Постанова

від 16.10.2013 по справі 910/10934/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10934/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Іванова О.В.,

від позивача - Дубіна В.В. (дов. №089 від 29.04.2013 року);

від відповідача - Головань О.І. (дов. №б/н від 01.07.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року

у справі №910/10934/13 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іф-10 Лайнер», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп», м. Київ,

про стягнення 14 000 грн. та 1 720 Євро,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ТОВ «Іф-10 Лайнер» подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ "Київське відділення "Ерфол Стейт Групп", про стягнення 14 000 грн. та 1720 Євро.

Керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України 10.07.2013 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованістю у розмірі 1 000,00 грн. за перевезення вантажу по Копії транспортного замовлення договору № б/н від 29.03.2013 року; понаднормативний простій транспортних засобів в кількості 8 днів, сума заборгованості складає 1 720 Євро, що еквівалентно 18 034,56 грн. з ПДВ; суму за Перевезення вантажу від кордону з Білоруської митниці до порту Одеса (Україна) на суму 13 000,00 грн.

Дана заява була прийнята господарським судом міста Києва до розгляду та позовні вимоги розглядалися з урахуванням збільшення суми позовних вимог.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 позов ТОВ «Іф-10 Лайнер» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» на користь ТОВ «Іф-10 Лайнер» основну заборгованість в розмірі 32 034,56 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 повністю і справу передати на новий розгляд.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції неправомірно розглядалася справа за відсутності представника відповідача, оскільки вважає, що його було не повідомлено належним чином про дату та час судового засідання.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року у справі №910/10934/13 апеляційну скаргу ТОВ "Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» повернуто скаржнику на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що апелянтом сплачено судовий збір не у повному розмірі.

11.09.2013 року ТОВ «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» повторно подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу та доплачено судовий збір в повному розмірі відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується платіжними дорученнями №1072 від 05.08.2013 року на суму 573,50 грн. та №1152 від 06.09.2013 року на суму 287,75 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі №910/10934/13 апеляційну скаргу ТОВ «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.10.2013 року.

В судовому засіданні 09.10.2013 року представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 скасувати та справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Вимоги ухвали суду не виконав.

Представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просить рішення залишити без змін.

У зв'язку із не виконанням вимог ухвали суду відповідачем, в судовому засіданні на підставі ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.10.2013 року. Зобов'язано відповідача виконати вимогу ухвали суду від 23.09.2013 року; зобов'язано позивача надати належний розрахунок простою автомобіля.

До початку судового засідання 15.10.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про уточнення суми позовних вимог, відповідно до якої відповідач визнає суми заборгованості у розмірі 7 787,04 грн. та 240 Євро.

До початку судового засідання 16.10.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 16.10.2013 року представник відповідача надав документи на вимогу ухвали суду, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.03.2013 року між ТОВ «Іф-10 Лайнер» (надалі - перевізник) та ТОВ «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» (надалі - замовник) було укладено транспортне замовлення - договір №б/н по рейсу №1301040 (надалі - замовлення-договір) (а.с. 12).

Відповідно до замовлення-договору відповідачем було замовлено у ТОВ «Іф-10 Лайнер» автомобіль державний реєстраційний номер АА 5761 КН з напівпричепом рефрижератором державний реєстраційний номер АА 2556 ХО для перевезення цитрусів з температурним режимом по маршруту Україна (Одеса) - Республіка Білорусія (Брест).

Відповідно до матеріалів справи, автомобіль ТОВ «Іф-10 Лайнер» прибув вчасно під завантаження відповідно до вказаної дати в замовленні 01.04.2013 року в місто Одеса в порт.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в очікуванні завантаження та замитнення вантажу автомобіль простоював з 01.04.2013 року по 04.04.2013 року, підтвердженням чому є відмітки Південної митниці на CMR № 001719 (а.с. 8). Тобто відповідно простій транспортного засобу разом з рефрижератором склав 4 доби, а відповідно до положення ч.4 транспортного замовлення-договору Замовник має в своєму розпорядженні 48 годин для завантаження та замитнення вантажу, тобто Замовник має згідно замовлення-договору, сплатити за 2 доби понаднормативного простою.

В пункті 2 замовлення-договору зазначено, що понаднормативний простій оплачується із розрахунку 80 Євро доба + відповідно до п.13 CMR № 001719 (а.с. 8) доба понаднормативного простою працюючої рефрижераторної установки складає 135 Євро.

В подальшому, після завантаження та замитнення, автомобіль направився на митний перехід призначення.

