Ухвала

від 29.07.2013 по справі 818/1343/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 р.Справа № 818/1343/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. по справі № 818/1343/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектросервіс"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю, "Сумиелектросервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002811503/3814 від 10 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12609,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектросервіс".

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах №0002811503/3814 від 10 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12609 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектросервіс" сплачений судовий збір в сумі 126,10 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомленіналежним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиелектросервіс", зареєстрований рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради17.03.2006 року як юридична особа; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.03.2006 року у ДПІ у м. Сумах, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.03.2006 року № 25786482.

01.03.2012 року фахівцем ДПІ у м. Сумах відповідно до наказу №829 від 29 лютого 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Сумиелектросервіс", поданої за березень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складений акт №1259/15-319/34011999 від 01 березня 2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.187, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198 п.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у березні 2011 року на суму 12607,86 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Суми прийнято податкове повідомлення рішення №0002811503/3814 від 10 квітня 2912 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за основним платежем на 12608 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ «Нью-Стар», використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки №1259/15-319/34011999 від 01 березня 2012 року про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.187, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198 п.3 ст. 198 ПК України, які ґрунтувалися на результатах автоматизованого співставлення даних податкової звітності за березень 2011 року з податку на додану вартість по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно звірки від 19.07.2011 року, загальна сума завищення податкового кредиту позивачем складає - 12911 грн. 09 коп.

А саме, позивач в декларації за березень 2011р. включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 12607,86 грн. по контрагенту ТОВ "Нью-Стар".

Підприємство ТОВ "Нью-Стар" зареєстровано в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровськ від 15.07.2010р. №7767 Місцезнаходження підприємства відповідно до установчих документів: м. Запоріжжя, вул. Історична, б. №71.

Зареєстровано платником ПДВ 01.09.2010р. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100298422 Індивідуальний податковий номер 37211870. Анульовано свідоцтво платника ПДВ - 29.06.2011р. Статутний фонд - 900 грн.

За результатами аналізу документів податкової звітності відповідачем не встановлено наявність у ТОВ „Нью-Стар" власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Згідно податкової звітності, встановлено загальну чисельність працюючих ТОВ „Нью Стар", яка складає 1 особа.

По підприємству ТОВ „Нью Стар" відсутня інформація та документи про використання у своїй діяльності власного чи орендованого офісного, виробничих (торгівельних, складських) приміщень.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Нью-Стар", за березень 2011 року.

В ході перевірки ТОВ "Нью Стар" не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Нью Стар" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між перевіряємим підприємством та покупцями є безтоварними.

Перевіркою встановлено те, що у ТОВ "Нью-Стар", відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому операції ТОВ "Нью Стар" не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п. п. 14.1.36 Податкового Кодексу України.

Враховуючи наведене, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Нью-Стар" здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ "Нью- Стар" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Згідно акту про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 1374/23-2/37211870 від 30.06.2011р. ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зменшено суму податкового зобов'язання по декларації з ПДВ ТОВ "Нью-Стар" за березень 2011 року на суму ПДВ 12607,86 грн.

Враховуючі наведені обставини та відповідно ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України, дані, відображені ТОВ "Нью-Стар" у деклараціях з податку на додану вартість за березень 2011 р. про обсяги поставки, податкове зобов'язання на користь вищезазначених контрагентів, а саме ТОВ "Сумиелектросервіс" є безтоварними.

Враховуючи вищевикладене та порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, ТОВ "Сумиелектросервіс" завищено податковий кредит за березень 2011 р. у сумі 12607,86 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як свідчать письмові докази, 05 січня 2011 року між ТОВ "Сумиелектросервіс" (Покупець) та ТОВ "Нью Стар" (Продавець) укладено договір поставки №74. Предметом договору поставки є поставка електротоварів. Транспортування матеріалів здійснюється за рахунок покупця.

На підставі вказаного договору позивач здійснив три закупівлі товару (різне електрообладнання) у ТОВ "Нью Стар", а саме:

- рахунок - фактура №10318 від 1 березня 2011 року на суму 15017,77 грн. в т.ч. ПДВ - 2502,96 грн., видаткова накладна №10318 від 01 березня 2011 року, податкова накладна від 01 березня 2011 року №8 (а.с.9-11). Вказаний товар відповідно до платіжного доручення №976 від 12 квітня 2011 року був оплачений. Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем, на підтвердження чого останнім надано наказ №2802/1 від 28 лютого 2011 року "Про відрядження" відповідно до якого директор позивача на автомобілі ВАЗ21112 д.н. ВМ9806АН, який належить позивачу на праві власності, відряджався в м. Дніпропетровськ на підприємство ТОВ "Нью Стар" для отримання товару. Також надано подорожній лист №2802/1 від 28 лютого 2011 року та посвідчення про відрядження №2802/1;

- рахунок - фактура №300318 від 30 березня 2011 року на суму 35400,60 грн. в т.ч. ПДВ - 5900,10 грн., видаткові накладні №289 від 5 квітня 2011 року та від 12 квітня 2011 року, податкова накладна від 30 березня 2011 року №290 (а.с.12-15). Вказаний товар відповідно до платіжного доручення №941 від 30 березня 2011 року був оплачений. Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем на підтвердження чого останнім надано накази №114/1 від 11 квітня 2011 року та №044/1 від 04 квітня 2011 року "Про відрядження" відповідно до якого директор позивача на автомобілі ВАЗ21112 д.н. ВМ9806АН, який належить позивачу на праві власності, відряджався в м. Дніпропетровськ на підприємство ТОВ "Нью Стар" для отримання товару. Також надано подорожні листи №114/1 від 11 квітня 2011 року та №044/1 від 04 квітня 2011 року, а також посвідчення про відрядження №114/1 та 044/1;

- рахунок - фактура №290318 від 29 березня 2011 року на суму 25228,80 грн. в т.ч. ПДВ - 4204,80 грн., видаткова накладна №291 від 18 квітня 2011 року, податкова накладна від 30 березня 2011 року №291 (а.с.17-18). Вказаний товар відповідно до платіжного доручення №941 від 30 березня 2011 року був оплачений. Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем, на підтвердження чого останнім надано наказ №1504/1 від 15 квітня 2011 року "Про відрядження" відповідно до якого директор позивача на автомобілі ВАЗ21112 д.н. ВМ9806АН, який належить позивачу на праві власності, відряджався в м. Дніпропетровськ на підприємство ТОВ "Нью Стар" для отримання товару. Також надано подорожній лист №1504/1 від 18 квітня 2011 року та посвідчення про відрядження №1504/1.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Нью Стар" фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та повністю підтверджуються належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", При цьому, будь-яких порушень щодо оформлення первинних документів не встановлено під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні, придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач під час проведення перевірки не мав на меті їх перевіряти оскільки свою позицію щодо безтоварності угоди обґрунтовував актом від 30 червня 2011 року №1374/23-2/37211870 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Нью Стар" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 244 - 2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0002811503/3814 від 10 квітня 2012 року, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. по справі № 818/1343/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.