Постанова

від 29.11.2006 по справі 11/362-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/362-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 листопада 2006 р.                                                                                Справа № 11/362-05

за позовом  відкритого акціонерного товариства „Хлібодар”, м. Могилів-Подільський

до                Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції,

                    м. Могилів-Подільський

про               визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

                             Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання  Т.Поліщук, за участю представників:

від позивача       -    Богданов О.В., Михайлюк Т.В.  за довіреностями;

від  відповідача  -    Ткачук С.В., Девда О.В.  за довіреностями.

СУТЬ СПОРУ:

        Заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення Могилів- Подільської ОДПІ № 0000862301/0  від 07 червня 2005 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 103 475 грн. 31 коп..

В процесі розгляду справи позивач 29.11.2006 року в судовому засіданні подав заяву про зміну предмету позову  в якій просив визнати податкове повідомлення –рішення № 0000862301/0  від 07 червня 2005 року нечинним та скасувати його повністю.  

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відкрите акціонерне товариство „Хлібодар"  отримало від Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції податкове повідомлення-рішення № 0000862301/0 від 07 червня 2005 року, відповідно до якого Відповідачем нараховано суму податкових зобов'язань за платежем - штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 103475,31 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугує акт комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства відкритого акціонерного товариства „Хлібодар” за період з 01.07.2003 року по 01.01.2005 року № 69/23-111/00375728 .

Для стягнення з Позивача штрафних санкцій, встановлених Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, Відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення в порядку та за формою встановленою Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затвердженою Наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 року) та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 року. Вказані Інструкція та Порядок розроблені на виконання та відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі Закон № 2181).

Проте, вказаним Законом встановлено "порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначено порядок оскарження дій органів стягнення".

В цьому ж Законі наведено визначення „податкового зобов'язання" і „штрафної санкції", стягнення яких проводиться згідно з його нормами.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.1.5 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Таким чином, з наведених норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» випливає, що

штрафні санкції, встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних

санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», не можуть вважатися ні

”податковим зобов'язанням", ні „штрафною санкцією" в розумінні Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами».          

Відповідно, застосовані штрафні санкції не можуть стягуватися в порядку передбаченому Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з преамбулою вказаного Закону, цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування. Враховуючи те, що Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не регулює питань оподаткування, штрафні санкції, передбачені цим нормативним актом, не підлягають стягненню у порядку, встановленому Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Виходячи з вищенаведеного Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не дотримано вимог ст.ст. 6 та 19 Конституції України, перевищено повноваження, встановлені Законом України „Про Державну податкову службу в Україні” та Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що дає підстави для визнання спірного податкове повідомлення - рішення недійсним.

Відповідно до висновків Відповідача зазначених у п. 3.2.1 Акта перевірки та у додатку № 5 до Акту перевірки, Позивачем було допущено порушення п. 7.35 ст. 7 „Положення про проведення касових операцій у національній валюті України” затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року (далі - Положення), а саме при наявності податкового боргу, здійснювалось витрачання готівки з виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень на виплати, що пов'язані з оплатою праці без наявності екстрених на те підстав на суму 103475,31 грн..

Згідно з Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” Відповідач нарахував штрафні санкції у розмірі сум виплат заборгованості із заробітної плати, тобто в сумі 103475,31 грн..

Протягом періоду, що був охоплений документальною перевіркою (з 01.07.2003 року по 01.01.2005 року), порядок ведення касових операцій визначався Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року № 72.

Однак, як випливає зі спірного податкового повідомлення - рішення, Позивач при визначенні правопорушення зі сторони Позивача, як на підставу посилається на нормативний акт - «Положення про проведення касових операцій у національній валюті України»затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року, тобто на нормативний документ, якого на момент існування спірних подій (виплат заборгованості із заробітної плати) ще не було.

Згідно положень Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 253, від 21.06.2001 року, у податковому повідомленні-рішенні повинна чітко зазначатись норма законодавства, яка стала підставою для здійснення розрахунку суми податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при визначенні на думку Відповідача «правопорушення»зі сторони Позивача, у спірному Рішенні, як норма, яка стала підставою для здійснення розрахунку суми податкового зобов'язання Відповідачем було застосовано нормативно-правовий акт, який був введений в дію пізніше, ніж відбувались спірні події (виплати заборгованості із заробітної плати). Тим самим порушено, як вищевказаний порядок направлення податкових повідомлень-рішень так і ст. 58 Конституції України.

Крім того, відповідно до п.2.12 даного Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року № 72, яке діяло на момент спірних подій, підприємство, що має податковий борг, здійснює виплату заробітної плати (крім екстрених обставин) виключно за рахунок коштів, отриманих в установах банку.

Дана норма встановлювала заборону на використання готівки отриманої з виручки на виплату лише поточної заробітної платні. Що ж до виплати заборгованості по заробітній платі така заборона відсутня.

Також, згідно пп. „г” п. 7.3.1. ст. 7 Закону України № 2181 не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Закон не виокремлює з категорії „власні кошти” готівку отриману з виручки.

Проаналізувавши законодавство, зокрема Закон України „Про оплату праці” можна прийти до висновку, що заборгованість з виплати заробітної плати визначається, як невиплачені суми заробітної плати більш ніж за один календарний місяць.

Отже, норма спеціального закону, а не підзаконного нормативно-правового акту забороняє платнику податків здійснювати погашення податкового боргу при наявності боргу (заборгованості) по виплаті заробітної платні.

Під час проведення документальної перевірки податковим органом не було взято до уваги те, що на ВАТ „Хлібодар” проводилась виплата саме заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства, а не виплата поточної заробітної платні.

Наявність заборгованості ВАТ „Хлібодар” по виплаті заробітної плати перед працівниками підприємства станом на 01.07.2003 року становила 133514,69 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме витягом із головної книги ВАТ „Хлібодар” та довідкою про фактично виплачену заборгованість по заробітній платі за 2003-2004 p.p.

Таким чином, кошти підприємства, а саме готівка з виручки від реалізації продукції, були направленні на погашення саме заборгованості по заробітній платі, що виникла перед працівниками підприємства, які товариство не мало права використовувати на погашення податкового боргу.

Факт виплати протягом періоду що перевірявся саме заборгованості по заробітній платі підтверджується відомостями з виплати заробітної плати за період з 01.07.2003 року по 01.05.2005 року.

Таким чином, оскільки Закон України № 2181 «є спеціальним законом з питань оподаткування, норма якого забороняє платнику податків здійснювати погашення податкового боргу при наявності боргу (заборгованості) по виплаті заробітної платні, Позивачем, в процесі здійснення господарської діяльності, не було допущено порушення вимог податкового та валютного законодавства України.

Відповідач проти позову заперечує, та обґрунтовує свої заперечення тим, що за наслідками проведеної комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ „Хлібодар” (акт № 69/23-111/03775728 від 06.05.2005 року) встановлено, що товариством в порушення п.7.35 ст. 7 „Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, при наявності податкового боргу, здійснювались витрачання готівки з виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці без наявності екстрених (невідкладних) на те обставин (в ході перевірки посадові особи товариства не надали будь-яких доказів щодо існування екстрених (невідкладних) обставин для виплат, пов'язаних з оплатою праці). Всього за перевіряємий період  товариством було здійснено виплат, пов'язаних з оплатою праці, при наявності податкової заборгованості, в сумі 103475,31 грн.

Протягом  перевіряємого  періоду, що був охоплений документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ „Хлібодар”, порядок ведення касових операцій в підприємствах, установах, організаціях визначався  Положенням про ведення касових  операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 19.02. 2001 року № 72, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за № 237/5428. Відповідно до п.2.12 даного Положення встановлено, що підприємства, які мають податковий борг, здійснюють виплату заробітної плати (крім екстрених (невідкладних) обставин) виключно за рахунок коштів, отриманих в установах банків. Із готівкової виручки такі виплати здійснювати заборонялося.

 На момент здійснення перевірки порядок ведення касових операцій визначено  Положенням про ведення касових  операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р № 637  зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320. Відповідно до п.7.35 даного Положення контролюючі органи при проведенні перевірок каси та касових операцій встановлюють факти проведення підприємством виплат, пов'язаних з оплатою праці, за наявності у нього у ці періоди податкового боргу.

Порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки визначається Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436 від 12.06.1995 року (із змінами та доповненнями).

Штрафні санкції, передбачені наведеним Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України  в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до  п.4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним  поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього  пункту 1 частини першої ст.150 Конституції України  від 27.03.2002 року № 7-рп/2002, ст. 106 Конституції України закріпило конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту ст. 106, частини другої ст. 147, частини  першої ст. 150, ст. 152 Конституції України укази і розпорядження  Президента України є правовими  актами.

Застосування органами державної податкової служби України  за порушення норм з регулювання  обігу готівки у національній валюті до суб'єктів підприємницької діяльності  фінансових санкцій у вигляді штрафу відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436  „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п.1 Указу за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків)       на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин –соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості –застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі здійснених виплат. Таким чином, до ВАТ ”Хлібодар” застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 103475,31 грн.  

Заслухавши пояснення учасників судового  процесу, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши  наявні у справі докази в тім рахунку і висновок судово-бухгалтерської експертизи за № Е –2011 від 10.10.2006 року, суд вбачає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Могилів –Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена   комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ „Хлібодар” за період з 01.07.2003 року по 01.01.2005 року і за наслідками якої складено акт за № 69/23-111/00375728  від 06.05.2005 року. На підставі даного акту 07.06.2005 року Могилів-Подільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення  № 0000862301/0 яким позивачу відповідно до підпункту „б” пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436  „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” визначено суму податкового зобов'язання за платежем –фінансові санкції  за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 103 475 грн. 31 коп..

Підставою визначення вказаної суми податкового зобов'язання, як випливає з  акту перевірки стало те, що ВАТ „Хлібодар” за перевіряємий період здійснювало витрачання готівки з виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень на виплати, що  пов'язані з оплатою праці за наявності податкового боргу в сумі   103475,31 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення Могилів –Подільської ОДПІ, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Указу Президента України № 436 від 12.06.1995 р. „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (з подальшими змінами і доповненнями - далі Указ № 436/95) прийняте на підставі та за правилами, встановленими Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до преамбули Закону № 2181-Ш, це є спеціальний закон з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статті 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування" містять вичерпний перелік податків і зборів, які є обов'язковими для сплати їх платником.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-Ш встановлено, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Законом № 2181-Ш запроваджено поняття податкового повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму, визначену контролюючим органом, у випадках передбачених цим Законом (п. 1.9 ст. 1 Закону). Згідно з п. 6.1 ст.6 Закону № 2181-Ш у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкового зобов'язання, сума податку чи збору (обов'язкового платежу) належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх огашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк (що, крім посипання на норму податкового закону як на підставу застосування фінансових санкцій, має місце в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні).

Пунктом 1.5 ст. 1 цього Закону визначено, що штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Зі змісту п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІП вбачається, що тільки штрафні санкції за порушення податкового законодавства прирівнюються до сплати податку.

Із змісту наведених норм законодавчих актів витікає, що законодавець не розповсюдив дію Закону № 2181-Ш на правовідносини, що не зазначені безпосередньо у ньому, в тому числі і на правовідносини з регулювання обігу готівки.

Отже, визначена Законом № 2181-Ш процедура погашення зобов'язань платників податків розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у сфері зовнішньоекономічної діяльності і не стосується штрафних санкцій, передбачених Указом № 436/05, який направлений на вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та та розмірах, встановлених законами України. Разом з тим державним податковим органам не надано повноважень на застосування передбаченого Законом № 2181-Ш порядку погашення зобов'язань платників податків у випадку виявлення порушень норм з регулювання обігу готівки.

Приписи Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459, не можуть розширювати коло правовідносин, на які поширюється Закон № 2181-Ш.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у Могилів-Подільської ОДПІ відсутні правові підстави для направлення позивачу відповідно до положень Закону № 2181-Ш податкового повідомлення - рішення № 0000862301/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки, оскільки ці правовідносини не є правовідносинами з питань оподаткування і не регулюються Законом № 2181-Ш.

Окрім того, підпунктом „г" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що до активів, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення відносяться, зокрема, власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною собою, у розмірах та порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 статті 8 Закону № 2181-Ш встановлено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті „б" підпункту 8.6.1 цього пункту (що не охоплює випадки виплати заробітної плати).

Отже, Законом № 2181-Ш по-іншому, ніж Указом № 436 , який прийняті раніше ніж Закон № 2181-Ш, врегульовані правові відносини з виплати заробітної плати за наявності у підприємства податкової заборгованості.

Висновком Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № Е –2011 від 10.10.2006 року визначено, що сума 48881,82 грн. це виплати, пов'язані з погашенням оплати праці за період понад один календарний місяць, сума  48294,41 грн. це виплати заробітної плати за минулий календарний місяць. Щодо суми 6300,34 грн.  по якій експертизою не встановлено  період за який проводилась виплата позивачем надано розшифровку проведених виплат, яка свідчить про те, що сума 6300,34 грн. є також виплатою заборгованості по оплаті праці.

Таким чином, 103475,31грн. це сума на яку ВАТ “Хлібодар” здійснив витрачання готівкових коштів з виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень на виплати, що пов'язані з оплатою праці і є саме заборгованістю по оплаті праці за минулі періоди, що передували моменту виплати.

Крім того, п.7.35 статті 7 „Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320,  не регламентує діяльність підприємств, а визначає процедуру проведення перевірки дотримання вимог ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

За таких обставин суд вважає безпідставними доводи відповідача висловлені у запереченні на позов.

В силу п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб‘єкта владних повноважень (що є предметом спору у даній справі) обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000862301/0  від 07.06.2005 року не відповідає вказаним принципам.

За вказаних вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню відповідно до повноважень суду визначених ст. 162 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 102, 128, 158, 162, 163, 167, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, -          

П О С Т А Н ОВ И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000862301/0 від 07.06.2005р..

3.          Стягнути  з  Державного бюджету України  користь відкритого акціонерного товариства „Хлібодар”, (вул. Пушкінська, 47/1, м. Могилів-Подільський Вінницької області, п/р. 26001000018001 в філії АКБ „Надра”, МФО 302355, код 00375728), 3 грн. 40 коп.  витрат зі сплати судового збору та 1200 грн витрат з оплати експертизи.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

                                                                     Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2006р.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.