Постанова

від 17.11.2008 по справі 2-а-533/08

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

№2-а-533/2008

№2-а-533/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

17

листопада 2008 року Черкаський окружний адміністративний суд у

складі:

головуючого-судді:   

Смілянця Е.С.,

при секретарі:            

Торопенко А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Черкаси

справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі

Черкаської області до суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 про стягнення боргу по страховим внескам на суму 122 грн.82 коп., суд

встановив:

До суду з позовною заявою

звернулось управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської

області в якій просить стягнути з суб»єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 борг по страховим внескам на суму 122 грн.82 коп, який

виник за період часу з 01.01.2005р. по 30.03.2005р..

В судове засідання представник

позивача не з»явився, однак направив на адресу суду заяву про те, що позов

підтримує в повному обсязі, просить суд справу розглянути без його участі.

Відповідач в судове засідання не

з»явився, але на адресу суду надіслав заяву про те, що позов визнає повністю,

просить суд справу розглянути без його участі.

Відповідно ч.3

ст.122 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження

оскільки сторони звернулися з клопотанням про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши

матеріали справи судом встановлено наступне.

Позивач

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на спрощеній

системі оподаткування, обліку та звітності, і відповідно до вимог Закону

України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003

року  №1058-IV (далі -

Закон №1058) відповідач зареєстрований як платник страхових внесків по  загальнообов'язковому державному пенсійному

страхуванню до Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

            01 жовтня 2008 року посадовою особою

управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області,

відповідно до Закону №1058 та Інструкції «Про порядок обчислення та сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої

Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року (далі -

Інструкція №21-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004

року за №64/8663 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»,

проведено перевірку повноти нарахування та сплати фіксованого розміру

страхового внеску за І квартал 2005 року суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1, про що складено акт №65.

            Перевіркою встановлено, що

відповідно до п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону №1058, абз.7 п.8 ст. 45

Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», п.2 ст. 48, п.4 Прикінцевих

положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний

бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», Закону

України  «Про вирішення питання щодо

заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі

умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним

казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005

року» від 18.09.2006 року №3583 (далі - Закон №3583), на підставі даних наданих

ДПА, відповідач зобов'язаний сплатити кожен місяць І кварталу 2005 року

фіксований страховий внесок, розрахований як різниця між встановленою ставкою

внеску (83,84 грн.) та частиною єдиного або фіксованого податків, яка згідно

Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03 липня 1998 року та

Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про

прибутковий податок громадян» становить 42% (єдиний податок) та 10% (фіксований

податок).

            За

результатами перевірки відповідачу донараховано 122 грн. 82 коп. страхових

внесків, та виставлена вимога №Ф-401 від 01.10.2008 року про сплату

донарахованих сум внесків.

            Акт перевірки разом з вимогою

направлений відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриманий ним

4.10.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Відповідач вимогу не оскаржив, донараховані страхові внески добровільно не сплатив.

Оцінюючи

докази у справі в їх сукупності, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з

огляду на наступне.

Статтею

5 Закону №1058 встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між

суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія

інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у

випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому

Закону. Виключно цим

Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового

державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають

загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових

внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати

страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних

виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;

пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на

призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок

здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним

страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального

фонду; організація та порядок здійснення управління в системі

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом

третім статті 11 Закону №1058 встановлено, що загальнообов'язковому державному

пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований

податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали

спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних

осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з

пунктом 5 статті 14 Закону №1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є

застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій

статті 12 цього Закону.

Згідно

частини 1 статті 15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної

системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані

особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

У статті

18 Закону №1058 зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим

платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому

цим Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших

обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не

поширюється податкове законодавство; законодавством не можуть

встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення

від їх сплати.

Відповідно

до пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону №1058 

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали

особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання

спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які

беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії

законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові

внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Ставки,

механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР.

Враховуючи

наведені норми, суд прийшов до висновку, що страхові внески на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи

оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим

законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати

страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Закон

України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про

прибутковий податок з громадян"» від 13 лютого 1998 року №129/98-ВР,

регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з

вимогами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення

законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші

нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому

Закону.

Положення

п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету

Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"», якими

встановлено, що до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань

на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують

фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до

відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а

90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету,

спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами,

не звільняють суб'єктів малого підприємництва, які сплачують фіксований

податок, від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування.

Щодо

правомірності донарахування відповідачем сум страхових внесків, то суд виходить

з того, що відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет

України на 2005 рік"  за період з 1

січня до 31 березня 2005 року фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності повинні сплатити до Пенсійного Фонду фіксований розмір страхових

внесків за січень, лютий та 30 днів березня із розрахунку 83 грн. 84 коп. за

місяць з урахуванням частини єдиного та фіксованого податків, перерахованих

Держказначейством у грудні 2004 року за 2005 рік.

Дії

позивача щодо складення акту №65 про донарахування фіксованого розміру

страхових внесків та виставлення вимоги про сплату боргу суд вважає такими, що

відповідають положенням ст. 20 Закону №1058, п.п.5.9, 8.3 Інструкції №21-1.

Згідно

п.3 ст. 106  Закону №1058, розділу 8

Інструкції №21-1 територіальний орган Пенсійного фонду України надсилає

страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти

робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник

зобов'язаний сплатити суми недоїмки.

            Оскільки в установлений десятиденний

строк відповідач борг не сплатив, то відповідно до пп. 3.8 п.3 ст. 106 Закону

№1058 позивач має право вимагати стягнення з відповідача зазначеного боргу.

Частиною

1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Відповідно

до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу.

З огляду

на викладене, суд вважає, що при донарахуванні страхових внесків та виставленні

вимоги позивач діяв  на підставі, у межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення;  безсторонньо (неупереджено); добросовісно;

розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

несправедливій дискримінації; 

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у

процесі прийняття рішення; та  своєчасно,

тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи

докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на

стягнення 122 грн. 82 коп. заборгованості зі сплати страхових внесках до

Пенсійного фонду України.

Відповідача

звільнити від сплати судового збору на підставі ч.4 ст.94 КАС України.

Керуючись Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" №1058-ІV від 9 липня 2003 року», Закон України «Про Державний

бюджет на 2005 рік», п.2 ст. 48, п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про

внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та

деяких інших законодавчих актів України», Законом

України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської

діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності,

у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків

до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом

2004 року - І кварталу 2005 року" № 3583 від 16.03.2006 року, ст.ст. 2, 4, 6, 17, 19, 49, 51, 71, 79, 86, 87, 94, 159, 160, 161,

162, 257 КАС України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з

суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, що зареєстрований

АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь управління Пенсійного фонду

України в Черкаському районні Черкаської області що зареєстрований за адресою:

м. Черкаси, вул. Вернигори, 17, 

ідентифікаційний код 21366780, (р/р 

256013011730  ОПЕРВ  Черкаського обласного управління ВАТ

„Державний ощадний банк України”, МФО 354507), 

- 122 грн. 82   коп.

заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне

пенсійне страхування за період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р..

Звільнити

суб»єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 від сплати судового

збору на підставі ч.4 ст.94 КАС України.

Постанова

може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через

Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне

оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та

наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви

про апеляційне оскарження.

Головуючий -