З матеріалів справи вбачається, що на митному переході з Українського боку водій підприємства оформився 06.04.2013 року та направився на митний пост Республіки Білорусія. На митному посту державний інспектор по карантинному контролю рослин склав акт №01/023-13/056 від 07.04.2013 року (а.с. 14) про «невідповідність інформації в транспортних документах» та автомобіль було розвернуто назад в бік Української митниці. В той же день факсимільним зв'язком Замовником було надано додатковий фітосанітарний сертифікат на вантаж. Водій повторно направився на митний пост Республіки Білорусія, де було складено «акт возврата» № 01/023-13/058 від 07.04.2013 року (а.с. 13) із зазначенням, що «інформація яка міститься в фітосанітарному сертифікаті, не відповідає інформації, яка міститься в транспортних документах».

Відповідно до пункту 4 замовлення-договору б/н від 29.03.2013 року вантажовідправник гарантує провести завантаження/ розвантаження, правильне в вірному об'ємі оформлення документів, необхідних для переміщення вантажу через державний кордон.

В очікуванні подальших розпоряджень від Замовника автомобіль державний реєстраційний номер АА 5761 КН з напівпричепом рефрижератором державний реєстраційний номер АА2556ХО очікував на митному переході до 10.04.2013 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.04.2013 року вказаний автомобіль було примусово оформлено митними органами та направлено в митницю призначення, тобто простій транспортного засобу по вині ТОВ «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп», а саме через не вірне оформлення товаросупровідних документів, додаткового склав 4 доби з 06.04.2013 року по 10.04.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що водій ТОВ «Іф-10 Лайнер» змушений був повернути товар в Одесу, туди звідки він прибув.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що відсутня доплата за виконання перевезення по виставленому рахунку № СФ 0000044 від 04.04.2013 (а.с. 15), на суму 1 000,00 грн., та погоджується з тим, що 1 000,00 грн. відповідач мав сплатити після отримання документів, які він не отримав, а тому твердження відповідача з приводу, того що останній не отримав оригінали, у зв'язку з цим і не сплатив - не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи, а саме подані самим відповідачем докази (CMR) свідчать про наявність у відповідача необхідних для оплати документів.

Також, твердження відповідача, що 13 000,00 грн. останнім було сплачено ще до поставки вантажу на термінал до моменту розвантаження підтверджуються матеріалами справи, однак позивач виставив відповідачу також рахунок № СФ-000109 від 12.04.2013 на суму 13 000,00 грн. за повернення вантажу до м. Одеса у зв'язку з неправильним оформленням документів на вантаж відповідачем, а відтак у відповідача виник обов'язок оплатити позивачу 13 000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу стягнення з відповідача 18 034,56 грн., оплати простою за 8 днів, оскільки, в матеріалах справи наявні докази того, що даний простій мав місце, проте судом першої інстанції помилково розрахував простій за 8 днів, не врахувавши положення ч.4 транспортного замовлення-договору.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу 1 290,00 Євро (6 днів простою х 215 Євро), що згідно із курсом НБУ станом на 07.06.2013 року (1 Євро = 10,4852093 грн.) становить 13 525,92 грн., що підтверджується наявних в матеріалах CMR №001719 (а.с. 8), карнет ТІР № ХС 71985743 (а.с. 9-11) з відмітками митниці, актами повернення № 01/023-13/058 від 07.04.2013 року (а.с. 13) та № 01/023-13/056 від 07.04.2013 року (а.с. 14).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті за послуги з перевезення товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 32 034,56 грн.

Колегія суддів зазначає, що даний договір є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Главами 63-64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, станом на день розгляду справи залишок по заборгованості відповідача за надані позивачем послуги та простій становить 27 525,92 грн.

Оскільки відповідач доказів належної оплати заборгованості за отримані послуги суду не надав, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено перевезення вантажу, місцевий господарський дійшов висновку, з яким частково погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що судом першої інстанції не правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно із ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року було порушено провадження у справі №910/10934/13, розгляд справи призначений на 20.06.2013 року (а.с. 1).

Згідно із виміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі № 910/10934/13, вказана ухвала була направлена сторонам 14.06.2013 року, тобто без порушення вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01030 2533108 0 від 14.06.2013 року (а.с. 3), яке підтверджує, що 17.06.2013 року за адресою 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, ТОВ «Ерфол Стейт Групп» було отримало ухвалу про порушення провадження у справі від 13.06.2013 року у справі №910/10934/13, тобто за 3 дні до судового засідання.

Згідно із ч. 1,2,3,5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

До початку судового засідання 18.06.2013 року через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із направлення директора відповідача у відрядження (а.с. 43).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін 20.06.2013 року, ухвалою господарського суду міста Києва (а.с. 45-46), на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 09.07.2013 року.

Згідно із виміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року у справі № 910/10934/13, вказана ухвала була направлена сторонам 21.06.2013 року, тобто без порушення вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01030 2533165 0 від 21.06.2013 року (а.с. 48), яке підтверджує, що 25.06.2013 року за адресою 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, ТОВ «Ерфол Стейт Групп» було отримало ухвалу про відкладення розгляду справи №910/10934/13 від 20.06.2013 року, тобто за 14 днів до судового засідання.

Під час перебування справи на розгляді в суді відповідач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до господарського суду міста Києва 03.07.2013 року знову подав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач не отримував позовну заяву, у зв'язку з цим просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи (.а.с 49-50). Крім того, 08.07.2013 року відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з викликом директора відповідача свідком на допиті.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, 09.07.2013 року ухвалою господарського суду міста Києва (а.с. 55-56), на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 25.07.2013 року.

Згідно із виміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року у справі № 910/10934/13, вказана ухвала була направлена сторонам 11.07.2013 року, тобто без порушення вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01030 2590611 3 від 11.07.2013 року (а.с. 57), яке підтверджує, що 15.07.2013 року за адресою 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, ТОВ «Ерфол Стейт Групп» було отримало ухвалу про відкладення розгляду справи №910/10934/13 від 09.07.2013 року, тобто за 10 днів до судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2013 року через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що 13 000,00 грн. відповідачем було сплачено ще до поставки вантажу на термінал до моменту розвантаження, 1 000,00 грн. відповідач мав сплатити після отримання документів, які він не отримав, тому і не сплатив, щодо оплати за простій в сумі 18 034,56 грн., то відповідач зазначив, що позивач не надав достатніх доказів простою та в п. 6 замовлення-договору зазначено, що платником за понаднормовий простій автомобіля виступає вантажоотримувач.

Відповідач в судове засідання яке відбувалося 25.07.2013 року знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законодавством вимоги, а відповідач скористався своїм правом передбаченим статтями 22 та 59 Господарського кодексу України та подав заперечення на позову заяву, які були розглянуті судом та твердження яких були спростовані, про що було викладено у рішенні господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року.

Твердження відповідача з приводу того, що в замовлені-договорі №б/н по рейсу №1301040 від 29.03.2013 року відсутня інформація про понаднормовий простій працюючої рефрижераторної установки, колегія суддів спростовує наступним.

Згідно із пунктом 3 замовлення-договору №б/н по рейсу №1301040 від 29.03.2013 року простій з підтриманням температурного режиму оплачується окремо. А відповідно до п. 13 CMR № 001719 доба понаднормативного простою працюючої рефрижераторної установки складає 135 Євро.

Таким чином, простій автотранспорту з підтриманням температурного режиму складає 215 Євро (80 + 135).

Твердження відповідача з приводу того, що розрахунок вартості перевезення вантажу повинен розраховуватися з урахуванням затрат на колеса, відстані та інших витрат колегією суддів не береться до уваги, оскільки відповідно до замовлення-договору №б/н по рейсу №1301040 від 29.03.2013 року вартість перевезення (наданих послуг) становить 14 000,00 грн.

Оскільки замовленням-договором №б/н по рейсу №1301040 від 29.03.2013 року встановлено вартість наданих послуг та матеріалами справи підтверджено вину відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для перерахунку вартості перевезення з урахуванням затрат на колеса, відстані та інших витрат.

З приводу твердження відповідача, який зазначає, що позивачем під час перевезення вантажу не було додержано температурного режиму, що призвело до псування вантажу, колегія суддів зазначає, ТОВ «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом з приводу відшкодування шкоди з приводу псування вантажу.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 в частині стягненні 18 034,56 грн. штрафу за простій автомобіля за 8 днів та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 13 525,92 грн. за простій автомобіля за 6 днів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 в частині стягнення заборгованості за простій автомобіля в розмірі 18 034,56 грн. - скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким частково задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» в частині стягнення за простій автомобіля в розмірі 13 525,92 грн.

4. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 в наступні редакції:Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, ідентифікаційний код 38451298) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іф-10 Лайнер» (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Качалова, буд. 5Д, ідентифікаційний код 25604036) основну заборгованість в розмірі 27 525 (двадцять сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 92 коп. та судовий збір в сумі 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 35 коп.

5. В решті рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі №910/10934/13 залишити без змін.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Іф-10 Лайнер» (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Качалова, буд. 5Д; ідентифікаційний код 25604036) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київське відділення"Ерфол Стейт Групп" (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2; ідентифікаційний код 38451298) 121 (сто двадцять одна) грн. 07 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

8. Справу №910/10934/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.