Рішення

від 24.07.2013 по справі 5017/3258/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2013 р.Справа № 5017/3258/2012

За позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Варданяна Ари Сашаєвича

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити певні дії

За заявою третьої особи , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Варданяна Ари Сашаєвича

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити певні дії

Головуючий - Цісельський О.В.

Судді Горячук Н.О.

Демешин О.А.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від відповідача: Недяк А.В., довіреність від 29.11.2012р.

Від третьої особи: не з'явився

Від третьої особи: ОСОБА_4 згідно паспорту

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК", товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", в якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, (що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 619,0 кв.м.) від 24 грудня 2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" в особі директора Варданяна Ари Сашаєвича та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" в особі директора Агаджаняна Артавазда Мішаєвича, посвідчений державним нотаріусом Ананьївської державної нотаріальної контори Мороз Н.О., реєстр №1107 - недійсним;

- повернути товариству з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 619,0 кв.м.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2012р. позовну заяву (вх.№5148/2012) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

17.12.2012р. суд отримав від ОСОБА_4 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (вх.№5914/2012), в якій просить суд визнати договір купівлі-продажу нежитлових будівель (що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 619,00 кв.м.) від 24 грудня 2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" в особі директора Варданяна Ари Сашаєвича та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" в особі директора Агаджаняна Артавазда Мішаєвича, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстр №1107 - недійсним; повернути товариству з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 619,0 кв.м.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2012р. позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 (вх.№5914/2012) до товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК", товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №5017/3258/2012 та об'єднано в одне провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2013р. справу №5017/3258/2012 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 28.01.2013р. визначено наступний склад колегії по розгляду справи №5017/3258/2012: головуючий суддя Власова С.Г., суддя Желєзна С.П., суддя Зайцев Ю.О.

Під час розгляду справи склад суду відповідно до розпоряджень голови господарського суду Одеської області було змінено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2013р. справу №5017/3258/2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у остаточному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Горячук Н.О., Демешин О.А. та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник позивача, ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 24.07.2013р. не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи від 25.03.2013р. (вх.№9697/2013) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.

Клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 19.06.2013р. (вх.№18991/13) судом не задоволено, з підстав його необгрунтованості.

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі від 02.04.2013р. (вх.№10695/2013) та від 10.04.2013р. (вх.№11660/2013) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" в судове засідання, призначене на 24.07.2013р. не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином, подав до суду заперечення на позовну заяву (вх.№519/2013 від 09.01.2013р.), відповідно до якого заявлені позовні вимоги позивача не визнає та просить суду відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" заявлені позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№646/2013 від 09.01.2013р.).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі від 10.04.2013р. (вх.№11660/2013) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

24 грудня 2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, згідно умов п.п. 1.1. якого, Продавець товариство з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" передало у власність, а Покупець - товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком" прийняло у власність нежитлові будівлі, частину 1 майнового комплексу (надалі - нежитлові будівлі), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 619,0 кв.м. За договором відчужується: літ. "А" - будівля контори загальною площею 211,1 кв.м., літ. "Б"- прохідна загальною площею 4,0 кв.м., літ. "В" - склад загальною площею 70,2 кв.м., літ. "Г" - гараж, літ. "Д" - склад, літ. "Е" - столярний цех, літ. "Ж" - операторна загальною площею 5,6 кв.м., літ. "З" - сховище пального, літ. "И" - майстерні, літ. "К" - майстерні, літ. "К1" - склад, літ. "Л" - склад загальною площею 204,8 кв.м., літ. "М" - пункт змазки, літ. "М1" - прибудова, літ. "Н" - водозбірник, літ. "О" - дворова убиральня, літ. "П" - дворова убиральня, літ. "Р" - баня, літ. "С" котельна, літ. "Т" склад загальною площею 123,3 кв.м., літ. "У" - гараж, літ. "Ф" - крита стоянка автотранспорту, літ. "Х" - гараж, літ. 1 - огорожа, літ. 2- огорожа, літ. 3 - огорожа, літ. 4 - ворота, літ. 5 - ворота, літ. 6 - цистерна, літ. 11 - сховище пального, три металеві цистерни, літ. 12 - естакада, літ. 13 - оглядова яма. Опис об'єкта: нежитлові будівлі з господарськими будівлями та спорудами. Частина 1 майнового комплексу. Нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, в цілому розташовані на земельній ділянці площею 12000,0 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні, право на яку не зареєстровано, кадастровий номер на цей час не присвоєний, згідно листа №08.11/22761-ДЗ від 16.12.2010 року, виданого Державним комітетом України із земельних ресурсів Одеською регіональною філією Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру". Ведення Державного реєстру земель, здійснюється Одеською регіональною філією "Центра ДЗК згідно Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003 року. Згідно Довідки від 17.12.2010 року, відповідно до класифікатору кодів об'єктів адміністративно-територіального устрою України, затвердженого Наказом Держстандарту України від 31 жовтня 1997 року №659, землям м. Ананьїв присвоєно код - 51205101000, Вищевказані дані є складовою частиною кадастрових номерів земельних ділянок, розташованих на території міста Ананьїв.

Умовами п.2.1. Договору передбачено, що продаж нежитлових будівель здійснено за 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ - 20%, які Продавець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок Покупця №26004210671 в Філії ПАТ "МАРФІН БАНК" в м. Одеса, МФО 328168 протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту укладення цього Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору сторони підтверджують факт відсутності претензій щодо майбутнього розрахунку за продані нежитлові будівлі на моменту укладення цього Договору.

Вважаючи те, що діями товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" та директора Варданяна ари Сашаєвича порушені права та охоронювані законом інтереси позивач, для захисту своїх прав звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області

Так само ОСОБА_4 звернувся із позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого, на його думку, порушеного права.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Щодо первісного позову позивача суд вважає зазначити наступне .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області стало те, що на думку позивача, договір, укладений між відповідачами є незаконним та у зв'язку із укладанням оспорюваного договору між відповідачами, позивач поніс значні матеріальні збитки.

З приводу цього суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 92 ЦК України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Стаття 113 ЦК України встановлює, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

За приписами ст. 114 ЦК України учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Як встановлено судом з матеріалів справи, а саме з статуту товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК", позивач є учасником ТОВ "У.Р.БСТРК" (п.2.1. Статуту).

Згідно із ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Із статуту ТОВ "У.Р.БСТРК" судом встановлено, що виконавчим органом товариства є директор, який призначається (обирається) Зборами учасників та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах своєї компетенції (п.9.7 Статуту).

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Загальні способи захисту права власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України, серед яких, зокрема, передбачено визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії .

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору.

Таким чином, судом встановлено необґрунтованість, недоведеність заявлених позивачем позовних вимог щодо наявності порушених його прав та охоронюваних законом інтересів спірним договором, що є підставою для суду відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог у повній мірі.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У процесі розгляду спору між позивачем та відповідачем, третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Під предметом спору слід розуміти матеріально - правовий об'єкт, з приводу якого виник правий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах з відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачами.

Також третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

Таким чином, судом встановлено необґрунтованість, недоведеність заявлених третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 позовних вимог щодо наявності порушених його прав та охоронюваних законом інтересів спірним договором, що є підставою для суду відмовити останньому у задоволенні заявлених позовних вимог у повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючі наявні матеріали справи, пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, про відмову у задоволені позовних ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4

Відповідно до приписів ст. 44-49 ГПК України слід стягнути з позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" витрати по сплаті послуг адвоката, а саме 8200,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.

2. У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний тест рішення складено 29.07.2013р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Горячук Н.О.

Суддя Демешин О.А.