Рішення

від 25.07.2013 по справі 906/813/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" липня 2013 р. Справа № 906/813/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Нечипорук О.В. - довіреність від 08.07.13р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Імпульс-Транс" (м. Житомир) до Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні конструкціоні Дженералі С.П.А." (м. Житомир)

про стягнення 368680,68 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 368680,68грн. заборгованості, з яких: 336845,34 грн. - основний борг, 24921,19 грн. - пеня, 63,49 грн. - інфляційні, 6850,66 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить копія реєстру на відправку простої кореспонденції за 17.07.13р. (а.с. 73).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.12р. між Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні конструкціоні Дженералі С.П.А." (замовник/відповідач) та Приватним підприємством "Імпульс-Транс" (виконавець/позивач) було укладено договір №KZH/41/12, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором для забезпечення здійснення спільної діяльності і реалізації проекту по ремонту автомобільної дороги М0б Київ - Чоп, ділянка км 128+000 -14+080 виконавець бере на себе зобов'язання надати на свій власний ризик послуги власним автотранспортом, двома автомобілями МАN (тягачі). Порядок подачі та кількість техніки визначаються за погодженням сторін та визначається замовником на період надання послуг (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.2. договору ціна договору складається з фактично наданих виконавцем послуг з розрахунку вартості перевезення будівельних матеріалів 125 грн. з ПДВ за годину роботи автомобіля.

Згідно п.п. 3.1. договору розрахунки між замовником і виконавцем здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця у 30-ти денний термін з моменту узгодження сторонами розрахунків на підставі актів наданих послуг.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

Договір діє з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.08.12р. (п.п.7.1., 7.2. договору).

31.08.12р. між цими ж сторонами було підписано додаткову угоду до договору №KZH/41/12 від 01.03.12р., згідно якого сторони узгодили, що договір діє до 31.10.12р.

На виконання умов договору позивачем з 07.05.12р. по 11.10.12р. було надано послуг на суму 436845,34 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт №39 від 07.05.12р.. №40 від 25.05.13р., №54,55 від 13.07.12р., №56 від 19.07.12р., №63 від 30.08.12р., №66 від 24.09.12р., №72 від 11.10.12р., копії яких містяться в справі (а.с. 33-40).

Надані послуги відповідач оплатив частково в сумі 100000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.11.12р. (а.с. 52).

Таким чином заборгованість становить на день звернення до суду та на день розгляду справи становить 336845,34 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 174 Господарського кодексу України, визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 336845,34 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 24921,19 грн. пені.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь їх одержувачів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Між позивачем і відповідачем письмовий договір купівлі-продажу не укладався, отже і розмір пені не визначений.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення 24921,19 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача (а.с. 7, 9), перевірених судом, розмір інфляційних та 3% річних складає 63,49 грн. та відповідно 6850,66 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 9048,72 грн., сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом підлягає поверненню відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні конструкціоні Дженералі С.П.А." (10025, м. Житомир, вул. Корольова, 132, ід. код 423313310)

- на користь Приватного підприємства "Імпульс-Транс" (10006, м. Житомир, 3-й пров. Вишневий, 6, ід. код 34687436) 343759,49 грн. заборгованості, з яких: 336845,34грн. - основний борг, 63,49 грн. - інфляційні, 6850,66 грн. - 3% річних, а також 6875,19 грн. - сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Приватному підприємству "Імпульс-Транс" (10006, м. Житомир, 3-й пров. Вишневий, 6, ід. код 34687436) зайво сплачений відповідно до платіжного доручення №2564 від 16.11.12р. судовий збір в сумі 9048,72 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.07.13р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)