cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" серпня 2014 р. м. Київ К/800/3667/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А., Розваляєвої Т.С.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013року
у справі №826/6190/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт»
до 1) Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,
2) Головного управління Державної казначейської служби України
у місті Києві
про скасування рішення, стягнення збитків та витрат, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» (далі по тексту ТОВ «НЛ-Імпорт») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, яким просило скасувати рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів №100000003/2013/000013/2 від 17.01.2013 року, стягнути надмірно сплачені платежі у розмірі 14 474,25 грн. та зобов'язати відповідача-2 списати в безспірному порядку з єдиного Державного бюджету України суми відшкодування збитків.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі №826/6190/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №100000003/2013/000013/2 від 17.01.2013 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з часткової доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Митниця, відмовляючи ТОВ «НЛ-Імпорт» в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані вище судові рішення.
Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, належних чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією «Shanghai Group Limited» (Гонконг) укладено зовнішньоекономічний контракт від 22.12.2011 №SGL-2112, за умовами ТОВ «НЛ-Імпорт» придбало у компанії товар (душові кабіни) на загальну суму 26795,45 дол. США (124,63 дол. США за одиницю). Умови поставки - FOB Нінбо Китай. Умови оплати: 20% передоплати покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця, 80% - коли товар готовий до відвантаження.
На виконання умов наведеного вище контракту позивачем придбаний товар та пред'явлений до митного оформлення на території України по декларації від 17.01.2013 року №100270000/2013/269183.
Разом із декларацією для митного оформлення подані наступні документи: міжнародна товарно-транспортна накладна №013560 від 04.01.2013р., Коносамент №NGB 91999 від 23.11.2012р., довідка про транспортні витрати № 92316 від 27.12.2012р., експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-6 від 11.01.2013р., інвойс виробника товару № HZTM2012NОVA03 від 19.11.2012р., контракт від 22.12.2011р. №SGL-2112, додаток №19 від 25.09.2012р. до контракту, договір про транспортне-експедиторське обслуговування №1/2012 від 19.03.2012р., сертифікат походження товару №G123311013680054 від 04.12.2012р. та митна експортна декларація країни відправлення (Китай) №310120120518046718 від 20.11.2012 р.
Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у розмірі 227206,43 грн.
Під час здійснення відповідачем-1 контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неповні дані. В зв'язку з чим запропоновано декларанту подати додаткові документи.
На вимогу Митниці позивачем також надані наступні додаткові документи: прайс-лист виробника товару, пакувальний лист, рахунок-фактуру №LS-3719618 від 27.12.2012, платіжні доручення №1418 від.23.01.2013, №1409 від 17.01.2013, №478 від 02.10.2012, №506 від 21.11.2012, №523 від 19.12.2012 .
Згідно з рішенням від 17.01.2013 року №100000003/2013/000013/2 відповідачем-1 митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом та визначено вартість у розмірі 34084,62 дол. США (272438,37 грн.).
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судами встановлено, що ТОВ «НЛ-Імпорт» надано відповідачу-1 для митного оформлення товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили об'єктивні і достовірні дані та підтверджували ціну товару. Подані документи ідентифікують товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем.
Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.
В процесі розгляду справи Митницею не обґрунтована необхідність витребування від декларанта додаткових документів. Не підтверджена наявність у документах розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей тощо, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посилання Митниці в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права при прийняття судових рішень не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованою правову позицію судів про неправомірність застосування Митницею резервного методу при визначення митної вартості товару, поданої до митного контролю ТОВ «НЛ-Імпорт».
Судами дотримані норми діючого законодавства, обставини справи з'ясовані повно, неупереджено та об'єктивно.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі №826/6190/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 20.08.2014 |
Оприлюднено | 26.08.2014 |
Номер документу | 40233307 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Стрелець Т.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні