Рішення

від 30.07.2013 по справі 903/712/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2013 р. Справа № 903/712/13

за позовом: Заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави: в особі державного агентства резерву України Волинської обласної бази спеціального медичного постачання, м.Луцьк

до відповідача: Володимир-Волинської станції переливання крові, м.Володимир-Волинський

про стягнення 62 269,67 грн.

Суддя Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук О.О.- в.о. директор (наказ №45 від 19.07.2013р.)

від відповідача: не прибув

в судовому засіданні взяв участь прокурор: Пушкарчук С. В. (посвідчення №017411 видане 04.06.2013р.)

Суть спору: Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної бази спеціального медичного постачання від імені Державного агентства резерву України та просить стягнути з відповідача - Володимир-Волинської станції переливання крові 62 269,67 грн. заборгованості за матеріальні цінності державного мобілізаційного резерву.

Заявлені позовні вимоги підтверджує рахунками №27 від 10.01.1997р., №28 від 13.01.1997р., актами звірки взаємних розрахунків (а.с. 16-19).

Відповідач в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав письмові пояснення в яких підтверджує факт отримання в 1997 р. Володимир-Волинською СПК препарату альбуміну 10% в кількості 206,15л. на суму 62269,67 грн. та посилаючись на важкий фінансовий стан закладу просить суд відмовити в позові.

Разом з тим відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника останнього.

В судовому засіданні прокурор та позивач позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечують, оскільки відповідач був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та зазначають, що представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому останній мав можливість і час забезпечити представництво в даному судовому засіданні.

Суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає що останнє, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки не підтверджено відповідними доказами та Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті без участі представника відповідача на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

Волинською обласною базою спеціального медичного постачання (позивачем) на підставі рахунків від 10.01.1997р. №27, від 13.01.1997р. №28 передано Володимир-Волинській станції переливання крові (відповідачу) матеріальні цінності державного мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнені після освіження з розривом у часі) без попередньої оплати на загальну суму 62 269,67грн. (а.с. 16-17)

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до аб. 3 ч. 2 ст.4 Цивільного кодексу України до актів цивільного законодавства відносяться також інші, крім самого Цивільного кодексу України, закони України, які приймаються відповідно до Конституції України і цього Кодексу. Одним з таких актів цивільного законодавства є Закон України "Про державний матеріальний резерв", який введено в дію 22.02.1997 року.

Оскільки, як слідує з матеріалів справи відпуск матеріальних цінностей проведено до ведення в дію зазначеного закону, дані відносини регулювалися Положенням про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та ради Міністрів СРСР від 29.09.1969р.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поповненню) і зберігаються на підприємствах, установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск проводиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.

Таким чином, Закон встановлює принцип оплатної реалізації матеріальних цінностей з державного резерву. На думку суду, ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» встановлено самостійну підставу виникнення цивільних прав і обов'язків. Зокрема, отримувач матеріальних цінностей, реалізованих з державного резерву зобов'язаний їх оплатити.

Тобто прокурором правомірно визнано підставу виникнення цивільних прав та обов'язків з посиланням на Закон України «Про державний матеріальний резерв».

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України та 173 ГК України зобов'язує одну сторону (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Беручи до уваги те, що між сторонами по справі не було встановлено строку виконання зобов'язання (оплати товару), а тому слід керуватися вимогами ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Волинська облспецмедбаза неодноразово зверталася до відповідача з вимогою погасити наявну дебіторську заборгованість, що підтверджується копіями листів - претензій за вих. №51 від 21.03.2005р., вих.№56 від 29.03.2005р., №97 від 08.05.2007р. однак останній заборгованість не погасив та актами звірки взаємних розрахунків (а.с.18-22)

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 6 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Доводи відповідача - Володимир Волинської станції переливання крові, про те що на даний час фінансовий стан закладу важкий, а також важливість безперебійного функціонування закладу служби крові для надання невідкладної допомоги, не взято до уваги суду, так як за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст. 173Господарського кодексу України, ст. ст. .11, 268, 525, 526, 509, 530 Цивільного кодексу України, ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Володимир-Волинської станції переливання крові (44700, м.Володимир-Волинський, вул. Северина Наливайка, 18 ) на користь Волинської обласної бази спеціального медичного постачання (43000, м. Луцьк, вул.. Степана Бандери, 5, код ЄДРПОУ 01984352) 62 269,67 грн. заборгованості.

3.Стягнути з Володимир-Волинської станції переливання крові (44700, м.Володимир-Волинський, вул. Северина Наливайка, 18 ) судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу судовий збір, за позовом заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави: в особі державного агентства резерву України Волинської обласної бази спеціального медичного постачання до Володимир-Волинської станції переливання крові.

Повний текст

рішення складено

01.08.2013

Суддя В.М. Дем'як