Рішення

від 29.07.2013 по справі 914/1866/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 р. Справа № 914/1866/13

За позовом: Приватного підприємства «Земсервіс», м. Новояворівськ, Яворівський район

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1: Відділ державної реєстрації речових права на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, м. Пустомити

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 2: Лах Євгена Васильовича, м. Дубляни

про: визнання недійсним договору іпотеки, припинення іпотеки та обтяження

стосовно земельних ділянок та зобов'язання вчинити певні дії,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Немоловська-Хмара З.П. - дов. №б/н від 16.10.2012 р.,

відповідача: Чапляк І.Р. дов. - №166 від 21.03.2013 року,

третя особа,

яка не заявляє

самостійних

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача 1: не з'явилася,

третя особа,

яка не заявляє

самостійних

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача 2: Кудрань М.М. - дов. від 24.05.2013 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Земсервіс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору іпотеки, припинення іпотеки та обтяження стосовно земельних ділянок та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою від 17.05.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.06.2013р. Розгляд справи відкладався з підстав з наведених у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 19.06.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Відділ державної реєстрації речових права на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 11) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Лах Євгена Васильовича (80381, Львівська область, м. Дубляни, вул. Шевченка, буд. №25, кв. №8).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду даної справи з 17.07.2013 року на 15 календарних днів.

Позовні вимоги мотивуються тим, що 18 серпня 2008р. між Акціонерним банком «Київська Русь» в особі керуючого Львівською філією Акціонерного банку «Київська Русь» (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Земсервіс», код ЄДРПОУ 32409169 (Іпотекодавець) від імені якого діяв директор Лозинський В.М., був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л.З. та зареєстрований в реєстрі №1631, відповідно до якого, в іпотеку передалась: земельна ділянка площею 0,2202 га, кадастровий номер 4623686400:01:004:0326, що розташована в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області (надалі також - земельна ділянка №1), що належить ПП «Земсервіс» на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №489438 та земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер 4623686400:01:004:0539, що розташована в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області (надалі також - земельна ділянка №2) , що належить ПП «Земсервіс» на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №489435.

Приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л.З., щодо земельної ділянки №1 внесено запис: у Державний реєстр іпотек 18 серпня 2008р. за №7757519; у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 18.08.2008р. за №7757378 (надалі також - реєстраційні записи щодо земельної ділянки №1) та щодо земельної ділянки №2 внесено запис:

- у Державний реєстр іпотек 18 серпня 2008р. за №7757626.

- у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 18.08.2008р. за №7757468 (надалі також - реєстраційні записи щодо земельної ділянки №2).

Як вказується в позовній заяві, попереднім директором Позивача було підписано Договір іпотеки, метою якого було зобов'язати ПП «Земсервіс» відповідати за кредитними зобов'язаннями Боржника, при цьому гарантією виконання таких зобов'язань виступало майно самого Підприємства.

Згідно п. 2.1. Статуту ПП «Земсервіс» в редакції, що діяла на момент укладення оскаржуваних договорів (далі також - Статут), Підприємство створене з метою надання послуг, отримання прибутку від підприємницької діяльності, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його засновників та працівників.

Виходячи із положення статуту та норм чинного законодавства, основною метою діяльності ПП «Земсервіс» є здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку.

Позивач вказує в позовній заяві, що укладення вищевказаного договору іпотеки земельних ділянок суперечить статутним цілям діяльності позивача, а також вищевказаний договір іпотеки укладений з перевищенням обсягу статутної дієздатності ПП «Земсервіс» з врахуванням вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 ЦК України. Вважає, що договір іпотеки земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить наведеним в позовній заяві положенням законодавства України та статуту позивача.

Щодо позовних вимог позивача, пов'язаних з визнанням недійсним Договору іпотеки від 18.08.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л.З. та зареєстрованого в реєстрі №1631, встановлена позовна давність тривалістю три роки.

Позивачем подано заяву (клопотання) від 26.04.2013 року про поновлення позовної давності, яке мотивує наступним. Відповідно до рішення №03-12 власника Приватного підприємства «Земсервіс» від 25.06.2012 р. відбулося звільнення Лозинського Володимира Маряновича з посади директора Приватного підприємства «Земсервіс» та призначено новим директором Мєшкова Валерія Генріховича. Позивач стверджує, що новопризначеному директору Приватного підприємства «Земсервіс» Мєшкову В.Г. попереднім керівником Лозинським В.М. не було передано ні Договору іпотеки, ні відповідного кредитного Договору на забезпечення якого був укладений Договір іпотеки. Враховуючи це, про факт існування Договору іпотеки, неправомірно підписаного попереднім директором ПП «Земсервіс», стало відомо новопризначеному директору Мешкову В.Г. лише після 26.06.2012 р., а саме 05.11.2012 р., а тому просить визнати поважними причинами пропуску строку позовної давності і відновити (поновити) ПП «Земсервіс» пропущений строк на подання позовної заяви.

22.07.2013 р. представником третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу, в зв'язку з чим здійснюється фіксація судового процесу технічними засобами згідно ч. 3 ст. 4-4 ГПК України.

В судове засідання 29.07.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав. Просить поновити строк позовної давності і задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 29.07.2013 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, заявляє про застосування строку позовної давності до вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки від 18.08.2008 р. із підстав викладених в додаткових поясненнях. Просить в позові відмовити.

В судове засідання 29.07.2013 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на позов не подав.

В судове засідання 29.07.2013 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просить в позові відмовити, підтримує заперечення викладенні представником відповідача.

В судовому засіданні 29.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судовому засіданні матеріали кредитної справи, проаналізувавши матеріали справи, в їх сукупності суд встановив:

18 серпня 2008р. між Акціонерним банком «Київська Русь» в особі керуючого Львівською філією Акціонерного банку «Київська Русь» Качерай І.П. (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Земсервіс», код ЄДРПОУ 32409169 (Іпотекодавець) від імені якого діяв на підставі рішення №15 від 11.08.2008 року директор Лозинський В.М., був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л.З. та зареєстрований в реєстрі №1631, відповідно до якого в іпотеку передалась: - земельна ділянка площею 0,2202 га, кадастровий номер 4623686400:01:004:0326, що розташована в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області (надалі також - земельна ділянка №1), що належить ПП «Земсервіс» на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №489438;

- земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер 4623686400:01:004:0539, що розташована в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області (надалі також - земельна ділянка №2) , що належить ПП «Земсервіс» на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №489435.

Приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л.З.:

- щодо земельної ділянки №1 внесено запис: у Державний реєстр іпотек 18 серпня 2008р. за №7757519; у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 18.08.2008р. за №7757378 (надалі також - реєстраційні записи щодо земельної ділянки №1);

- щодо земельної ділянки №2 внесено запис:

- у Державний реєстр іпотек 18 серпня 2008р. за №7757626.

- у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 18.08.2008р. за №7757468 (надалі також - реєстраційні записи щодо земельної ділянки №2).

Як вбачається із п. 1.1 договору іпотеки від 18.08.2008 року, то цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №134/08/08 від 18 серпня 2009 року (далі - Кредитний договір чи Кредитне зобов'язання), а також усіх додаткових договорів про внесення змін до нього, які будуть укладені після підписання цього Договору, в тому числі щодо зміни розміру Кредиту, процентів за користування Кредитом, пені, штрафу, строку дії Кредитного договору, порядку (графіку) погашення заборгованості за Кредитним договором тощо, (далі разом з Кредитним договором - Основне зобов'язання), укладеного між Іпотекодержателем та Лах Євгеном Васильовичем (ідентифікаційний номер 2984212957, паспорт серії КА 842915, виданий Жовківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 11 червня 1998 року), зареєстрований за адресою: місто Дубляни, вулиця Шевченка, будинок №25, квартира №8 Жовківського району Львівської області - далі «Позичальник», за умовами якого Іпотекодержатель надав Позичальнику кредит у сумі 500000,00 (П'ятсот тисяч) гривень, 00 копійок (далі - «Кредит»).

Згідно Статуту ПП «Земсервіс», зареєстрованого 08.04.2008 року № запису 14121050008000195, затвердженого засновником підприємства Лавейкіним М.І., тобто в редакції чинній на час укладення договору іпотеки 18.08.2008 року, а саме п. 1.1 та п. 2.1. Приватне підприємство «Земсервіс» створене громадянином України Лавейкіним Михайлом Івановичем з метою надання послуг, отримання прибутку від підприємницької діяльності, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його засновника та працівників.

Розділом 3 вказаного вище Статуту передбачено, що підприємство згідно чинного законодавства має право укладати договори, контракти, а також вступати в інші юридично оформлені взаємовідносини з юридичними та фізичними особами та за кордоном, набувати майнові та особисті немайнові права та нести обов'язки; користуватися іншими правами, наданими юридичним особам чинним законодавством; виконувати інші дії та нести обов'язки, які випливають з законодавчих актів України, рішень місцевих органів влади, цього Статуту та договорів, укладених підприємством.

Розділом 6 Статуту, в редакції чинній на час укладення спірного договору, визначено, що керівництво Підприємством здійснюється Засновником (директором). Засновник наймає директора по трудовому договору (контракту) або сам виконує його функції. (п. 6.1 Статуту).

Згідно п. 6.2 даного Статуту, Засновник підприємства затверджує Статут підприємства, а також зміни до Статуту; затверджує плани діяльності підприємства та звіти про їх виконання; приймає рішення про припинення діяльності підприємства, його реорганізацію, призначає ліквідаційну комісію, затверджує ліквідаційний баланс.

Відповідно до п. 6.3 вказаного Статуту директор підприємства організовує його роботу, керуючись чинним законодавством, цим Статутом, укладеними угодами. Директор розпоряджається майном підприємства, укладає та підписує від його імені угоди без спеціальної на те довіреності, зокрема самостійно підписує зовнішньоекономічні контракти та договори.

Згідно п. 4.13 даного Статуту, підприємство вільне у виборі предмету договору, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України.

Як встановлено судом, згідно наказу №17 від 10.08.2004 року Лозинський Володимир Мар'янович був прийнятий по трудовому договору на посаду директора ПП «Земсервіс» з 10.08.2004 року, підписаного засновником Лавейкіним Михайлом Івановичем (копія наказу містяться в матеріалах справи) і останній здійснював керівництво, як директор на підставі установчих документів (Статуту) ПП «Земсервіс».

Як вбачається із Статуту ПП «Земсервіс» (нова редакція) зареєстрованого 21.05.2012 року № запису 14121050008000195, затвердженого рішенням №18/05/2012 власника ПП «Земсервіс» від 18 травня 2012 року, єдиним власником підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», що діє від свого імені, як компанія з управління активами пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ВЕСТ фінанс» ТзОВ «Компанія з управління активами «Актив» та за рахунок активів фонду», внаслідок укладеного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного підприємства від 18.05.2012 року між Власником (Засновником) ПП «Земсервіс» гр. Козій Віталієм Володимировичем як «Продавцем» з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», що діє від свого імені, як компанія з управління активами пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ВЕСТ фінанс» ТзОВ «Компанія з управління активами «Актив» та за рахунок активів фонду» належної Засновнику (власнику) ПП «Земсервіс» (копії таких містяться в матеріалах справи).

Як вбачається із п. 2.3 Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного підприємства «Земсервіс», то частка в статутному капіталі, що є предметом цього договору, належить Продавцеві на праві власності, що підтверджується Статутом ПП «Земсервіс» у новій редакції, зареєстрованим Тесля Б.Ф., державним реєстратором Яворівської районної адміністрації Львівської області 12.10.2010 року.

А отже, як вбачається із матеріалів справи на час укладення спірного договору іпотеки 18.08.2008 року єдиним власником ПП «Земсервіс» був Лавейкін М.І., згідно Статуту ПП «Земсервіс» зареєстрованого 12.10.2010 року єдиним власником був Козій В.В., а згідно Статуту ПП «Земсервіс», зареєстрованого 21.05.2012 року єдиним власником стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив».

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і

суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може

суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи

непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так згідно з ст. 9 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 92 ЦК України Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Позивачем не підтверджено будь-якими доказами перевищення керівництвом ПП «Земсервіс» його дієздатності і що ця дієздатність взагалі була якимось чином обмежена.

Позивачем не доведено належним чином, що на момент укладення спірного договору у нього не було необхідного обсягу дієздатності, та що даний договір укладений всупереч статутним цілям підприємства.

Напроти, редакцією Статуту позивача, дійсною на момент укладення спірного договору, передбачено можливість укладати договори, вступати в юридично оформлені відносини як з фізичними, так і з юридичними особами, нести обов'язки, користуватися іншими правами, передбаченими законодавством (розділ 3 Статуту).

Окрім того, як вбачається з редакції Статуту позивача, дійсної на момент укладення спірного договору, підприємство створене з метою, зокрема, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його засновника та працівників.

При прийняті рішення у справі суд зазначає, що згідно Статуту діючого на час укладення спірного договору, а саме п. 6.2. Засновник затверджує плани діяльності підприємства та звіти про їх виконання і п. 6.3, де зазначено, що директор розпоряджається майном підприємства, укладає та підписує від його імені угоди без спеціальної довіреності, зокрема самостійно підписує зовнішньо-економічні контракти та договори.

Позивачем не подано суду доказів, що засновниками ПП «Земсервіс» з 2008-2011 рік включно не затверджувались річні баланси ПП «Земсервіс» і на вимогу суду такі баланси підприємства позивачем не подані, а отже дії дирекції по укладенню угод схвалювались і погоджувались попередніми засновниками (власниками) ПП «Земсервіс» впродовж 2008-2011 року включно, так як річна звітність підприємства подавалась на протязі цих років.

Не подано позивачем суду доказів про притягнення колишнього директора ПП «Земсервіс» Лозинського В.М. до кримінальної відповідальності за перевищення владних повноважень відносно укладеного договору іпотеки 18.08.2008 року.

З наведеного вбачається, що ПП «Земсервіс», згідно редакції Статуту, що діяла в серпні 2008 року, мало повний обсяг право - та дієздатності, зокрема мало право укладати будь-які договори, в тому числі спірний договір іпотеки.

Суд звертає увагу позивача на положення ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з приписів Постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», а саме п. 3.3 і п. 3.4:

"3.3 Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

3.4. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК УКраїни). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи."

Протилежного позивачем суду не доведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст. 15 ЦК України, особа має право на захист свого права лише у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Доказів порушення прав позивача оскаржуваним правочином, суду не надано.

Отже, спірний договір іпотеки був укладений з додержанням вимог ст. 203 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку» і відсутні підстави для визнання його недійсним.

Щодо позовних вимог про припинення іпотеки, обтяжень та подачі заяви про припинення, то слід зазначити, що ч.1 ст. ЗУ «Про іпотеку» передбачено, Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Таким чином, суд вважає, що вказані позовні вимоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

У відповідності до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частин 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Слід зазначити, що договір іпотеки між ПАТ «Київська Русь» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» було укладено 18.08.2008 року. Саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України. Закінчується вказаний строк, відповідно, 18.08.2011 року, а позов до господарського суду Львівської області подано ПП «Земсервіс» 17.05.2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

У відповідності до частини 2 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Про застосування позовної давності у даній справі ПАТ «Київська Русь» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заявлено у додаткових поясненнях від 29.07.2013 року.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Проте, частиною 5 вказаної статті передбачено можливість захисту порушеного права після спливу позовної давності у випадку визнання судом наявності поважних причин її пропущення.

До поважних причин пропуску позовної давності відносяться обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги, та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Позивачем подано заяву про поновлення позовної давності, посилаючись на наступне. Відповідно до рішення №03-12 власника Приватного підприємства «Земсервіс» від 25.06.2012 р. відбулося звільнення Лозинського Володимира Маряновича з посади директора Приватного підприємства «Земсервіс» та призначено новим директором Мєшкова Валерія Генріховича. Позивач стверджує, що новопризначеному директору Приватного підприємства «Земсервіс» Мєшкову В.Г. попереднім керівником Лозинським В.М. не було передано і Договору іпотеки, ні відповідного кредитного Договору на забезпечення якого був укладений Договір іпотеки, враховуючи це, про факт існування Договору іпотеки, неправомірно підписаного попереднім директором ПП «Земсервіс», стало відомо новопризначеному директору Мешкову В.Г. лише після 26.06.2012 р., а саме 05.11.2012 р.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Земсервіс», згідно редакції Статуту, що діяв в серпні 2008 р., мало повний обсяг право-та дієздатності, зокрема мало право укладати будь-які договори, в тому числі спірний договір іпотеки, який в подальшому схвалювався засновниками (власниками) ПП «Земсервіс» в продовж 2008-2011 р.р. включно.

Належних доказів поважності причин пропуску давності суду не надано позивачем.

З огляду на зазначене відсутні поважні причини для поновлення строку позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови у позові, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Пункт 2.2 Постанови Пленуму ВГС України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», вказує на наступне: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Як встановлено судом права чи інтереси позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не порушені, а тому суд відмовляє в позові повністю з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 9, 192, 203, 215 ЦК України ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.08.2013 р.

Суддя Долінська О.З.