Рішення

від 25.07.2013 по справі 910/10934/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10934/13 25.07.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іф-10 Лайнер "

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київське відділення"Ерфол Стейт Групп"

про стягнення 14 000 грн. та 1720 Євро

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Дубина В.В. (дов. № 089 від 29.04.13)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов транспортного замовлення - договору по рейсу № 1301040 від 29.03.2013 у розмірі 14 000,00 грн. та 1720,00 Євро.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.06.2013 порушено провадження у справі №910/10934/13 та призначено до розгляду на 20.06.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 20.06.2013 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, відповідач причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 09.07.2013.

В судове засідання 09.07.2013 з`явився представник позивача,надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитись в судове засідання.

Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 25.07.2013.

10.07.2013 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

1. Стягнути з ТОВ ««Київське відділення «ЕРФОЛ СТЕЙТ ГРУПП» на користь підприємства Виконавця «ІФ-10 Лайнер» заборговану суму в розмірі 1000,00 грн. за перевезення вантажу по Копії транспортного замовлення договору № б/н від 29.03.2013 на користь ТОВ «ІФ-10 Лайнер».

2. Стягнути з ТОВ ««Київське відділення «ЕРФОЛ СТЕЙТ ГРУПП» на користь підприємства Виконавця «ІФ-10 Лайнер» понаднормативний простій транспортних засобів в кількості 8 днів, сума заборгованості складає 1720 Євро, враховуючи, що всі платежі на території України мають бути вчиненні в національній валюті гривні, просимо стягнути еквівалент даної суми коштів з відповідача, а саме станом на 7 червня 2013 року (дата подання позову) відповідно до курсу НБУ, сума за понаднормативний простій становитиме 18 034,56 гривень з П.Д.В.

3. Стягнути з ТОВ ««Київське відділення «ЕРФОЛ СТЕЙТ ГРУПП» на користь підприємства Виконавця «ІФ-10 Лайнер» суму за Перевезення вантажу від кордону з Білоруської митниці до порту Одеса (Україна) сума 13 000,00 грн.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що 13 000,00 грн. відповідачем було сплачено ще до поставки вантажу на термінал до моменту розвантаження, 1000,00 грн. відповідач мав сплатити після отримання документів, які він не отримав, тому і не сплатив, щодо оплати за простій в сумі 18 034,56 грн., то відповідач зазначив, що позивач не надав достатніх доказів простою та в п. 6 замовлення-договору зазначено, що платником за понаднормовий простій автомобіля виступає вантажоотримувач.

В судове засідання 25.07.2013 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2013 втретє не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду від 13.06.2013, від 20.06.2013 та від 09.07.2013, а також повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01021 0658059 3, яке отримане уповноваженим представником 17.06.2013, № 01021 0649939 7, яке отримане уповноваженим представником 25.06.2013, № 01021 0665865 7, яке отримане уповноваженими представником 15.07.2013.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Іф-10 Лайнер"(далі позивач, перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київське відділення"Ерфол Стейт Групп"(далі відповідач, замовник) було укладено транспортне замовлення - договір б/н по рейсу №1301040(далі замовлення-договір).

Відповідно до замовлення-договору відповідачем було замовлено у позивача автомобіль д.н. АА5761КН з напівпричепом рефрижератором д.н. АА2556ХО для перевезення цитрусів з температурним режимом по маршруту Україна (Одеса) - Республіка Білорусія (Брест).

Як свідчать матеріали справи автомобіль позивача прибув вчасно під завантаження відповідно до вказаної дати в замовленні 01.04.2013 в місто Одеса в порт.

В очікуванні завантаження та замитнення вантажу автомобіль простоював з 01.04.2013 по 04.04.2013, підтвердженням чому є відмітки Південної митниці на CMR № 001719. Тобто відповідно простій транспортного засобу разом з рефрижератором склав 4 доби, а відповідно до положення ч.4 транспортного замовлення-договору Замовник має в своєму розпорядженні 48 годин для завантаження та замитнення вантажу, тобто Замовник має згідно замовлення-договору, сплатити за 2 доби понаднормативного простою.

В пункті 2 замовлення-договору зазначено, що понаднормативний простій оплачується із розрахунку 80 Євро доба + відповідно до п.13 CMR № 001719 доба понаднормативного простою працюючої рефрижераторної установки складає 135 Євро.

В подальшому, після завантаження та замитнення, автомобіль направився на митний перехід призначення.

З матеріалів справи вбачається, що на митному переході з Українського боку водій підприємства оформився 06.04.2013 та направився на митний пост Республіки Білорусія. На митному посту державний інспектор по карантинному контролю рослин склав акт №01/023-13/056 від 07.04.2013 про «невідповідність інформації в транспортних документах» та автомобіль було розвернуто назад в бік Української митниці. В той же день факсимільним зв'язком Замовником було надано додатковий фітосанітарний сертифікат на вантаж. Водій повторно направився на митний пост Республіки Білорусія, де було складено «акт возврата» № 01/023-13/058 від 07.04.2013 із зазначенням, що «інформація яка міститься в фітосанітарному сертифікаті, не відповідає інформації, яка міститься в транспортних документах».

Як зазначено в п 4 замовлення-договору б/н від 29.03.2013 вантажовідправник гарантує провести завантаження/ розвантаження, правильне в вірному об'ємі оформлення документів, необхідних для переміщення вантажу через державний кордон.

В очікуванні подальших розпоряджень від Замовника автомобіль д.н. АА5761КН з напівпричепом рефрижератором д.н. АА2556ХО очікував на митному переході до 10.04.2013.

10.04.2013 вказаний автомобіль було примусово оформлено митними органами та направлено в митницю призначення, тобто простій транспортного засобу по вині відповідача, а саме через не вірне оформлення товаросупровідних документів, додаткового склав 4 доби з 06.04.2013 по 10.04.2013.

Водій позивача змушений був повернути товар в Одесу, туди звідки він прибув.

Отже судом встановлено, що відсутня доплата за виконання перевезення по виставленому рахунку № СФ 0000044 від 04.04.2013 (банківська виписка додається) на суму 1000,00 грн. Твердження відповідача про те, що 1000,00 грн. відповідач мав сплатити після отримання документів, які він не отримав, тому і не сплатив - не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи, а саме подані самим відповідачем докази(CMR) свідчать про наявність у відповідача необхідних для оплати документів.

Твердження відповідача, що 13 000,00 грн. відповідачем було сплачено ще до поставки вантажу на термінал до моменту розвантаження підтверджуються матеріалами справи, однак позивач виставив відповідачу також рахунок № СФ-000109 від 12.04.2013 на суму 13 000,00 грн. за повернення вантажу до м. Одеса у зв'язку з неправильним оформленням документів на вантаж відповідачем, а відтак у відповідача виник обов'язок оплатити позивачу 13 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача оплати за простій в сумі 18 034,56 грн., то в супереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявні докази того, що даний простій мав місце, а саме це підтверджується CMR 001719, карнет ТІР № ХС 71985743 з відмітками митниці, актами повернення № 01/023-13/058 від 07.04.2013 та № 01/023-13/056 від 07.04.2013.

Отже, станом на день звернення до суду розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів та за простій транспорту відповідачем не здійснено та за боржником рахується заборгованість в розмірі 32 034,56 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 14 730,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 32 034,56 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Іф-10 Лайнер" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київське відділення"Ерфол Стейт Групп" (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 38451298) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Іф-10 Лайнер" (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Качалова, буд. 5Д, код ЄДРПОУ 25604036) основну заборгованість в розмірі 32 034 (тридцять дві тисячі тридцять чотири) грн. 56 коп., судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 30.07.2013