Постанова

від 26.06.2013 по справі 820/3529/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 червня 2013 р. № 820/3529/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - Підіпригори М.О.

представника відповідача - Тетянчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Повного товариства "ДІКВ-Л" РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Повне товариство «Ломбард «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000802208 від 19.12.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що висновки, котрі слугували підставою для прийняття податковою інспекцію спірного податкового повідомлення - рішення, не ґрунтуються на вимогах законодавства, позивач не вчиняв тих порушень податкового законодавства, які зазначені в даному податковому повідомленні - рішенні. Позивач стверджує, що в період з 08.11.2012р. по 28.11.2012р. ДПІ була проведена цілком безпідставна виїзна позапланова документальна перевірка Повного товариства «Ломбард «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» та замість Довідки про результати перевірки був складений Акт № 5546/2208/37367621 від 05.12.2012р., у якому на вимогу керівництва ДПІ зафіксовані порушення. Особи, які здійснювали перевірку та складали вказаний Акт перевірки, на думку позивача, навмисно підмінили поняття «звичайна ціна» замість «звичайної ставки проценту за кредит» з метою безпідставного визначення порушення податкового законодавства. Окрім того, оскільки надання кредиту не є експортом або імпортом товарів, зазначає позивач, товариством не було здійснено порушень у сфері валютного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на вищевказані обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с. 201 - 213) відповідач вказав, що вважає даний адміністративний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач стверджує, що висновки, викладені в Акті перевірки № 5546/2208/37367621 від 05.12.2012р. про порушення позивачем п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 527668, 23 грн., у т.ч. у ІУ кв. 2011р. на суму 141378, 46 грн., у І кв. 2012р. - на суму 208742, 60 грн., у ІІ кв. 2012р. - на суму 177547, 17 грн.; ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», із змінами та доповненнями в частині здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами на загальну суму 4035, 37 грн. без участі уповноваженого банку - об'єктивні, а прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення - рішення № 0000802208 від 19.12.2012р. правомірне.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Повне товариство «Ломбард «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ», зареєстрований Управлінням державної реєстрації юридичних осіб там фізичних від 18.11.2010р. за № 14801020000048396, має свідоцтво про державну реєстрацію № 426908 серії А01. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.11.2010р. за № 50415, на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС. ПТ «Ломбард «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» має Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, видане 14.04.2011р., серії ЛД № 521 (Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про видачу свідоцтва № 198 від 14.04.2011р.) (а.с. 86-107).

У період, за який проводилась спірна перевірка, ПТ «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» не був зареєстрований як платник податку на додану вартість?згідно з вимогами п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України від 04.03.1997р. № 168/97 -ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями та з ІІ кварталу 2011р., згідно з вимогами п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 -УІ.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

На підставі наказу від 07.11.2012р. № 1779 та направлень від 08.11.2012р. № 2209, №2211, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова головному державному податковому ревізору -інспектору відділу перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД Ларенцевій Н.І. та старшому державному податковому ревізору - інспектору відділу перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД Кривоконь А.О., та на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 -УІ, проведена позапланова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Повним товариством «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» вимог податкового законодавства за період з 22.11.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період ПТ «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 5546/2208/37367621 від 05.12.2012р. (а.с. 29-64), за висновками якого встановлені порушення ПТ «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ»:

- п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 527668, 23 грн., у т.ч. у ІУ кв. 2011р. на суму 141378, 46 грн., у І кв. 2012р. - на суму 208742, 60 грн., у ІІ кв. 2012р. - на суму 177547, 17 грн.;

- ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», із змінами та доповненнями в частині здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами на загальну суму 4035, 37 грн. без участі уповноваженого банку.

Вважаючи висновки, викладені в даному акті перевірки такими, що не відповідають дійсним обставинам, позивач направив до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова заперечення за вих. № 41 від 12.12.2012р. (а.с. 65-67), які були відхилені на засіданні Спірної комісії ДПІ, а висновки перевірки залишені без змін, про що позивачу було надано відповідь за вих. № 20662/10/22-010 від 18.12.2012р. (а.с. 68 - 75).

З посиланням на згаданий вище акт перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000802208 від 19.12.2012р. (а.с. 76), яким ПТ «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток фінансових установ у сумі 624240, 67грн., з яких 527668,23 грн. - основний платіж та 96572, 44 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятим податковою інспекцією податковим повідомленням - рішенням, ПТ «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» звернулось зі скаргою до ДПС у Харківській області за вих. № 04 від 28.02.2013р. (а.с. 77 - 80).

Рішенням ДПС у Харківській області від 20.02.13р. № 828/10/10.2-17 (а.с. 82-85) скаргу товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0000802208 від 19.12.2012р. -без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті від 05.12.2012р. № 5546/2208/37367621, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України від 12.07.2001р. № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» із змінами та доповненнями, фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пункт 1 згаданого Закону передбачає, що надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 40 -42, а. акту 12-14), перевіркою відображених показників у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності» (дохід від реалізації товарів, (робіт, послуг) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. у загальній сумі 137002, 0 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення позивачем операцій із надання фінансових кредитів, а саме: дохід у вигляді нарахованих відсотків за користування фінансовими кредитами, виданими фізичним особам під заставу дорогоцінних металів та цінних паперів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. у загальній сумі 137002, 0 грн. на підставі таких документів: договорів фінансового кредиту (з доповненнями до них), оборотно - сальдових відомостей, виписок банку, касових документів (з додатками до них), перевіряючими встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності» на загальну суму 2454164, 02 грн., у т.ч. по періодах: ІУ кв. 2011р. - на суму 614688, 94 грн., І кв. - 2012р. - на суму 994012, 36 грн., ІІ кв. 2012р. - на суму 845462, 72 грн.

Суд відзначає, що відсоткові ставки Ломбарду за наданими фінансовими кредитами передбачаються внутрішніми правилами, затвердженими рішенням загальних зборів учасників, Положенням про надання фінансових послуг, затверджених наказами по товариству. Фінансовий кредит надається на підставі укладених договорів та позитивного протокольного рішення учасників про надання такого кредиту. Ставка кредиту визначається безпосередньо при розгляді кожного договору.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем по справі, що договори про надання фінансового кредиту укладались з фізичними особами на умовах сплати відсотків за ставками, передбаченими договорами в залежності від терміну користування кредитом та предмету заставного майна.

Згідно наказів по ПТ «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ», ставки за користування фінансовими кредитами, які видавались фізичним особам, становили:

- наказ № 07 від 15.04.11 - під заставу нерухомості 0,12% в день, під заставу автотранспорту 0, 17 % в день, під заставу дорогоцінних металів - 0,4 % в день;

- наказ № 01 від 03.01.12 - під заставу нерухомості 0,12% в день, під заставу автотранспорту 0, 17 % в день, під заставу дорогоцінних металів - від 0,4 % в день до 1, 0 % в день;

- наказ № 09 від 08.02.12 - під заставу нерухомості 0,12% в день, під заставу автотранспорту 0, 17 % в день, під заставу дорогоцінних металів - від 0,4 % в день до 1, 0 % в день;

- наказ № 12 від 03.03.12 - під заставу нерухомості 0,12% в день, під заставу автотранспорту 0, 17 % в день, під заставу дорогоцінних металів - від 0,4 % в день до 1,0 % в день;

- наказ № 20 від 22.05.12 - під заставу нерухомості 0,12% в день, під заставу автотранспорту 0, 17 % в день, під заставу дорогоцінних металів - від 0,4 % в день до 0,8 % в день;

Всього за період, що був перевірений ДПІ, позивачем було видано фінансових кредитів 96 фізичним особам на загальну суму 20941418 грн.

Окрім того, між позивачем та фізичною особою гр. ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_1) у перевіреному ДПІ періоді, тобто протягом жовтня - листопада 2011р., був укладений ряд договорів про надання фінансового кредиту під заставу цінних паперів, а саме: акцій ПуАТ «Укрінвестпартнер» та інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «ДІКВ-Л» ПВНВВІФ «Бізнес ресурс -2», ТОВ КУА «ДІКВ-Л» ПВНВВІФ «Бізнес ресурс -3» на загальну суму 20104000 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитом 0,5 % річних.

Саме у зв'язку з цим, перевіряючі дійшли висновку про те, що застосування для окремої фізичної особи - громадянина (який не є платником податку на прибуток) зменшеного відсотку за користування фінансовим кредитом призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток. І тому, за результатами перевірки, було встановлено, що підприємством ПТ «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ» порушено вимоги п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України в частині заниження доходів за рахунок застосування заниження ставок при нарахуванні відсотків по виданим кредитам.

Отже, у зв'язку з визначеним порушенням податкового законодавства щодо недодержання вимог про застосування звичайних цін при надані послуг з надання кредитів фізичній особі позивачу за процедурою, яка станом на дату складання акту перевірки (відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» та п. 8 Розділу ХХ «Прикінцеві положення») не застосовується, був донарахований податок на прибуток.

Вирішуючи спір, суд відзначає, що відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менш від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У Податковому кодексі України правилам визначення звичайної ціни відведена спеціальна стаття - 39 «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни».

Разом з тим, в пп. 14.1.71 Податкового кодексу України визначено поняття «звичайна ціна», відповідно до якого це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Суд зазначає, що спеціальна норма для звичайних цін - це саме стаття 39 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 1 розділу ХІХ «Прикінцевих положень» якого, що набула законної сили з 1 січня 2013р.

До цього моменту, як зазначено у п. 8 підр. 10 розд. ХХ ПК України, в усіх випадках, визначених цим Кодексом застосовується п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка станом на час проведення перевірки та складання акту № 5546/2208/37367621 від 05.12.2012р., а також донарахування податкових зобов'язань платнику податків податковим органом внаслідок визначення звичайних цін, не застосовується.

Суд також відзначає, що навіть, якщо би процедура застосування звичайних цін на послуги законодавством була дозволена, ця процедура не мала би до діяльності позивача жодного відношення, оскільки ломбард - є фінансовою установою, основним видом діяльності якого є надання кредитів фізичним особам під залог майна, при якому, за певних обставин (як би фізична особа була пов'язаною особою із ломбардом), мала б розглядатись звичайна ставка відсотку за наданий кредит, відповідно до пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, а ні як зазначено в Акті перевірки - пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ.

Так, відповідно до пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно - правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі, але не нижче від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

Згідно до приписів, встановлених п.п. 14.1.70 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ставка проценту за кредит (позику) - розмір доходу фінансової установи у вигляді процентної ставки за кредит (позику), що встановлюється залежно від виду кредиту (позики) в межах мінімального та максимального розмірів процентної ставки та тарифу за такі послуги за таким видом кредиту (позики) всім позичальникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи.

Судовим розглядом встановлено, не спростовується відповідачем по справі, що позивачем - ПТ «Ломбард «ДІКВ-Л» РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ», всі договори у перевіреному періоді, укладались виключно на стандартних умовах.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями.

Стосовно висновку ДПІ про порушення позивачем ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», суд зазначає наступне:

Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю визначено, що у розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Відповідно до Постанови НБУ від 21.09.2007р. № 342, розрахунки в межах торговельного обороту - рух коштів між резидентами та нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

Враховуючи, що надання кредиту не є а ні експортом, а ні імпортом товарів, порушень з боку позивача у сфері валютного законодавства, судовим розглядом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення, покладено на позивача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Повного товариства "ДІКВ-Л" РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000802208 від 19.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства "ДІКВ-Л" РЕПЕШКО І КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ - 37367621, місцезнаходження: 61174, м.Харків. проспект Перемоги, 59), судовий збір у розмірі 2294.00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.