Постанова

від 31.07.2013 по справі 912/554/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2013 року Справа №912/554/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Лисенко О.М., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Гаврилові О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Геліч В.П., довіреність №б/н від 02.01.13;

представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інноваційна компанія" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2013 року

у справі № 912/554/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІ УКРАЇНА-БУДМАТЕРІАЛИ", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інноваційна компанія", Кіровоградська область, м. Світловодськ

про стягнення 268 677,75 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2013 року у справі № 912/554/13 (суддя Глушков М.С.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інноваційна компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІ УКРАЇНА-БУДМАТЕРІАЛИ" 268677,75 грн. заборгованості, з яких: 179118,50 грн. основний борг та 89559,25 грн. штраф, а також 5373,56 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат пов'язаних з наданням адвокатських послуг.

Рішення мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 07-01/11-Ц від 07.01.2011 року, відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем. На адресу відповідача направлена претензія від 28.01.2013 року із вимогою погасити заборгованість по оплаті товару перед позивачем, однак відповідач залишив претензію без реагування.

Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач із апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що ще в 2010 році позивач поставив неякісний товар, внаслідок чого відповідач поніс значні збитки, сума яких не була узгоджена. Однак за усною домовленістю сторін сума збитків приймається до уваги в подальших господарських взаємовідносинах сторін.

Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Парусніков Ю.Б., Тищик І.В.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 30.07.2013 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Лисенко О.М., Тищик І.В.

31.07.2013 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів справі.

31.07.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року № 28.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інноваційна компанія" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2013 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладений договір поставки від 07.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передати, в оговорений сторонами строк, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити будівельні матеріали, вказані у доповненнях до даного договору, що є невід'ємною його частиною (надалі - товар).

29.12.2011 року між сторонами укладена Додаткова угода № 1, згідно п. 1 якої сторони дійшли до взаємної згоди викласти п.9.2 Договору в наступній редакції: «даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому разі до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань» (т.1 а.с.11).

Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару на загальну суму 649 118,50 грн. (видаткова накладна №РН-0000985, №РН-0000986, №РН-0000987 від 14.09.2012 року, №РН-0000994 від 20.09.2012 року, №РН-0001016 від 29.09.2012 року, №РН-0001062 від 12.10.2012 року, №РН-0001081 від 20.10.2012 року, №РН-0001090, №РН-0001138 від 24.10.2012 року (т.1 а.с. 13-21), всі накладні підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печаткою.

Згідно п. 4.1. Договору покупець зобов'язується провести оплату поставленої продукції протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту поставки товару, на поточний рахунок постачальника.

В матеріалах справи містяться виписки з рахунку позивача (т.1 а.с.22-29), з яких вбачається, що відповідач здійснив лише частковий розрахунок за поставлений товар в сумі 470 000,00 грн., тобто залишок становить 179 118,50 грн., яка не була погашена відповідачем, що і стало підставою виникнення спірних правовідносин сторін.

Листом від 28.01.2013 року № 1-28/01/2013 (т.1 30-33) позивач направив на адресу відповідача претензію із вимогою оплатити залишок суми заборгованості, однак остання була залишене без уваги відповідача.

Отже, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті поставленого товару в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 179 118,50 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується із застосуванням до спірних правовідносин положення п. 8.3 Договору, відповідно якого: «в разі затримки оплати товару понад 10 днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 50 відсотків від суми заборгованості», тобто вимога позивача щодо стягнення суми штрафу за затримку оплати товару в розмірі 89 559,25 грн. є узгодженою та правомірною.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на усну домовленість сторін щодо приймання до уваги неузгодженої суми збитків, отриманої відповідачем ще в 2010 році, під час взаєморозрахунків не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції так, як зазначені збитки були понесені відповідачем на підставі умов іншого договору від 15.05.2009 року № 15-05, який не є предметом даного спору, також відповідачем не надано доказів укладення між сторонами додаткової угоди або інших додаткових угод щодо проведення взаєморозрахунків за отримані збитки в подальших господарських правовідносинах сторін.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інноваційна компанія" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2013 року у справі № 912/554/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2013 року у справі № 912/554/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 31.07.2013 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя О.М. Лисенко

Суддя І.В. Тищик