Постанова

від 17.02.2009 по справі 10/39-726

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/39-726

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 лютого 2009 р.                                                                                    № 10/39-726  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Панової І.Ю.,Заріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал", м. Тернопіль

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008

у справі№10/39-726 господарського суду Тернопільської області

за позовом

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал", м. Тернопіль1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Крис-Бег", м. Хоростків, Тернопільська обл.2. Акціонерного товариства закритого типу "Кристал", м. Київ

 провизнання недійсним правочину

за участю представників сторін:

від позивача:              від відповідачів:               І:                                                                                          ІІ: не з'явилися не з'явилися не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (надалі –ТОВ "Арсенал"), як кредитор у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Крис-Бег" (надалі –ТОВ "Крис-Бег"), у лютому 2008 року звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання недійсним на підставі статей 48, 57 Цивільного кодексу Української РСР та статті 215 Господарського кодексу України правочину, вчиненого Доповідач: Продаєвич Л.В.                       

між ТОВ "Крис-Бег" та Акціонерним товариством закритого типу "Кристал" (надалі –АТЗТ "Кристал") щодо передачі останньому нерухомого майна в розрахунок за внесок до статутного фонду, який оформлений актами від 24.10.2003 та від 19.12.2003 року.

Позивач вважає, що підставою для визнання правочину недійсним є невідповідність його вимогам частині 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства".

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.03.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено АТЗТ "Кристал".

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.05.2008 (суддя: Півторак М.Є.) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 змінено процесуальний статус АТЗТ "Кристал", останнє залучено до участі в справі в якості відповідача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 (судді: Городечна М.І. –головуючий, Юркевич М.В., Кузь В.Л.) судове рішення залишено без змін.

Судові акти обґрунтовані приписами Цивільного кодексу             Української РСР, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач –ТОВ "Арсенал" не є учасником оспорюваного правочину, та не встановили факт порушення його прав і не встановили обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Арсенал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та задоволення позову.

Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ТОВ "Арсенал" стверджує, що оскаржуваний правочин щодо передачі майна виконаний повністю до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Крис-Бег" і не підлягає оскарженню за заявою ліквідатора, та укладений всупереч діючому законодавству з метою нанесення збитків кредиторам.

Скаржник вважає, що відповідно до статті 20 Господарського кодексу України  він має право захищати свої порушені права шляхом звернення до суду.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 27.01.2009, надіслана сторонам у справі –29.01.2009 року), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що позивачем оформлений актами від 24.10.2003 та від 19.12.2003 вихід АТЗТ "Кристал" зі складу учасників ТОВ "Крис-Бег" з отриманням його частки визначено як правочин, який може бути визнаний недійсним у порядку статті 48 Цивільного кодексу                  Української РСР.

На правовідносини, пов'язані з виходом учасників зі складу товариства та повернення їх частки із статутного фонду, поширюється дія Закону України "Про господарські товариства", статтею 54 якого встановлено, що внесок (вклад) може бути повернуто в натуральній формі на вимогу учасника, який вибуває із товариства, та за згодою товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Крис-Бег" згідно Статуту та Установчого договору засновано на підставі рішення учасників:  АТЗТ "Кристал", Компанії "ELLAND INVESTMENT HOLDINGS  LIMITED", Компанії "AXІOM HOLDINGS LIMITED", Компанії "TOLMAX HOLDING S.A" шляхом об'єднання їх коштів, майна та інших активів.

Права учасників господарських товариств визначені статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" та установчими документами.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства.

З приписами Закону України "Про господарські товариства" кореспондуються і положення Статуту ТОВ "Крис-Бег", зареєстрованого у 2000 році, зокрема, пункт 4.5, яким передбачено право виходу учасника із товариства з попереднім письмовим повідомленням про це інших учасників; датою виходу є дата прийняття відповідного рішення зборами учасників.

Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що у разі виходу учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства  пропорційна його частці в статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов  з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. За вимогою учасника та за згодою зборів учасників товариства частка учасника, який виходить з товариства, повертається йому повністю або частково у натуральній формі.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій:

- 05.09.2003 відбулися збори учасників ТОВ "Крис-Бег", що оформлені протоколом № 16, на яких було прийнято рішення про вихід зі складу учасників ТОВ "Крис-Бег" АТЗТ "Кристал" та передачі його частки у розмірі 12,92 %, що відповідає внеску у сумі 1873634,34 грн., Товариству;

- у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оскарження учасниками ТОВ "Крис-Бег" указаного рішення загальних зборів учасників від 05.09.2005 щодо виходу АТЗТ "Кристал" з числа учасників ТОВ "Крис-Бег";

- на виконання зазначеного рішення учасниками товариства відповідно до Установчого договору складені акти від 24.10.2003 та від 19.12.2003 приймання-передачі майнового внеску із Статутного фонду ТОВ "Крис-Бег".

Судами також встановлено, що після виходу АТЗТ "Кристал" було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Крис-Бег" та за АТЗТ "Кристал" оформлено право власності на майно на підставі рішення виконкому Хоростківської міської ради від 17.12.2003 №234, правомірність якого була предметом розгляду в господарській справі №10/236-4547 і в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, установлені судовим рішенням, що набрало законної сили, набувають преюдиціального значення.

Судами попередніх інстанцій правильно відзначено, що позивач у справі –ТОВ "Арсенал" не є учасником корпоративних відносин, які відбулися значно раніше події, з якою вказане товариство пов'язує порушення своїх прав –25.10.2005 ТОВ "Арсенал" визнано кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Крис-Бег", яка порушена господарським судом Тернопільської області у липні 2005 року.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в силу статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Акт приймання-передачі не є правочином, оскільки не встановлює нових, не змінює та не припиняє існуючих між сторонами цивільних прав та обов'язків, а в даному випадку є невід'ємною частиною прийнятого учасниками товариства рішення, оформленого протоколом.

Акт фіксує виконання сторонами певних дій, а тому не є угодою в розумінні статті 41 Цивільного кодексу Української РСР, які спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правовідносин.

Частиною 3 статті 148 Цивільного кодексу України встановлено, що спори, які виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

До господарського суду згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України мають право звертатися особи, чиї права порушені, проте, господарські суди не встановили порушення прав позивача, як і підстав для визнання недійсним правочину.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та меж повноважень касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України та частин 1, 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів Вищого господарського суду України зазначає, що помилкове посилання суду апеляційної інстанції на приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо прав ліквідатора оскаржувати угоди в даному випадку не є підставою для скасування судового акта, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю      "Арсенал" –залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 у справі №10/39-726 –залишити без змін.

Головуючий:                                                                               І.Панова

Судді:                                                                                           А. Заріцька

                                                                                                      Л. Продаєвич