Рішення

від 30.07.2013 по справі 902/720/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2013 р.

Справа № 902/720/13

Провадження № 19/902/45/13

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Холдінг" ( вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4, м Київ, 01001, поштова адреса вул. Рейтарська, буд 29-Б, м. Київ, 01034)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" ( вул. 40-Річчя Жовтня, 1, смт. Дашів, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 22740)

про стягнення 480494,81 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Незамай Д.Д.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : Діденко Н. П. - за довіреністю, Головченко В. А. - директор, Довганюк І.С. - паспорт АВ 474344 виданий Іллінецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 16.08.2002 року

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Холдінг" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" про стягнення 480 494,81 грн. заборгованості.

Позов мотивовано наступним: між товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Холдінг" та товариством з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" було укладено договір поставки від 04 травня 2011 року. На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 480 494,81 грн. Натомість відповідачем не проведено розрахунків за поставлений товар, що призвело до звернення позивачем з позовом до суду.

Ухвалою суду від 22.05.2013 року порушено провадження у справі № 902/720/13 з призначенням судового засідання на 04.06.2013 року.

З огляду на неявку представника відповідача, ухвалою суду від 04.06.2013 року розгляд справи відкладено на 20.06.2013 року.

В подальшому з метою витребування доказів, ухвалою суду від 20.06.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 30.07.2013 року.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представник відповідача та викликані посадові особи : Головченко В.А., Довганюк І.С..

В свою чергу, позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи по суті, представник відповідача позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що Довганюк І.С. не мав повноважень на підписання договору поставки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача та викликаних посадових осіб, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 травня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Холдінг" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" (покупець) було укладено договір поставки № 040504 на таких умовах.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, насіння та інші, згідно специфікацій, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1).

Загальна кількість товару, його найменування, одиниці виміру та ціна товару визначаються сторонами у специфікаціях та накладних, що є невід'ємними частинами до цього договору. У випадку, якщо сторони не підписали специфікації, то кількість, найменування і ціна товару визначаються згідно накладних, по яких товар поставлений з належним оформленням первинних документів та прийнятий покупцем (п. 2.6).

Постачальник надає покупцю на кожну партію відвантаженого товару: накладну (товарно-транспортна) на відпуск товару, податкову накладну, у точній відповідності до встановлених законодавством вимог, а також інші документи, обов'язковість надання яких встановлена чинним законодавством України (п. 2.7).

У разі виявлення відхилень від вимог цього договору, щодо кількості та ( або) якості товару при його прийнятті. Покупець зобов'язаний невідкладно з урахуванням можливостей технічних засобів зв'язку повідомити про це постачальника та скласти Акт на наявність таких відхилень. В акті обов'язково вказують найменування і кількість товару, відвантаження і надходження на склад, а також - вигляд і причини недоліків (п. 2.14).

Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором , визначені сторонами та зазначаються у специфікаціях, накладних, є остаточними і узгодженими сторонами відповідно до цього договору (п. 4.1).

Загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором складає суму вартості товару, поставленого по накладних (п. 4.2).

Покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за товар в безготівковому порядку протягом строку, зазначеного в специфікації шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений у цьому договорі. Якщо сторони не укладали специфікацію, то покупець здійснює розрахунок в межах ____ банківських днів з дня отримання товару. Розрахунки можуть бути здійснені в будь-яких інших формах, що не заборонені законодавством за погодженням сторін (п. 4.3).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 9.1).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2011 року (п. 9.2).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.3).

У Специфікації від 23.08.2011 року, яка є додатком № 2 до вказаного договору, позивач та відповідач визначили : найменування товару - насіння жита (21 т); бензин А-76 (3000 л); дизельне пальне (6096 л); загальна вартість товару становить - 79 319,81 грн.; строки поставки до 31.08.2011 року; строки оплати не пізніше 31.12.2011 року.

На виконання умов даного договору позивачем відвантажено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 480 494,81 грн., що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме: № 148 від 31.08.2011 року на суму 79 319,81 грн.; № 149 від 31.08.2011 року на суму 34 650,00 грн.; № 116 від 22.06.2011 року на суму 210 105,00 грн.; № 115 від 31.05.2011 року на суму 156 420,00 грн..

У вказаних вище видаткових накладних, зокрема, зазначено : постачальник - ТОВ «ВВ Холдінг»; покупець - ТОВ «ДСП Відродження»; договір № 040504 від 04.05.2011 року.

Також позивачем надано податкові накладні № 471 від 22.06.2011 року на суму 210 105,00 грн. та № 478 від 31.05.2011 року на суму 156 420,00 грн.

22.04.2013 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити борг у сумі 480 494,81 грн. за договором поставки № 040504. Направлення даної претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення із відбитком каклендарного штемпеля від 23.04.2013 року. (а.с.65)

Відповіді на дану претензію відповідачем не надано.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судом встановлено, що 04.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Холдінг" та товариством з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" укладено договір поставки № 040504, згідно якого позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 480 494,81 грн., що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

При цьому, представник відповідача не визнала позов, оскільки договір поставки з боку відповідача підписано не уповноважено особою.

В підтвердження даних обставин відповідачем надано суду копії документів, зокрема: статут, трудову книжку, довідку з ЄДРПОУ, наказ № 1-ОС від 14.07.2010 року, наказ № 1С-ОС від 05.01.2011 року, наказ № 1-в від 05.01.2011 року.

Суд оглянувши подані докази зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи договір поставки № 040504 від 04.05.2011 року з боку ТОВ "ВВ Холдінг" підписано директором Блошко М.М., а зі сторони ТОВ "ДСП Відродження" директором Довганюком І. С., які діяли на підставі статутів про що вказано у договорі.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Згідно довідки АБ № 406068 з ЄДРПОУ щодо ТОВ "ДСП Відродження", керівником товариства являється Головченко В.А., який приступив до виконання обов'язків керівника з 14.07.2010 року, що підтверджується наказом № 1-ОС від 14.07.2010 року.

Крім того, відповідно до наказу № 1-в від 05.01.2011 року Довганюку І.С., заступнику директора по виробництву надано дозвіл на право підпису внутрішніх документів.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем здійснено поставку товару за договором № 040504 від 04.05.2011 року та прийнято відповідачем, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними із печатками сторін та стало наслідком схвалення ТОВ "ДСП Відродження" укладеного договору поставки.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо визнання вказаного вище договору недійсним, а також відповідачем не спростовано факт отримання товару.

При цьому, відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 480 494,81 грн., підлягає задоволенню у повному обсязі. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договром поставки, видатковими накладними, податковими накладними, претензією, специфікацією.

Судові витрати підлягають покладенню на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" (22740, смт. Дашів, вул. 40-Річчя Жовтня, 1, Іллінецький район, Вінницька область, код ЄДРЮОФОП 36928121) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Холдінг" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4, код ЄДРПОУ 14340722) 480 494,81 грн. заборгованості та 9 609,90 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 серпня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4, м Київ, 01001, поштова адреса вул. Рейтарська, буд 29-Б, м. Київ, 01034)

3 - відповідачу ( вул. 40-Річчя Жовтня, 1, смт. Дашів, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 22740)