Постанова

від 31.07.2013 по справі 910/7395/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа№ 910/7395/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Верховця А.А.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Корінної А.О.,

та представників:

від позивача - Куницький Ю.М. - дов. б/н від 02.04.2013р., Куц А.В. - дов. №40/12 від 30.11.2012р.,

від відповідача - Хлєбніков С.Г. - дов. б/н від 01.07.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної організації (далі - ПО) «Українська ліга авторських і суміжних прав»

на рішення

господарського суду м.Києва

від 29.05.2013р.

у справі №910/7395/13 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

«Евразія»

до ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав»

про стягнення 55440,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 29.05.2013р. у справі №910/7395/13 повністю задоволено позовні вимоги; стягнуто з ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на користь ТОВ "Евразия" суму боргу в розмірі 55440,00 грн., судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Евразія» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011р. між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Евразія" було укладено Договір № КБР-59/08/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору № КБР - 59/08/11 від 01.08.2011р. користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань (далі разом - Твори), що входять до Каталогу, а УЛАСП надає користувачу на умовах визначених цим договором право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті).

Згідно п. 2.2 договору, перелік творів, на які УЛАСП надає Користувачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання визначається у відповідних додатках до даного договору, але такого додатку між сторонами не було укладено.

Відповідно преамбули договору сторони визначили, що каталог - це невід'ємна частина договору, в якій визначений перелік Творів, належать каталогу УЛАСП "Український звукозапис", як пояснив представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, Каталогу узгодженого сторонами, позивачу надано не було і на це звернув увагу місцевий суд в своєму рішенні.

У позовній заяві позивачем було зазначено, що обов'язковим є предмет ліцензійного договору, визначення об'єктів авторського права та суміжних прав, щодо використання яких укладається такий договір.

В матеріалах справи відсутній перелік творів, що належать каталогу УЛАСП "Український звукозапис", позивачем також було вказано на його відсутність.

Відповідного каталогу відповідач суду не надавав, спростовуючи позовні вимоги у відзиві на позовну заяву зазначав, що позивач в силу приписів ч.4 ст. 47 ЗУ "Про авторське право і суміжні права", особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі. Таким чином відповідач вважає, що предмет договору є визначеним і всі істотні умови при укладенні договору дотримані.

Строк дії Договору визначено в п. 4.1., де зазначено, що він набрав чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до 01.08.2012р.

У пункті 4.2. Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

До матеріалів справи позивачем було долучено копії листів № 36/12 від 04.10.2012р., №17/12 від 31.05.2012р., № 19/12 від 18.06.2012р., відповідно яких позивач зазначав, що каталог - як невід'ємна частина договору не передавався, у зв'язку з чим предмет договору невизначеним, а тому вважає договір припиненим з 02.03.2012р., також позивач вказував, що у відповідача відсутні повноваження здійснювати збір та розподіл винагороди за використання об'єктів суміжних прав.

По спірному Договору позивачем у порядку його виконання було перераховано відповідачу 55440,00 грн. у безготівковому порядку (копії платіжних доручень містяться у матеріалах справи).

Згідно змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні положення передбачені ст. 638 ЦК України, яка встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.4 ст.180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати, зокрема, найменування (номенклатуру, асортимент) продукції (робіт, послуг).

У предметі договору сторонами було визначено, що користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань (далі разом - Твори), що входять до Каталогу, а УЛАСП надає користувачу на умовах визначених цим договором право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті).

Відповідно до ч.5 ст. 48 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними

З системного аналізу приписів чинного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав (зокрема, ст.1109 ЦК України, ст.ст.33, 48-49 Закону України "Про авторське право і суміжні права") вбачається, що в контексті вимог ч.4 ст.180 ГК України, обов'язковим атрибутом умови про предмет ліцензійного договору є визначення об'єкту(ів) авторського права і (або) суміжних прав, щодо використання якого(их) укладається такий договір, а отже відсутність такого визначення є ознакою відсутності погодження Сторін ліцензійного договору щодо його предмету.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що у тексті Договору в цілому, відсутнє визначення об'єктів авторського права і суміжних прав, щодо яких цей Договір укладався, що, як вбачається з вищенаведеного, є ознакою відсутності погодження Сторін Договору щодо його предмету, а отже, згідно приписів ч.8 ст.181 ГК України, ознакою його неукладеності.

Крім того, як свідчать листи № 36/12 від 04.10.2012р., №17/12 від 31.05.2012р., № 19/12 від 18.06.2012р., відповідно яких позивач вказував, що каталог - як невід'ємна частина договору, не було передано.

Відповідно п.п. 30, 30.1, 30.2 договору, оскільки ліцензійний договір має визначати, зокрема, вид ліцензії, конкретні права, що надаються за договором, способи використання відповідного об'єкта, то у вирішенні відповідних спорів слід враховувати, що деякі з цих прав можуть передаватися як виключні, інші - як невиключні. При цьому права на використання твору та/або об'єкта суміжного права, що передаються за договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору (частина шоста статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статті 1108 - 1110 ЦК України). Ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).Частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору. Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору і, отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна.

Відповідно платіжних доручень №№ 193, 372, 286, 311, 345, 388, 42, 88, 127, 135, 281 позивачем було перераховано 55440, 00 грн.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тому місцевий суд законно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на користь ТОВ "Евразия" суму боргу в розмірі 55440,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 29.05.2013р. по справі №910/7395/13 - без змін.

Справу №910/7395/13 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Пантелієнко В.О.

Судді Верховець А.А.

Разіна Т.І.