Постанова

від 29.07.2013 по справі 5020-1393/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Справа № 5020-1393/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Луценко В.Г., представник, довіреність № 19 від 03.01.2013;

- Бірюкова Я.О., представник, довіреність № 21 від 03.01.2013;

відповідача - Молчанов А.О., представник, довіреність № б/н від 30.05.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" на рішення господарського суду міста Севастополя (колегії суддів: головуючий суддя Плієва Н.Г., судді Головко В.О., Кравченко В.Є.) від 21 травня 2013 року у справі №5020-1393/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експлуатації № 1" (вул. Вакулечука, 31-в, Севастополь, 99053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" (Фіолентовське шосе, 1/1,Севастополь,99053)

про стягнення заборгованості у розмірі 1850751,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експлуатації №1" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» про стягнення заборгованості за договором оренди б/н від 05.10.2003 за період з січня 2010 року по квітень 2010 року у розмірі 135104,82 грн.

Заявою від 27.02.2013 позивачем було зменшено позовні вимоги до 96091,98 грн.

19.03.2013 від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експлуатації № 1» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» на його користь заборгованість з орендної плати за період з січня 2010 року по лютий 2013 року у розмірі 1850751,03 грн. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (колегія у складі головуючого судді Плієвої Н.Г., суддів - Головко В.О., Кравченко В.Є.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експлуатації №1" заборгованість у розмірі 1850751,03 грн. (один мільйон вісімсот п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 03 коп.) а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 37015,02 грн. (тридцять сім тисяч п'ятнадцять гривень 02 коп.).

Своє рішення суд обґрунтовує тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Підставою для скасування зазначеного судового рішення заявник апеляційної скарги вважає порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування ним норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом неправомірно застосований індекс інфляції за період капітального ремонту, протягом якого відповідач був звільнений від сплати орендної плати. Взагалі позивачем та судом порушений порядок розрахунку індексу інфляції: замість складання, вони перемножили всі індекси інфляції, що призвело до збільшення коефіцієнту. Крім того, суд першої інстанції не встановив дійсний перелік орендованих приміщень, що призвело до неможливості перевірити розрахунок орендної плати. Посилається апелянт також і на те, що судом неправомірно прийнято заяву про збільшення позовних вимог, оскільки він поданий майже через три місяці після подачі позову. Обґрунтування та інші доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року відновлений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

В судовому засіданні 15.07.2013 оголошено перерву до 29.07.2013.

Представник позивача в судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити. Крім того, стороною заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом міста Севастополя справи № 919/818/13, предметом розгляду якої є визнання права власності на частину нежитлових приміщень, які орендовані за договором № б/н від 05.10.2003.

Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та просять залишити його без змін.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, судова колегія визнала його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливлюють розгляд даної справи до вирішення справи № 919/818/13. Посилання відповідача на можливий вплив рішення суду по справі № 919/818/13 на вирішення даного спору не може бути прийнятий судом, оскільки на момент винесення судом першої інстанції рішення по даній справі спір між сторонами щодо права власності на майно ще не існував.

Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

05.10.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експлуатації № 1» (далі - ТОВ «ЦТЕ № 1», наймодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (далі - ТОВ «ОКСІ», наймач) укладено договір майнового найму (оренди) (далі - Договір), за умовами якого наймодавець здає, а наймач приймає у тимчасове користування за плату вбудовані приміщення виробничого корпуса БЦСК загальною площею 3372,1 кв.м. для використання з метою організації виробництва продукції з ПВХ. Нежитлове приміщення розташовано та знаходиться за адресою м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 31-В, літер «Ж1».

Строк оренди встановлено з 01.10.2003 по 01.10.2013 (п.п. 1.6 пункту 1 Договору).

У розділі 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків, а саме: наймач приймає майно в оренду на умовах оплати наймодавцю платежів у вигляді орендної плати за базовий місяць (жовтень 2003 року) у розмірі 1,00 грн. за 1 кв.м. в місяць без урахування ПДВ. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Розмір орендної плати з 01.10.2010 збільшується шляхом умноження орендної плати за базовий місяць з урахуванням індексу інфляції на коефіцієнт 5,933. Строк перерахування орендної плати сторони встановили - не пізніше двадцятого числа кожного місяця.

Позивачем зобов'язання за Договором виконані належним чином, об'єкт оренди переданий відповідачу за актом приймання-передачі від 10.10.2003.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати виконував не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість з січня 2010 року по лютий 2013 року у розмірі 1850751,03 грн. Вказана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Господарський суд міста Севастополя позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору майнового найму (оренди) від 05.10.2003

Відповідно до вимог статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Судом встановлено, що обов`язок орендодавця з передачі об`єкту оренди був виконаний належним чином, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі майна.

Згідно частини першої статті 762 Цивільного кодексу України та положень статті 284 Господарського кодексу України за користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.2 Договору сторони домовилися, що орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа кожного місяця.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за період з січня 2010 року по лютий 2013 року у розмірі 1850751,03 грн. встановлений як судом першої інстанції так і судовою колегією апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи. Судовою колегією перевірено розрахунок наданий позивачем та прийнятий судом в обґрунтування позовних вимог, не встановлено порушень розрахунку орендної плати та застосування індексу інфляції при її розрахунку.

Дослідивши доводи відповідача по справі, судова колегія визнає їх такими, що не підлягають врахуванню з наступних підстав.

По-перше, відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права щодо прийняття заяви про збільшення розміру заявлених вимог, якою сторона, на думку відповідача, фактично змінила обставини спору.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана до суду 19.03.2013 (т.1 а.с.131-132).

Згідно частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Ухвалою від 21.03.2013 справа № 5020-1393/2012 прийнята до провадження колегією у складі суддів Плієвої Н.Г. (головуючий суддя), Головко В.О., Кравченко В.Є.

Предметом позову є спосіб захисту права чи інтересу.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предметом позову по даній справі є стягнення грошової суми, а підставою виникнення спору є невиконання стороною зобов'язань за договором оренди щодо своєчасної сплати орендної плати.

Таким чином, заявою від 19.03.2013 позивач фактично збільшив розмір заявлених позовних вимог, що він має право здійснити до винесення рішення, а не змінив предмет або підставу позову.

Щодо доводів відповідача, що ним здійснено оплату за договором у спірний період у розмірі 451178,11 грн., а також в рахунок сплати орендної плати поставлено товар на суму 561234,94 грн., вони відхиляються судом, оскільки в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджуються належними та допустимими доказами, які б свідчили про необхідність їх зарахування в рахунок орендної плати.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунки надані позивачем та відповідачем, дослідив наявні в матеріалах справи первинні документи, виписки по обліковому рахунку, угоди про зарахування зустрічних вимог (т.1. а.с. 119-120) дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив розмір заборгованості 1850751,03 грн. виходячи з розрахунку: 2343018,73 грн. (нарахований розмір орендної плати) - 492267,70 грн. (сплачені кошти та зараховані зустрічні вимоги).

Дослідивши доводи відповідача щодо порушення судом порядку індексації розміру орендній плати, а саме те, що сукупний індекс визначається шляхом складання, а не перемноження щомісячних індексів інфляції, судова колегія вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Зазначена позиція міститься і в листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»: для визначення індексу інфляції за будь-який період щомісячні індекси потрібно перемножити між собою.

Таким чином, розрахунок щомісячної орендної плати, який виконаний позивачем, є вірним та таким, що відповідає зазначеним нормам.

Довід заявника апеляційної скарги щодо необхідності виключення з розрахунку періоду проведення капітального ремонту не приймається судом, оскільки звільнення відповідача від орендної плати в цей період не є підставою для припинення розрахунку орендної плати. Такі умови не визначені сторонами в Договорі оренди та не відповідають нормам чинного законодавства.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що є безпідставними доводи представника відповідача, що з січня 2010 року орендна плата повинна нараховуватися шляхом умноження орендної плати за базовий місяць (жовтень 2003 року) на коефіцієнт 5,9933 та на індекс інфляції за попередній місяць (грудень 2009 року), та при цьому не повинен застосовуватися індекс інфляції за попередній період, оскільки ці доводи є довільним та одноособовим трактуванням відповідачем умов договору.

Також судом не приймається посилання відповідача в скарзі на недійсність договору майнового найму (оренди) від 05.10.2003, з підстав встановлених статтями 48 та 153 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), оскільки визнання договору недійсним та висновки, що договір є неукладеним, є взаємовиключними та не можуть бути застосовані одночасно.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях відповідача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 травня 2013 року у справі № 5020-1393/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експлуатації № 1" (вул. Вакулечука, 31-в, Севастополь, 99053).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" (Фіолентовське шосе, 1/1, Севастополь, 99053).