Ухвала

від 15.05.2013 по справі 816/765/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 816/765/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2013р. по справі № 816/765/13-а

за позовом Фермерського господарства "Дніпровське"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Прайм"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.02.2013 року Фермерське господарство "Дніпровське" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 11 січня 2013 року №0000442301/69, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 18802,5 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.03.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Стар Прайм".

Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що позивач допустив заниження податку на додану вартість, оскільки відображав в податковому обліку первинні документи, котрі складені в межах нікчемного правочину.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ "Дніпровське" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з рядом контрагентів, в тому числі ТОВ "Стар Прайм".

За результатами перевірки складено акт від 21 грудня 2012 року №5687/22-209/22517962, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, платником податків занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 15042 грн.

На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ 11 січня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000442301/69, яким ФГ "Дніпровське" збільшено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 18802,5 грн., у тому числі 15042 грн. - основний платіж, 3760,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Стар Прайм".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, операції по формуванню податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки акту від 18 травня 2012 року №1342/22-9/37403093 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стар Прайм" щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01 серпня 2010 року по 31 березня 2012 року", що складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, та висновку експертного дослідження від 10 травня 2012 року №2239, складеного старшим експертом сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці, яким встановлено факт виконання підписів на податковій звітності ТОВ "Стар Прайм" від імені директора товариства ОСОБА_1 різними особами. У зв'язку із вказаним, податковий орган наголошує на фіктивний характер господарської діяльності ТОВ "Стар Прайм", та робить висновок про нікчемність господарських правовідносин між позивачем та третьою особою.

Судовим розглядом встановлено, що ФГ "Дніпровське" з ТОВ "Стар Прайм" 21 листопада 2011 року укладено договір поставки № 1/2111, предметом якого є поставка дизельного пального кількістю 9,5 т., вартістю 90250 грн.

У виконання умов даного договору ТОВ "Стар Прайм" у листопаді 2011 року здійснило поставку ФГ "Дніпровське" дизельного пального у вищезазначеній кількості, на підтвердження чого виписано податкову накладну від 24 листопада 2011 року № 23.

Слід вказати, що зауваження щодо змісту та форми податкової накладної з боку податкового органу відсутні, та остання відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем товарів загальною вартістю 90250 грн., у тому числі ПДВ - 15041,67 грн.

Крім того, у підтвердження фактичного виконання зазначеної угоди надано видаткову накладну від 25 листопада 2011 року № 1/2511, рахунок-фактура від 24 листопада 2011 року № 1/2411, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стар Прайм", що підтверджується копією виписки по рахунку.

В подальшому на підставі вказаної податкової накладної, виписаної ТОВ "Стар Прайм", позивачем зараховано до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 15042 грн.

Також, встановлено, що доставка дизельного палива здійснювалась транспортом ТОВ "Стар Прайм". Отримані товарно-матеріальні цінності позивачем оприбутковано шляхом внесення відповідних записів до журналу-ордеру та відомості по рахунку 203 "Паливо" за IV квартал 2011 року, журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 "Розрахунок з вітчизняними постачальниками" за IV квартал 2011 року.

Матеріали справи, крім того містять дані, що придбані товарно-матеріальні цінності ФГ "Дніпровське" використано у власній господарській діяльності, що підтверджується відомостями про власну та орендовану сільськогосподарську техніку, копіями актів списання від 30 листопада 2011 року № СпТ-000010, № СпТ-000012.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції, факт сплати позивачем в ціні придбаних у ТОВ "Стар Прайм" товарів податку на додану вартість в розмірі 15041,67 грн. та рух активів (товарів) в ході проведення такої господарської операції.

Також необхідно зазначити, що податковим органом у акті перевірки не заперечується факт отримання позивачем, оприбуткування та використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей (дизельного пального в кількості 9,5 т.), а також, сплати позивачем коштів в розмірі 90250 грн.

Посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемного правочину колегією суддів не приймаються, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому, Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи свідчать, що Фермерське господарство "Дніпровське" на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, був зареєстрований у встановленому порядку.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача та відображення в Акті перевірки позивача відомостей про ймовірну фіктивну господарську діяльність вказаного суб'єкта господарювання не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача на висновок спеціаліста від 10 травня 2012 року №239 також є безпідставним з огляду на те, що даний висновок не стосується предмету доказування у даній адміністративній справі, адже предметом дослідження спеціалістом було питання щодо того чи однією і тією самою особою вчинено підписи від імені ОСОБА_1 на запиті про отримання довідки за формою № 04-ОПП, договорі № 2588 про визнання електронних документів, довіреності від 18 липня 2011 року, копіях сертифікату електронного ключа для подачі всіх видів електронної звітності за підписом ОСОБА_1

А відтак, даний висновок не являється належним, у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказом у справі.

Також слід вказати, що спеціаліст, на відміну від експерта, до початку проведення дослідження, а також за результатами його проведення не попереджається про кримінальну відповідальність та не несе відповідальності за факти, викладені у висновках з питань, що були предметом дослідження, а тому такий висновок носить інформаційний характер та не може бути прийнятий судом у якості достатнього та беззаперечного доказу в адміністративній справі.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та податкового кредиту від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 11 січня 2013 року №0000442301/69 таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2013р. по справі № 816/765/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.