Постанова

від 30.01.2014 по справі 903/712/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 903/712/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Володимир - Волинської станції переливання крові від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились від прокуратури: не з'явились на рішенняГосподарського суду Волинської області від 30.07.2013 року та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 року у справі№ 903/712/13 за позовомЗаступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі: Державного агентства резерву України в особі Волинської обласної бази спеціального медичного постачання доВолодимир - Волинської станції переливання крові простягнення 62 269, 67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі: Державного агентства резерву України, в особі Волинської обласної бази спеціального медичного постачання (далі позивач) звернувся з позовом до Володимир - Волинської станції переливання крові (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 62 269, 67 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.07.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача є в наявності заборгованість у сумі 62 269, 67 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судами при винесенні рішень була дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі та невірно застосовано діюче законодавство.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди помилково зробили висновок про існування між сторонами у справі господарського договору. Рівненським апеляційним господарським судом не застосовано строк позовної давності.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем, на підставі рахунків від 10.01.1997 року № 27, від 13.01.1997 року № 28 передано відповідачу матеріальні цінності державного мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільненні після освіження з розривом у часі) без попередньої оплати на загальну суму 62 269, 67 грн. (а.с. 16-17) - далі медикаменти.

Як вбачається з матеріалів справи, медикаменти були передані відповідачу на підставі адміністративного акту - наказу управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації від 08.07.1996 року № 90/08 (а.с. 112).

Згідно з ст. 4 ЦК УРСР (якій діяв на час видання адміністративного акту та передачі медикаментів) цивільні права та обов'язки виникали, у тому числі, з адміністративних актів, і відповідно між сторонами у справі виникли цивільні права та обов'язки, щодо переданих медикаментів.

До матеріалів справи залучений графік погашення дебіторської заборгованості за матеріальні цінності мобілізаційного резерву медичними установами Волинської області, який затверджений начальником управління охорони здоров'я у серпні 2002 року (а.с. 113-114).

В зазначеному графіку вказано, що заборгованість відповідача складає 62 269, 67 грн. та підлягає погашенню у 4-му кварталі 2002 року, тобто до 31.12.2002 року.

На взаємовідносини сторін розповсюджувався загальний термін позовної давності 3 роки.

З 01.01.2004 року набув чинності ЦК України.

Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про позовну даність застосовується до позовів строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Оскільки, строк позовної давності щодо погашення заборгованості відповідача не сплив станом на 01.01.2004 року, на взаємовідносини сторін розповсюджується правила ЦК України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 12.05.2004 року частину першу статті 268 доповнено пунктом 6, яким встановлено, що на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що виплавають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" позовна давність не поширюється.

Враховуючи викладене, судами обґрунтовано не застосовано строк позовної давності у взаємовідносинах сторін щодо предмету спору.

Матеріали зібрані у справі свідчать про те, що відповідач не розрахувався за отримані ним медикаменти вартістю 62 269, 67 грн., строк оплати яких він повинен був здійснити до 31.12.2002 року.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Володимир - Волинської станції переливання крові відмовити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 30.07.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 року прийняті у справі № 903/712/13 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій