Постанова

від 23.07.2013 по справі 802/2786/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 липня 2013 р. Справа № 802/2786/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марина Бондівна,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

позивача: Масненька І.В. - представник за довіреністю

відповідача: Гралєвський Л.Й. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства «Нива - С»

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство «Нива - С» з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Іллінецька МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомленння-рішеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту Іллінецької МДПІ, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що отриманий від контрагентів товар використовується у господарській діяльності. Вказане підтверджується відповідними податковими накладними, що повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового Кодексу України. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами переліченими у акті перевірки представник позивача надав первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, а також додаткові письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях та в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, з 22.04.2013 року по 13.05.2013 року державними податковими ревізорами-інспекторами Іллінецької МДПІ Вінницької обласної (надалі - Іллінецька МДПІ) проведено планову виїзну перевірку Фермерського господарства «Нива - С», яку було продовжено з 14.05.2013 р. по 18.05.2013 р., з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 24.05.2013 року № 18/22/13329003 (надалі - акт перевірки) (а.с. 16-57), в якому зафіксовані наступні порушення:

- підпункту «і» п.201.1 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), вимог Порядку «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 201242 грн.

- пункту 185.1, ст. 187, ст. 188 Податкового кодексу України від 02.02.2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 14129 грн.

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", від 03.04.1997 року №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями чинними в даному періоді), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 37405 грн. - п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу №2755- VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а саме, підприємством було допущено помилки у поданому Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу в результаті чого було накладено штраф у розмірі 3570,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, Іллінецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000322200 від 05.06.2013 року, яким збільшено Фермерському господарству «Нива - С» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 252776,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 63194,00 грн.(а.с. 13)

Позивач не погоджуючись з висновком посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань.

Відповідно до висновків Іллінецької МДПІ позивачем порушено підпункт «і» п.201.1 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), вимог Порядку «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 201242 грн. в тому числі за серпень 2011 року ПДВ в сумі 153067 грн., за березень 2012 року 48175 грн, не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а саме не зазначено коду УКТ ЗЕД.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В судовому засіданні з`ясовано та підтверджено матеріали справи, що Фермерським господарством "Нива - С" укладено та належним чином оформлено договори поставки на придбання товару між Приватним підприємством Агрофірмою "Лани Поділля" від 27.07.2011 року договір поставки №83 та від 02.02.2012 року договір поставки №02/002. (а.с. 100, 111)

Пунктом 2.2 Договорів зазначено, що умови поставки викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "ІНКОТЕРМС - 2000"

Пунктом 2.3 зазначено, що постачальник здійснює поставку Товару на умовах FCA "Завантаженого на транспорт покупця". Постачальник покупцю зобов`язується передати наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок - фактура, якісне посвідчення.

Позивачем долучено до матеріалів справи відповідно до даного договору наступні документи: податкові накладні № 23 від 22.08.2011 року на придбання вапнякової селітри аміачної та азотно-фосфорного добрива, №19 від 22.08.2011 року - азотно-фосфорне добриво, №8 від 02.03.2012 року - карбамід, видаткові накладні №РП-0000365 від 22.08.2011 року та № РП - 0000354, рахунки - фактури №СФ - 0000365 та № СФ - 0000354, платіжні доручення №322 від 19.08.2011 року та №321 від 19.08.2011 року.(а.с.58 - 62, 103-106)

Також надано Договір поставки між ТОВ "Альянс Ойл Україна" та ФГ "Нива-С" №1370/509/НП/1/03 від 12.05.2009 року та додаткова угода №028/11 від 23.05.2011 року відповідно до якої дія договору продовжено до 31.12.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплачувати на умовах визначених договором (а.с.123).

До даного договору додано податкові накладні №38/003 від 08.08.2011 року та №86/003 від 18.08.2011 року на поставку дизельного палива, товаро-транспорті накладні №А003002192 від 19.08.2011 року та №АОО3002044 від 08.08.2011 року, платіжні доручення №311 від 18.08.2011 року та № 295 від 08.08.2011 року також надані додаткові угоди № 0980 від 08.08.2011 року №1049 від 18.08.11 року.(а.с. 117-122)

Крім того , як пояснив представник позивача в судовому засіданні ФГ "Нива - С" було також укладено усний договір на придбання товарно-матеріальних цінностей з ТОВ "Аргон".

Так, зокрема, на підтвердження придбання товаро - матеріальних цінностей, а саме, нітроамофоска представник позивача надано первинні документи: податкову накладну №360 від 29.08.2011 року, платіжне доручення №335 від 29.08.2011 року, видаткові накладні № 760 від 12.09.2011 року, №РН - 0002879 від 08.09.2011 року (а.с.60, 108 - 110).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

На думку суду, первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) вид цивільно-правового договору;

ї) код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Окремо суд звертає увагу на те, що ФГ «Нива - С» не порушило даної вимоги Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні №360 від 29.08.2011 року, №19 від 22.08.2011 року, №23 від 22.08.2011 року №8 від 02.03.2013 року (а.с. 58-62), №360 від 29.08.2011 року, оформлені вірно, обов`язкові реквізити відповідно до ст. 201 Податкового кодексу зазначені відповідно до вимог законодавства, і код товару згідно з УКТ ЗЕД вказано вірно (а.с58-62,73-74).

Отже, судом встановлено, що усі податкові накладні отримані позивачем від ПП «Лани Поділля», ТОВ "Аргон" ТОВ "Альянс Ойл Україна" оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Як зазначено в акті перевірки ФГ "Нива -С" не пред`явлені сертифікати про походження товару, які свідчать про те, що той чи інший товар проходить з відповідної країни, тому індетифікувати походження товару є неможливим. Однак, суд дане твердження до уваги не бере, виходячи з наступного.

Під час судового засідання представником позивача долучено до матеріалів справи копії сертифікатів якості №4427 - азофоска (а.с.61), №UA1.039.0022278-10 - дизельне паливо (а.с.75), №3-15780537- азотно фосфорне добриво, №3-22755570 - азотно - вапняне добриво, № 3-22794077 - карбамід, які підтверджують походження товару, проходження його з іншої країни .

В судовому засіданні встановлено той факт, що рішення про визначення грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій 5 червня 2013 року, щодо сум, що були задекларовані за березень та квітень 2010 року, є неправомірним , оскільки 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку минули на дату винесення податкового - повідомлення рішення від 05.06.2013 року № 0000322200. (а.с. 93-99)

Окрім того, з акту перевірки видно, що ФГ "Нива - С" користується спеціальним режимом оподаткування, як сільськогосподарське підприємство і застосовує спеціальний режим оподаткування ПДВ. Відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках затвердженого Постановою №11 від 12.01.2011 року підпункту 4 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Суд звертає увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких ПП «Тандем СВ» були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 3159,70 грн., однак відповідно до Закону "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру потрібно сплатити 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плати, що мало б складати суму 2294 грн.

Представником позивача було заявлено клопотання про повернення надлишково сплачених коштів в сумі 865,70 грн.

Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст. 94 КАС України, суд приходить до висновку про повернення позивачеві надлишково сплачені кошти в розмірі 865,70 грн..

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Іллінецької міжнародної Державної податкової інспекції від 05.06.2013 року №0000322200 про збільшення суми грошового зобов'язання Фермерського господарства "Нива - С" за платежем податок на добавлену вартість на 315970,00 грн., в тому числі за основним платежем 252776 грн. та за штрафними санкціями 63194 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Нива-С" (код ЄДРПОУ 13329003) судові витрати в розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто чотири гривні) 00 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Нива -С" надлишково сплачені кошти державного мита в сумі 865 (вісімсот шістдесят п'ять) гривень 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна