmei Industry Co. Ltd виявлено, що ціна товарів подібної комплектації складає 136-156 доларів СІЛА за штуку, суд зазначає наступне.

Судом досліджено прайс-лист виробника товару, що містить вартість одиниці товару (штука) в сумі 121 долар США.

Суд погоджується з правовою позицією позивача про те, що інформація, що міститься в мережі інтернет, не може вважатися підтвердженою офіційною інформацією, середні ціни, визначені за її допомогою не враховують умови договірних відносин, які виникають між суб'єктами господарювання, а посилання митного органу на таку інформацію як на підставу винесення рішення про корегування митної вартості є необгрунтованим.

Під час розгляду справи на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем надано витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

На думку суду, дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом первинні документи. Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не дає достатніх підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних. Викладене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.

Той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за шостим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.).

Враховуючи викладене, суд не може погодитись з доводами митниці про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, судом не встановлено.

Оскільки в судовому засіданні відповідачем не було допустимими доказами спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та підтверджують правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару за ціною договору на рівні 227206,43 грн. є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Що стосується заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення надмірно сплаченого ним до бюджету сум мита та податку на додану вартість у розмірі 14474,25 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті Митного кодексу України, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 р. № 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок № 611/147).

Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Пунктом 5 Порядку № 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147).

Представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 р. у справі К/9991/1320/12.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм, наданих доказів та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „НЛ-Імпорт" задовольнити частково.

2. Скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100000003/2013/000013/2 від 17.01.2013 р.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 72,37 грн. (сімдесят дві гривні тридцять сім копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛ-Імпорт" (ідентифікаційний номер 32958647) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко